Американський атом в Україні: Чи буде користь з п'яти нових енергоблоків

Після того, як президент Володимир Зеленський привіз з США меморандум про будівництво п'яти нових енергоблоків американською компанією Westinghouse на діючих АЕС України, місцеві чиновники почали активно включатись у цей проект і будувати плани щодо запуску нових блоків. Проте далеко не всі вбачають в цьому будівництві позитив, адже поява нових потужностей може спровокувати певний хаос в енергетиці і вдарити по інтересах багатьох гравців, інформує Depo.ua.

За меморандумом між НАЕК "Енергоатом" і американською компанією Westinghouse Electric Co LLC, підписання якого відбулося в ході вояжу Зеленського до Сполучених Штатів минулого місяця, нові ядерні установки будуть побудовані на Хмельницькій, Запорізькій, Рівненській та Південно-Українській АЕС. Загальна вартість проекту, нагадаємо, становитиме 30 млрд доларів.

Міністр енергетики Герман Галущенко у Верховній Раді анонсував, що перший експериментальний блок Westinghouse зведуть на Хмельницькій АЕС. А згодом ще два блоки з'являться на Запорізькій і по одному - на Рівненській та Південно-Українській АЕС.
 
Як можна зрозуміти зі слів Галущенка, нові блоки будуть не додатковим, а заміщуючим ресурсом – замість тих, що вже наближаються до терміну відпрацювання і виведення з експлуатації. За твердженням міністра, першими виводитимуть на спочинок два блоки Рівненської АЕС. Станеться це десь через 10 років. 
 
Westinghouse має давній інтерес до української "атомки". Перші есперименти з використання продукції цієї компанії на українських АЕС почалися ще у 2005 році, коли влада активно почала реалізовувати політику диверсифікації джерел палива. Адже до того моменту всі вітчизняні станції, збудовані за часів СРСР, були "заточені" на споживання російських "твелів". За кілька років деякі блоки перейшли на пальне від Westinghouse та її шведської дочірньої компанії. Відтоді участь американців у вітчизняному ядерному парку поступово нарощувалась і сягнула мало не половини обсягів, частково витіснивши російську "ТВЕЛ".

Будівництво ж нових блоків американцями і виведення з експлуатації орієнтованих на російське паливо застарілих радянських вочевидь буде ознакою масштабної експансії американської атомної енергетики в Україну. При тому, на сьогодні Westinghouse контролює до 50% комерційних енергоблоків у світі та 31% ринку постачання ядерного палива.

Мотиви американців є цілком зрозумілими: їм потрібне розширення ринків збуту свого пального. А збудувавши в Україні п'ять нових блоків, вони суттєво збільшать долю у світовій атомній енергетиці. Заразом для США це й в значній мірі – геополітичний проект, який збільшує рівень контролю над Україною.

Україна також отримає від цього проекту низку вигод. І головна з них полягає у зменшенні залежності від РФ, яка традиційно пов'язує свої поставки стратегічних товарів з різними видами шантажу та політичного впливу. В умовах військової агресії Росії на території України залежність від США однозначно виглядає меншим злом.

Тим часом глобальна переорієнтація вітчизняної "атомки" на США має і низку суперечливих моментів. Аналітик Олексій Кущ звертає увагу на те, що у випадку з Westinghouse, компанія не бере на себе утилізацію відпрацьованого ядерного палива, спонукаючи Україну будувати на своїй території його сховища. Тоді як за контрактами з "ТВЕЛ" росіяни забирають відходи до себе.

Також участь Westinghouse робить примарними шанси України на розробку свого замкненого циклу виробництва ядерного палива, хоча сировинний потенціал місцевих уранових руд цілком обумовлює таку можливість. І потенційно міг би перевести Україну у ранг одного з найбільших гравців на цьому ринку.

Є нюанси і з загальним функціонуванням енергомережі, адже запуск нових потужностей створить певне напруження у й без того малозбалансованому енергокомплексі України. Якому не додали стабільності активно розбудовувані сонячні та вітрові електростанції. Так, АЕС не можуть ефективно маневрувати, збільшуючи чи зменшуючи виробництво енергії залежно від сезонних та добових потреб. 

У світі для рішення проблеми використовуються балансуючі потужності зокрема у вигляді газотурбінних станцій, які можуть оперативно вмикатись для покриття пікових навантажень і так же безболісно переходити у "холодний режим", коли рівень споживання падає. Паливом для таких систем може бути не тільки газ, а й рідкі види палива та навіть водень, а також побутове і промислове сміття.

Втім, маневруючі потужності не є турботою для того ж Westinghouse – їх мало цікавить як Україна справляється з хвилями навантажень на мережу, в них є стратегічна ціль застовбити атомний ринок. 

Тому проблемою нівелювання скачків споживання, яка визнана головною у українській енергетиці, має опікуватись країна самостійно. І тоді як трендом у світовій енергетиці є переорієнтація саме на газотурбінні установки, в нас пріоритетом залишається вугільна генерація. ТЕС дозволяють збалансувати подачу енергії, але є катастрофою для навколишнього середовища. 

Підтверджують пасивність держчиновників у сфері диверсифікації електровиробництва і представники відтизняного машинобудування, які зацікавлені у розвитку цього напрямку виробництва. Так, директор державного заводу "Зоря-Машпроект" Денис Гордієнко нарікає, що виробники вже давно очікують на оголошення конкурсу на будівництво маневрових потужностей. Однако позиція Міненерго залишається в цьому питанні неоднозначною.

На цьому фоні життєрадісні підписання меморандумів щодо будівництва нових атомних блоків змальовують українську владу у досить однобокому ракурсі, коли питання "атомки" рухаються, а дійсно ключові проблеми залишаються під сукном. При тому, що тенденції у енергетиці дають повне право вважати нинішній стан системи колапсуючим і говорити про ризики все більш частого повторення ситуацій минулої зими, коли енергосистема просто не витримувала пікових навантажень і доводилося змирятися з імпортом електрики від не надто дружніх сусідів.

Читайте також: Блекаут, як в Енергодарі: Чому українцям слід готуватись до віялових відключень електроенергії