Другий закон про олігархів: Чи налякає опозиція тих, кого насмішив Зеленський

Законопроєкти про олігархів від влади і опозиції: чим вони схожі і відрізняються

Критерії визначення олігархів

Наразі документ надійшов на розгляд комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. У ньому пропонується визначити "суб’єкта олігархії" – фізичну особу, яка:

• через контроль над однією або групою юридичних або фізичних осіб володіє активами сукупною вартістю більше 100 мільйонів євро,
• досягла монопольного становища на одному або кількох ринках,
• і за надзвичайно високого ризику впливу (безпосередньо чи через третіх осіб) на посадових осіб державної влади, місцевого самоврядування та на суспільство через вплив на інформаційну політику ЗМІ, з метою підтримання або посилення цього становища, отримання додаткового контролю над підприємствами, природними ресурсами, об’єктами нерухомості, іншими об’єктами права власності.

У такому визначенні є перегуки із внесеним Зеленським 2 червня проєктом закону "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" під №5599. Зокрема, за президентським варіантом закону, олігархом вважатимуть фізичну особу, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті, тобто відповідає щонайменше трьом із ознак:

• бере участь у політичному житті;
• має значний вплив на засоби масової інформації;
• є бенефіціаром чи контролером суб'єкта природних монополій або монополіста на загальнодержавному ринку;
• має підтверджену вартість активів понад 1 млн прожиткових мінімумів для працездатних громадян на 1 січня відповідного року – зараз це 2 млрд 270 млн грн. (близько 81 млн доларів США).

Читайте більше: Як закон про олігархів має забезпечити другий термін Зеленському

Який орган надає статус олігарха

Важлива відмінність опозиційного закону про олігархів від президентського полягає в тому, що статус олігарха згідно з ним установлює не РНБО (главою якої є президент), а Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК) на підставі звернення Антимонопольного комітету України (АМКУ) і проведеного розслідування. Громадяни, організації, інші особи також можуть звертатися щодо віднесення особи до числа олігархів до Антимонопольного комітету України. При цьому головою чи членом АМКУ не може бути призначена особа, стосовно яких виявлені ознаки надзвичайно високого ризику, визначені законом про олігархів. Таке ж обмеження стосується призначення члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Говорячи про особливості проєкту, один з його авторів Микола Княжицький написав у соцмережі, що рішення про надання статусу олігарха приймається НАЗК за результатами перевірок і експертиз, завдяки чому "олігархами визнаються не ті, кого президент просто не любить, а ті, щодо кого є юридичні підстави".

Крім того, у альтернативному законопроєкті виписано критерії визначення олігарха: "перевіряються вартість активів, встановлюється наявність потенційного впливу на ключових державних посадовців (їх перелік є в законопроекті), визначається вплив на ЗМІ, при чому не лише корпоративний, як пропонує президент, а і через фінансування".

А от у президентському варіанті олігархів "призначає" Рада нацбезпеки і оборони України – дорадчий орган при президенті, який за Володимира Зеленського почав виконувати невластиві йому функції "карального меча Банкової", своїми рішеннями визначаючи то злодіїв у законі, то (дещо вибірково) контрабандистів.

Контакти олігархів з представниками влади

Згідно із законопроєктом "ЄС", "Голосу" і "Батьківщини", олігарх та його контакти із представниками влади, а також умови ведення бізнесу перебувають під моніторингом саме НАЗК. Приблизно таке положення є й у Зеленського, проєкт якого вимагає від держслужбовців і депутатів звітувати про контакти з тими, кого РНБО визнає олігархами. Відповідний звіт надсилається до НАЗК олігархом або його представником впродовж 24 годин після того, як контакт мав місце. Ця інформація має бути публічною: звіти про контакти оприлюднюються на веб-сайті НАЗК з урахуванням вимог Закону "Про захист персональних даних".

