Мовний компроміс з Угорщиною: Яку ціну Зеленський готовий заплатити за співпрацю з НАТО

Про те, що гостра фаза конфлікту між Києвом та Будапештом повертається до хронічного "пом'якшеного" стану Depo.ua вже писало. Ознаками цього процесу стало відновлення роботи до того сім років як мертвої міжурядової комісії з економічного співробітництва, дискусії про потребу будувати нові пропускні пункти на кордоні, а також натяки Будапешта на можливі кредитні лінії для Києва. Ну і, напевно, найголовнішим пунктом у цьому списку були плани провести зустріч глав держав – в процесі якого, в ході взаємних, поступок досягти якогось помітного дипломатичного прориву.

І от, схоже, почали проступати обриси дипломатичної перемоги, на яку розраховує теперішня партія влади в Україні. Нардеп з фракції "Слуга народу" Ірина Верещук сьогодні повідомила, що "комісія Україна-НАТО, на жаль, поки що заблокована, але ми питання вирішуємо. Уже є розуміння у країн-членів НАТО, як вийти з цього стану".

При тому "вихід зі стану" запланований вже за два-три місяці. "Ми сподіваємося, що у травні поточного року, коли відбуватиметься Парламентська асамблея членів НАТО в Україні, а це буде безпрецедентне дійство... ми зможемо вирішити питання, які нас турбують. Головне, що ми бачимо практичний вимір, як це зробити через законодавче поле", - сказала Верещук.

Не треба бути Збігнєвом Бжезінським, щоб здогадатися, що розблокування роботи комісії Україна-НАТО наразі залежить від однієї-єдиної країни – Угорщини. Яку, в свою чергу, таки цікавлять зміни в законодавчому полі України. У законах про мову та загальну середню освіту, з критикою яких Будапешт виступає давно і безкомпромісно. Паралельно із тим є і цілий ряд дрібніших конфліктів – на кшталт тиску СБУ на фонд Егана Еде, через який закарпатські угорці отримували грантову підтримку і проти якого розпочали справу за "фінансування сепаратизму". Або ж використання "українського питання" в стосунках Будапешту та Москви. Але ці конфлікти можна вирішити і без втручання в оте саме "законодавче поле".

Непрямою ознакою того факту, що чинна владна команда готується до якогось успіху, пов'язаного зі співпрацею з НАТО, вочевидь, є той факт, що, згідно із сьогоднішньою заявою гендиректора з питань оборони офісу українського президента Апаршина, протягом двох-трьох місяців з'явиться воєнна стратегія України. У яку офіційно закладуть курс України на членство в НАТО. Якби при тому на Банковій не були впевнені в тому, що співпрацю по лінії Україна-НАТО вдасться відновити, такий крок видавався б як мінімум дивним.

Водночас, питання стосовно того, на які саме поступки Банкова готова піти в конфлікті з Угорщиною, наразі залишається відкритим. Оскільки до повної капітуляції стосовно мовного та освітнього законів команда Зеленського навіть восени була явно не готова і немає ніяких причин для негайної зміни позиції.

В Будапешті, крім того, за роки конфлікту мали би зрозуміти, що лобовий тиск на Україну не призводить до негайних і бажаних наслідків, тому логічним мав би бути пошук якогось компромісу. Окрім того, незадоволення Вашингтону та решти членів НАТО позицією Будапешту, яке посилилося в останні півроку, теж мало би справити вплив на позицію Вітора Орбана. Тому цілком ймовірно, що в травні ми й справді побачимо компроміс. Який виборці Зеленського витлумачать як "однозначну перемогу", а електорат опозиційних політсил – як "чергову зраду". Питаня лиш в тому, якими будуть реальні результати цього компромісу для нацбезпеки.