Лукашенко погрожує паливною блокадою: Чим це обернеться для України і що нам робити

При тому, що транзит нафтопродуктів з Балтії він вже зупинив, позбавлення ринку більш як 50% надходжень, які забезпечуються саме білоруською нафтопереробкою, може створити неабиякий дефіцит і безмежно розкрутити ціни. При цьому під загрозою опиняться не лише автовласники, а й вся транспортна галузь разом з агропромисловим комплексом. І, звісно, українська армія, інформує Depo.ua.

Український ринок бензинів та дизелю дуже великою мірою є імпортозалежним. І якщо по бензинам Україна закриває потреби наполовину власним виробництвом, то в постачаннях дизелю імпортна залежність нашої країни сягає 84-85%%. При цьому більша частина імпорту йде з Росії та Білорусі - близько 75% ринку.

Блокада литовського пального

На початку лютого Білорусь повідомила, що обмежує залізничний транзит своєю територією низки товарів з Литви. Це стало наслідком рішення литовців зі своєї сторони припинити транзит білоруських калійних добрив. 

При цьому Литва є третім за потужністю імпортером дизелю та бензинів в Україну. По дизелю вона закриває потребу нашого ринку на 10%, а по бензинах - на 20-21%.

Нестача цих обсягів, звісно, не зруйнує ринок. Тим більше, що Литва намагається відшукати альтернативні шляхи - зокрема й через Польщу. Цей шлях є складнішим, адже у Польщі вузька колія і виникає потреба у подвійному перекладанні колісних пар на кордонах. Від цього вартість доставки, очевидно, зросте. Що відіб'ється і на цінниках на АЗС.

В той же час залишається можливість заміщення литовського імпорту за рахунок збільшення власного виробництва, для чого є певні ресурси. А також компенсація дефіциту збільшенням поставок з тієї ж Білорусі.

На думку президента Асоціації об'єднання операторів ринку нафтопродуктів України Леоніда Косянчука, новина про припинення литовського імпорту не є критичною. "Жодної трагедії немає, тому що Україна переживала і більш злочинну блокаду нафтопродуктів з Росії, і це споживач навіть не помітив. По-перше, ринок України дуже диверсифікований за джерелами постачання: це і море, і залізниця, і інший транспорт, і Росія, і Білорусь, і Чорне море, і Європа. Тобто проблеми є, але вони не критичні", - зазначив експерт.

Продукти литовсько-польської компанії Orlen Lietuva, нагадує Косянчук, якої стосуються запроваджені Білоруссю обмеження, становили від 9 до 11% від українського імпорту: "Не можна сказати, що це - незначна частка, навіть 10% значно впливають на ціноутворення, але - не критично".

Погрози Лукашенка

В той же час білоруський імпорт стає дедалі сумнівнішим в умовах агресії Росії та її сателіта під керівництвом Лукашенка. 

Останніми днями він додав жару у вогонь ворожнечі, заявивши в інтерв'ю російському пропагандисту Соловйову про ймовірну повну блокаду поставок нафтопродуктів і з Росії, і з Білорусі. І це вже буде критичний сценарій для української економіки.

Лукашенко заявив, що у будь-якому разі в протистоянні між РФ та Україною підтримає Кремль. "Хлопці, ви будете божевільними, якщо будете протистояти Росії. Ми будемо не з вами. Ми відріжемо всі постачання не лише паливно-мастильних матеріалів з Росією разом, а й електрики", - сказав білоруський очільник.

І якщо в питанні електрики Україна аж надто залежною від "братніх" сусідок та навіть намагається рано чи пізно позбутись пуповини у вигляді з'єднання з електромережами цих країн і приєднатись до європейської ENTSO-E, то в питанні нафтопродуктів ситуація складніша.

Раптове припинення постачань висушить паливні баки в українських авто, літаках, тепловозах, тракторах-комбайнах та іншій техніці. А в умовах відкритої агресії очевидно, що всі наявні виробничі потужності та альтернативні канали імпорту будуть спрямовані на потреби армії. Тож на цивільні потреби мало що залишиться. І дефіцит спровокує карколомне зростання цін, яке перетворить нафтопродукти на реальне золото.

Що може зробити Україна

Проблема залежності української економіки від російсько-білоруських вуглеводнів не лише не вирішується владою, а й поступово поглиблюється. Продаючи і консервуючи власну нафтопереробку, Україна лише сприяла поступовому збільшенню російсько-білоруського імпорту. 

Нині ситуація виглядає так, що виробництво світлих нафтопродуктів якості Євро-5 в Україні здійснюють Кременчуцький нафтопереробний завод (Укртатнафта, Полтавська обл.), Шебелінський газопереробний завод (Укргазвидобування, Харківська обл.), а також міні-НПЗ: до 15 заводів різної потужності. Іноземні ж виробники у сумі забезпечують потреби ринку на 70%.

І, за даними Українського інституту майбутнього (УІМ), на цей імпорт щорічно, залежно від кон'юнктури, витрачається $3-6 млрд. При цьому найбільш вразливим є ринок дизпалива, де доля агресивно налаштованих сусідів є більшою за дві третини всього обсягу внутрішнього споживання. Основним споживачем солярки в Україні є промисловість (аграрні, хімічні підприємства, перевізники тощо). При цьому близько половини всього комерційного споживання припадає саме на аграрний сектор, який забезпечує надходження в Україну валютної виручки від експорту аграрної продукції. Серед перевізників найбільшим споживачем ДП є "Укрзалізниця".

В цьому ключі важливим, особливо в нинішніх умовах, рухатись до диверсифікації постачань нафтопродуктів. "У разі політичного рішення зі сторони Росії та Білорусі, в Україні виникне суттєвий дефіцит нафтопродуктів, що спричинить стрибок цін та перебої в роботі промислових споживачів, серед яких оборонний сектор, аграрні підприємства, "Укрзалізниця", - стверджується у доповіді УІМ.

Владі слід потурбуватись про кілька речей. По-перше, диверсифікацію імпорту – збільшення обсягів постачання з інших країн: морськими шляхами та зі сторони ЄС. По-друге, створити страхові запаси нафти та нафтопродуктів в обсязі, що покриває 90-денну потребу. І, очевидно, рухатись до збільшення обсягів власної нафтопереробки та скорочення потреб в імпорті.

Як один зі шляхів, УІМ пропонує відновити роботу як мінімум одного нафтопереробного заводу, який перебуває на консервації. Це можна зробити шляхом викупу активу у його приватних власників, часткового оновлення та запуску у роботу.

Розрахунки експертів УІМ свідчать, що запуск, наприклад, одного лише Дрогобицького НПЗ, призведе до певного скорочення імпортної залежності: по дизпаливу з 84% до 70%, по скрапленому газу (LPG) - з 80% до 70%. А по бензинах ми взагалі зможемо відмовитись від імпорту і перейти на споживання власної продукції.

В той же час ці заходи, особливо в умовах раптового загострення, не можуть забезпечити негайний результат. І оперативно не вирішать нагальних проблем. Проте так чи інакше, але злазити з російської бензинової голки нам все одно доведеться. І чим раніше ми почнемо цей процес, тим менш плачевними будуть наслідки майбутніх ймовірних блокад.

Читайте також: Україна планує від'єднатись від електромережі Росії та Білорусі: Які три великі питання доведеться вирішити