Олігархи і їхні ЗМІ

Телеканали і радіо, які перебувають у власності чи підконтрольні олігархам, проєкт опозиції зобов’язує публічно звітувати про фінансову прозорість. На підставі цих звітів встановлюються ознаки наявності впливу олігархів на інформаційну політику ЗМІ. У свою чергу олігархи подають до НАЗК та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення звіти про фінансування засобів масової інформації, в тому числі - шляхом купівлі корпоративних прав, збільшення статутного капіталу, купівлі реклами, спонсорства, послуг з виготовлення фільмів, програм, передач, статей, фотографій, рекламних матеріалів, інших творів.

"Коріння олігархії міститься в корупції влади та в монополізації економіки", - нагадують автори законопроєкту опозиції. Вони пропонують запровадити поняття "групи власника монопольного бізнесу", куди мають бути включені: юридичні особи у власності та під контролем олігарха; власники корпоративних прав у цих юридичних особах, їхні кінцеві власники (контролери); посадові особи, які займають чи займали не менше 183 днів управлінські посади на підприємствах олігарха.

У проєкті також передбачено обов’язок "ключових осіб" (між іншим, юридично неоднозначний термін) органів державної влади, місцевого самоврядування, які володіють особисто або через пов’язаних осіб активами вартістю більше 10 мільйонів євро, передавати їхні активи в управління.

У чому слабкі сторони альтернативного закону

Законопроєкт передбачає обов’язок ключових осіб органів влади, місцевого самоврядування подавати декларацію щороку впродовж 50 років, починаючи з першого року, коли вони припинили виконання службових обов’язків. На вказаних осіб, їх близьких осіб, поширюється дія законодавства про запобігання корупції впродовж п’ятдесяти років від дати завершення перебування відповідній посаді.Так само 50 років мають подавати декларації і олігархи. Тобто по суті - чи не всю решту життя. Абсолютно незрозуміло, чим обгрунтовано само такий термін. 

Щодо особливостей правового статусу ЗМІ, які підозрюють в тому, що на них впливає олігарх, вказано, що "передачі, програми засобів масової інформації за будь-яких обставин не можуть містити популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, не можуть виправдовувати чи визнавати правомірною окупацію території України". Незрозуміло, чим це правило відрізняється від правил, загальних для всіх українських змв. В той же час в проекті закону всказано, що висвітлення ЗМІ офіційної позиції України щодо тимчасово окупованих територій, дій держави-агресора або осіб, які її формально або неформально представляють, здійснюється з дотриманням балансу думок, якщо це є можливим з огляду на звичайні заходи безпеки. Стандарт балансу думок полягає в недопустимості однобічного висвітлення ситуацій, щодо яких можуть існувати альтернативні точки зору. Цікаво, який це баланс думок можливий щодо держави-агресора? Чиї думки має бути враховано на противагу проукраїнській позиції?

Отже, чи не головним позитивом опозиційного проєкту є передача функцій визначення статусу олігарха від чутливого до побажань президента РНБО до НАЗК, який демонструє певний ступінь незалежності від Банкової. Також більш чітко, ніж у президентському варіанті, виписано стосунки олігархів зі ЗМІ. Разом із тим, очевидно що законопроект готувався поспіхом і в низці моментів продуманий недостатньо. 

Але в будь-якому разі шансів перетворитися на закон в нього все одно не було. І навіть не тому, що він більш небезпечний для олігархів чи несе певні ризики оточенню главу держави. Просто закон про олігархів - президентська обіцянка і президентське дітище, тож перехопити ініціативу опозиції він не дасть. Зате всі будуть задоволені - опозиція сказала своє слово проектом закону і може далі говорити про те, що його поклали під сукно виключно з політичних міркувань. А представники влади отримали можливість нагадати виборцю, який хороший в президента закон про олігархів і хто його придумав.

Задоволені будуть і олігархи, адже їм із такими проектами поки нічого особливо не загрожує.