"Комісаріат" Корнієнка: Як у Зеленського творять міф про супертехнологів

Першою ластівкою стало обурення низки амбітних мажоритарників типу Дубінського та Куницького, яких образило, що їх зарахували до категорії "політичне ніщо" під час славнозвісного тренінгу у трускавецькому "Ріксосі". "Принижені й ображені" почали наводити аргументи на користь власної ролі у цій вибочій кампанії, помалу звеличуючи свою значимість. Мовляв, якби не конкретно вони, то завадити кононенкам і грановським знову пролізти в Раду не зміг би і суперрейтинг Зеленського. Хоча всім зрозуміло, що єдиним визначальним фактором, завдяки якому на 130 мажоритарних округах перемогли "слуги народу", є саме прізвище Володимира Зеленського, в особі якого сконцентрувалася вся ненависть українців до минулої адміністрації.

Але тепер ставки у грі "хто найбільший красавчик" сильно піднялися. Про свій внесок у творення мажоритарної перемоги заявив керівник виборчого штабу партії і претендент на заміщення Дмитра Разумкова у кріслі формального керівника "Слуги народу" Олександр Корнієнко.

Колишній бізнес-тренер і політтехнолог, пояснюючи таку несподівану перемогу у 130 округах, заявив, напустивши туману, мовляв "у нас є мережа технологів-консультантів. Це така напівсекретна історія. Ніхто не знає, хто вони. Ми не можемо їх "світити". За його словами, які передає Громадське, технологів закріпили за областями, і вони консультували кандидатів-мажоритарників: вчили, як спілкуватись з виборцями, підбирали членів виборчих комісій, а інколи самі очолювали виборчий штаб кандидата. 

Корнієнко придумав їм назву: "комісари". "Це така трошки олдскульна термінологія, вона ще з радянських часів", — пояснив він.

Очевидно що з подачі самого Корнієнка тепер історію з "комісарами" представляють як переможну технологію. Завдякі якій вдалося витіснити з підсумкових протоколів виборчих комісій так званих "феодалів". За словами Корнієнка та його партнера із впровадженню "комісаріату" Артема Михайлюка, у штабі партії було створено технологічну групу у складі чотирьох осіб (прізвища ще двох, окрім Корнієнка та Михайлюка поки не встановлені), якій підпорядковувалися 25 "комісарів". Їх закріпили за окремими регіонами країни. За словами Михайлюка, у цих людей, по суті, було чотири функції:

• казати, що варто робити;
• казати, що не варто робити;
• казати, як робити;
• подивившись зі сторони, дати зворотній зв’язок.

Імен "комісарів" Корнієнко та Михайлюк також не називають. Кажуть, ті не хочуть публічності. "Це українські спеціалісти, які працюють, скажімо так, на різних виборчих кампаніях. І вони на волонтерських засадах погодились допомогти", — каже Корнієнко.

Один із "комісарів" Олександр Гінгізов, який працював на Донбасі, пояснює: "по суті я був представником центрального штабу в області. Спостерігав за тим, щоб все було в рамках закону і з нашої сторони, і зі сторони опонентів, наскільки це можливо".

Потуги керівника штабу зобразити роботу своїх гінців-смотрящих у "благородному" комісарському світлі не викликали у середовищі політичних технологів нічого, окрім потіхи. Журналісти Depo.ua вже розповідали, що кампанія кандидатів-мажоритарників від "Слуги народу" була тиражуванням копій образів: одні й ті самі концерти, стандартні заяви, ролики під копірку. Все вкрай лаконічне, жодної самодіяльності: лише кандидатський фейс і стандартний текст: "Зе!Депутат. Слуга народу".

У цьому контексті роботу "комісарів", яких, нагадаємо, було по одному-два на кожну область, можна представити лише як поверхневий моніторинг проявів кандидатів у соцмережах і спроби утримати їх у рамках, надісланих зі штабу. Якусь іншу діяльність з боку цих "смотрящих" просто важко собі уявити. Адже вгледіти одній людини за десятком округів, де, окрім власних кандидатів "СН", ще пасуться десятки конкурентів, практично неможливо.

Але можна цілком уявити процеси, які наразі відбуваються всередині правлячої партії, де обличчя фаворитів миготять ніби у калейдоскопі. І щоби залишатись на плаву, потрібно постійно нагадувати про власні заслуги.  Для цього і потрібний міф про супертехнологів. Під час президентсаької кампанії творився інший міф - про вирішальний влив на голосування діджіталізації і соцмереж. Хоча насправді ключовими для переважної частини виборців, які підтримали Зеленського, були не "Фейсбук" з "Інстаграмом", а банальне бажання помститися Порошенку. Хтось мстився за тарифи, хтось за державний статус української, хтось за появу своєї церкви, хтось - за власні невдачі. От і весь секрет...