Наступ чи маніпуляція: Для чого російські дипломати заговорили про "військові авантюри" на Донбасі

Вчорашнє засідання форуму ОБСЄ із співробітництва в галузі безпеки пройшло в оригінальний спосіб. Комусь сторонньому могло би здатися, що російська делегація на чолі з Костянтином Гавриловим на переговори у Відні з питань військової безпеки і контролю над озброєннями потрапила на машині часу – прямісінько з Радянського Союзу, з 60-х років минулого століття.

Оскільки представники Кремля раптом почали використовувати риторику, яка видається надміру радикальною навіть для путінської Росії.

Спочатку, правда, було використано звичні формулювання. "Буде правильно, якщо закордонні колеги задіють додаткові можливості, щоб припинити підготовку української влади і армії до нової можливої ​​військової авантюри", - заявив Гаврилов. Не уточнивши, які саме дії України наштовхнули його на думку про "військову авантюру".

Але далі його промова набула небаченої гостроти. Зокрема, він заявив, що західні партнери Києва не прагнуть сприяти реальному припиненню конфлікту на Донбасі, а "фактично дають Києву зелене світло на вчинення військових злочинів на сході України", підбурюють до насильства(!), тренують українську армію і "накачують" її зброєю і технікою.

"Київська влада на ділі показує, що Мінські домовленості щодо врегулювання конфлікту є для неї не більше ніж клаптиком паперу. І все це - з мовчазної згоди західних кураторів", - резюмував Костянтин Гаврилов.

Перечитуючи промову якого, раптом стає зрозуміло, чому Twitter періодично блокує акаунт очолюваної Гавриловим делегації з питань військової безпеки.

Але, натомість, стає незрозуміло, чому роботу цієї делегації не блокують інші члени ОБСЄ – ну, оті що "не прагнуть миру" і "накачують українську армію зброєю".

Причин подібної риторики Кремля в реальності може бути дві. Перший, оптимістичний сценарій полягає в тому, що провокуючи дрібні міжнародні скандали, у відомстві Лаврова сподіваються відвернути увагу як всередині Росії, так і за кордоном від масованого наступу на права людини, демонстративно проігнорованого рішення ЄСПЛ стосовно Навального, та інших найбільш очевидних дипломатичних проблем сьогоднішньої Москви.

Натомість є і песимістичний сценарій. Який полягає в тому, що вводячи в інформаційний обіг заяви про "військові авантюри Києва", у Кремлі проводять своєрідну "інформаційну артпідготовку" перед черговим загостренням на Донбасі. Яке, в ідеальній картинці Кремля, повинне примусити Київ до дипломатичної капітуляції. А в разі жорсткої позиції України буде подане Москвою як достатній привід якщо й не для інтеграції Донбасу до складу Росії, про яку останнім часом так любить поговорити Маргарита Симоньян, то, принаймні, для консервації "Л-ДНР" в наявних кордонах і консервації конфлікту за придністровським чи абхазьким сценарієм. Як окремий різновид другого сценарію можна розглядати ситуацію, за якої Москва, спровокувавши загострення на Донбасі, що призведе до загибелі істотної кількості українських військових, спробує за допомогою агентів впливу в Україні використати цей момент для дестабілізації політичної ситуації в нашій державі.

Як часто буває в подібних випадках, хочеться сподіватися на перший сценарій розвитку подій. Але готуватися, напевне, слід саме до другого.