Кримська платформа: Дієвий інструмент чи піар Зеленського

Під час сьогоднішньої наради у президента Зеленського щодо святкування 30-ї річниці незалежності України однією з ключових тем стала підготовка до запуску Кримської платформи. Що, напевно, й непогано – міжнародна співпраця й визволення Криму пріоритетніші, ніж вибір часу для святкового салюту. 

На платформу у президента, схоже, покладають чималі надії і до реалізації проекту серйозно готуються. Адже про перспективи формату міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заговорив ще в липні минулого року – себто більш ніж за рік до події. За мірками української політики, підхід, можна сказати, стратегічний.

Відсутність поспіху і ретельна підготовка дає свої плоди - США, Канада, Велика Британія та Туреччина вже дали згоду на участь у Кримській платформі, свою присутність на заходах нещодавно підтвердили Словаччина та Молдова. Тиждень тому в МЗС повідомили, що почали розсилати запрошення лідерам іноземних держав, а вчора українська делегація обговорила розширення Кримської платформи на рівні ПАРЄ.

При тому інформація про майбутні конкретні дії в межах цієї платформи доволі скупа. Новий консультативний та координаційний формат, ініційований Україною, теоретично повинен запобігати порушенням прав людини в Криму, посилювати міжнародний тиск на Росію, і у віддаленій перспективі – привести до деокупації Криму та повернення його Україні.

Яким чином це буде здійснено на практиці – наразі не зовсім зрозуміло. В ідеалі, має сформуватися потужна міжнародна група тиску. Але чи підуть учасники платформи на якісь практичні кроки проти Росії, чи все обмежиться "рішучим засудженням" – покаже час. 

Втім, навіть якщо йтиметься виключно про інформаційний аспект діяльності – зокрема, широкий розголос стосовно порушень російською владою гуманітарного права в Криму – навіть такий скромний результат можна буде розглядати як успіх. 

А в стратегічному вимірі сама робота подібного міжнародного формату стане постійно чинною демонстрацією окупаційного характеру теперішньої кримської "влади". І, в перспективі, з належною долею везіння, ця "інституціоналізована пам'ять" про реальну приналежність півострова може послужити Україні добру службу.

Єдине, що можна закинути новій ініціативі Банкової – це певні застороги стосовно того, як і для чого буде використовуватися цей формат. Оскільки сьогоднішні висловлювання чинного президента України стосовно теми повернення Криму викликають певне здивування. Наприклад, заява про "дуже неправильно, що ніхто не думав про повернення Криму з 2014 року й до мого приходу до влади" як мінімум викликає думки про не зовсім правдиву інформацію і дещо нарцисичний підхід до справи. 

Було б дуже добре, якби на Банковій усвідомили, що дипломати США, Великої Британії та інших наших впливових партнерів не будуть виконувати роль "бек-вокалу" для Володимира Зеленського. І якщо в ході роботи платформи буде запропоновано якісь дієві і, головне, реалістичні ініціативи, покликані посилити тиск на Росію – Київ цілком може розраховувати на підтримку. Натомість якщо все зведеться до констатації очевидного факту російської окупації Криму в супроводі химерних заяв стосовно того, як багато чинний президент робить для повернення півострова – то стартовий саміт в рамках Кримської платформи може стати й фінальним.