Контрнаступ і Крим: Чому на Банковій кажуть про переговори, а окупанти копають рови

"Якщо нам вдасться досягти наших стратегічних цілей на полі бою і коли ми опинимося на адміністративному кордоні з Кримом, ми готові відкрити дипломатичну сторінку для обговорення цього питання", – цитує слова Сибіги Financial times. Видання від себе зазначило: цей коментар став "найчіткішою заявою про зацікавленість у переговорах з рф" з квітня 2022 року. Згодом у коментарі ВВС Україна Сибіга уточнив: "Всі землі мають бути повернені, жодних територіальних компромісів. Коли ми досягаємо стратегічних цілей, коли ми, наприклад, виходимо на адмінмежу, ми говоримо, що потенційно може відкриватися дипломатична сторінка про повернення Криму. Але я абсолютно не виключаю і військовий спосіб". Спробуємо розібратися, що сталося – Сибіга припустився помилки чи британське видання зробило хибні висновки з його слів.

Почнемо з того, що чиновник з Банкової, по суті, повторив ВВС Україна те, що сказав FT з вагомим уточненням: жодних територіальних компромісів не буде. Відомо, що серед частини наших партнерів існує скепсис щодо спроможності ЗСУ деокупувати Крим. Принаймні у найближчій перспективі. Найвідоміше висловлювання у цьому контексті – заява голови Об'єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі, зроблена 16 листопада минулого року за результатами "Рамштайну-7". Американський військовий тоді сказав наступне: "З військового погляду ймовірність української військової перемоги, яка визначається як вигнання росіян з усієї України, включно з Кримом, ймовірність того, що це станеться найближчим часом, невисока". Проте додав: "Політичне рішення з відходом росіян з Криму може бути". Тобто, ні Міллі, ні будь-хто з уповноважених коментаторів не заявляв про неможливість звільнення анексованого українського півострова. Мова йшла саме про військовий варіант деокупації. У той же час колишній командувач армією США в Європі Бен Годжес значно оптимістичніший. На його думку, Україна може повернути контроль над Кримом вже влітку. Годжес також наголошував: Захід має погодитися з тим, що Крим – вирішальний фактор для української перемоги. Тому не повинен бути предметом переговорів.

Складно стверджувати, чия думка щодо Криму домінує у західному істеблішменті. Скоріше, вона змінюватиметься залежно від успіхів контрнаступу ЗСУ, про який багато говорять, і якого всі очікують. Кримська тема у цих розмовах – одна із провідних. Зокрема, у Міноборони України зазначали, що однією зі стратегічних цілей майбутнього наступу Сил оборони буде "вбити клин у російський фронт на півдні — між Кримом та материковою частиною росії". Не будемо забігати наперед з прогнозами, який саме напрямок удару по терористичній армії путіна обере наше командування, або таких напрямів буде кілька, зауважимо інший момент – утримання Криму після вдалого контрнаступу ЗСУ стане для окупантів надскладним завданням. Окупаційна армія на півострові та величезна армія тамтешніх колаборантів опиняться у пастці.

Depo.ua свого часу детально аналізував, у чому вразливість Криму. Якщо коротко, то після виходу Сил оборони на позиції, з яких стануть досяжними військові бази окупантів та пошкоджений міст через Керченську протоку, ці цілі будуть знищені. Єдиним варіантом втечі стане евакуація морем. Однак паромна переправа не має відповідних потужностей. Таким чином, російські війська виявляться замкнутими в Криму. Обороняти його без постачання боєприпасів довго не вдасться. Додайте сюди паніку серед місцевих і картина для путіна та його зомбонаселення виявиться апокаліптичною. Кремль знову вдасться до ядерних погроз, проте ними він дістав навіть своїх китайських друзів. Лідер КНР Сі Цзіньпін після зустрічі з Франсуа Макроном прямо виступив проти використання ядерної зброї у війні між Україною та росією. Схожі сигнали Москві Пекін подає вже не вперше.

Вразливість Криму очевидна. У цьому можна було пересвідчитися, коли на воєнних об’єктах ставалася "бавовна". І це ще по окупантах не прилітали далекобійні снаряди. Як Москва готується обороняти загарбаний півострів? Протягом останніх днів у мережі оприлюднили кілька фотопідтерджень активного окопування росіян на півострові. Однак копання ровів – не підготовка до оборони, а пропагандистський трюк. Для заспокоєння жителів Криму, щоб бува масово не кинулися навтьоки. Після того, коли російські терористичні війська залишаться без підтримки з материка, на снарядному голоді, ці окопи стануть для них суцільною братською могилою. Другий цікавий момент – на недавній зустрічі путіна з колаборантами не було кримських ватажків. Таким чином бункерний дід демонстрував споживачам внутрішньої пропаганди, що Криму нічого не загрожує. Ні партизани, ні деокупація. Проте зі значною долею ймовірності можна передбачити: щойно почнеться контрнаступ ЗСУ, кримський міст буде переповнений. Скільки б путін та його нукери не робили вигляд, що в Криму все стабільно.

Останнім часом представники української влади, уповноважені спікери не тільки говорять про повернення півострова, а й озвучують чітку програму дій. На початку квітня секретар Радбезу Олексій Данілов оприлюднив 12 кроків до звільнення Криму, а уряд актуалізував Стратегію деокупації та реінтеграції цієї вкраденої у нас росією території. У плані Данілова прописані жорсткі заходи, які стосуються колаборантів. Вони – чіткий сигнал зрадникам, росіянам, які накупляли тут нерухомості, що пора втікати. А вчора секретар РНБО висловився про дипломатичний шлях звільнення Криму: він нам імпонує, "щоб уникнути жертв і трагедій через вбивства людей", однак, якщо не працює дипломатичний шлях, якщо країна-терорист не хоче добровільно залишати Україну, "ми маємо право розробляти своє бачення щодо подальшого способу звільнення своєї території".

То ж яким – дипломатичним чи військовим – шляхом будуть виганяти окупантів із нашого Криму? Чуємо і від Сібіги, і від Данілова слово "якщо". Для більшості українців самі розмови про переговори з агресором стосовно Кримського півострова є неприпустимими. Втім, спробуємо поглянути на ситуацію трохи під іншим кутом. Можливо, згадані вище заяви українських високопосадовців – сигнал, що ми не маємо наміру заганяти у велику братську могилу все кримське угрупування російських військ, і тим паче знищувати цивільне населення, тому у кремлівців є трохи часу, аби проявити черговий "жест доброї волі". Допоки стоїть міст, і допоки на плаву їхній чорноморський флот. Це посил не путіну, бо пацієнт – невиліковний, а військовим чинам, хто хоче зберегти своїх солдат, і тій частині еліт, у кого лишився інстинкт самозбереження. Інше питання, чи дослухаються...