Банкова йде ва-банк: Чому Кулеба просить німців виграти війну замість України

Так історично склалося, що українські посадовці періодично роблять дещо дивні міжнародно-політичні заяви. Досить згадати, наприклад, міністра оборони Андрія Тарана, який то називав вступ до НАТО "недосяжним", то навпаки, визначав дату, коли Україна отримає ПДЧ.

Але зазвичай специфіку цих заяв можна було списати на той факт, що про міжнародну політику говорили люди, у який вона не стоїть в центрі професійних інтересів. Та останнім часом відверто дивні заяви почав робити очільник профільного відомства.

Зокрема, химерно виглядає останній твіт міністра закордонних справ на тему будівництва російського газогону "Північний потік – 2". "Ми проти "Північного потоку-2". Умовою його запуску має бути деокупація українських територій і енергобезпека України. Це буде чесна компенсація загроз. Таку позицію я висловив на переговорах минулого тижня у Берліні", – написав Кулеба.

Не викликає сумнівів той факт, що запуск "Північного потоку -2" пов'язаний із довгим переліком загроз для нашої державності – фінансово економічних, енергетичних і військових, які неодноразово були описані. Зрозуміло, що завершення цього проекту є недружнім актом з боку Німеччини. 

Але все ж, роблячи міжнародно-політичну заяву, слід звертати увагу на такі моменти як її реалістичність і ймовірні наслідки. В даному випадку виникають сумніви за обома пунктами. Не зовсім зрозуміло, яким способом Німеччина має забезпечити "деокупацію української території". Чи то підкупивши Путіна, чи то відправивши всі 150 справних на даний момент німецьких танків проривати оборону сепаратистів на Донбасі – хтозна.

А от наслідки заяви передбачити якраз нескладно. Близькі до ХДС/ХСС німецькі еліти, належно оцінивши масштаб публічно запропонованої Кулебою "компенсації", приймуть єдино логічне, з їхньої точки зору, рішення. І надалі будуть домовлятися про компенсацію Україні за втрату транзиту радше з Вашингтоном, аніж із Києвом. При тому що в України існує помітний перелік проблем, який можна було б вирішити за допомогою поміркованого торгу із Берліном. Починаючи від гарантій на забезпечення газом та коштів на підвищення енергоефективності у промисловості – і завершуючи коштами на закупівлю зброї та гарантіями на сприяння у справі отримання того ж таки ПДЧ у НАТО. Врешті, про ймовірні сценарії отримання Україною компенсації за будівництво "Північного потоку-2" Depo.ua вже писало. Натомість в цій ситуації спливає вимога "деокупації", яка схоже, заблукала, і вирушила до Берліну замість відправитися до Москви.

При тому Дмитро Кулеба як кадровий та досвідчений дипломат не може не розуміти, до чого призведуть його твіти. І єдине можливе пояснення таких його заяв полягає в тому, що на нього здійснюється жорсткий тиск. Очевидно, що жорстко тиснути на очільника МЗС може тільки Банкова. Де, в свою чергу, також розуміють, що який би вигідний компроміс не було запропоновано Україні Німеччиною в обмін на "Північний потік-2", опозиція скористаються нагодою для того, щоб розкритикувати чинну владу. Так вже влаштований цей світ, що партія влади несе всю повноту відповідальності за міжнародно-політичне становище держави – навіть тоді, коли це пов'язано із неминучими рейтинговими втратами.  І було б добре, якби команда Зеленського змирилася із цим фактом. І перестала робити сміливі – але абсолютно непродумані міжнародно-політичні заяви.