Кастинг на "рятівника нації": Чому Тігіпко не останній, кого свататимуть у прем’єри

Президент Зеленський підтвердив, що зустрічався з Сергієм Тигіпком. Як і з багатьма іншими. Однак це не означає, що джерела видання "Лівий берег", які повідомили про скоре призначення главою уряду пана Тігіпка, політика з дуже багатою біографією, не помиляються. Нинішнього прем’єра сплавляють з Кабміну, мабуть, з першого дня його роботи. Раніше заміною йому називали Валерія Хорошковського, зараз – інше "старе обличчя". Та чи відбудеться відставка очільника Кабінету міністрів і разом із ним усього складу уряду найближчим часом – питання навряд чи остаточно вирішене.

З одного боку, поява Тігіпка на чолі Кабінету міністрів може додати тому системності, може з’явитися якась стратегія, на посади прийдуть люди зі старої обойми – досвідчені практики ще з часів Леоніда Кучми. Тобто, на перший погляд таке призначення виглядає ніби й виграшним, особливо на тлі очевидного зниження рейтингів уряду та Гончарука. Проте і Тігіпко, і можливі нові призначенці притягнуть за собою масу негативу, який вони встигли накопичити протягом своєї політичної кар’єри. І, що дуже важливо, ці пасажири в урядовому човні перекреслюють одну з чільних обіцянок Зеленського – повне перезавантаження влади за рахунок нових людей.

Простіше кажучи, Гончарука та його урядовців критикують за профанство, їх таврують "соросятами", але ніхто не може закинути їм корупцію. Це дуже важливий фактор для електорату "зелених", який підтримує обрану ним владу рівно доти, доки її не почне накривати скандалами з корупційним душком. Такі скандали вже є – чого лише варті "зливи" в Телеграм-каналі "Трубу прорвало" - однак їхній вплив поки вдається мінімізувати. Принаймні, по рейтингу президента вони не б’ють. Інша справа – поява в Кабміні осіб, які у суспільній свідомості асоціюються з олігархічними групами впливу. Не дарма в бек-ґраундах новин про Тигіпка згадують про "Приватбанк" та Ігоря Коломойського. І це лише те, що на поверхні.

Варто враховувати ще один момент – а чи потрібна прем’єрська посада самому Тігіпку. Він доволі давно відійшов від публічної політики, за останні роки його прізвище згадувалося в основному в контексті купівлі якихось активів. На сьогоднішній день він серйозний бізнесмен з купою зв’язків, а повернення у велику політику – ризик і для його бізнесу, і для його кар’єри. Чому? По-перше, наразі українська економіка далека від здорового стану. Її треба лікувати, але це не сподобається переважній більшості українців. В очах яких Тігіпко в ролі прем’єра дуже швидко стане вселенським злом.

Але є й по-друге: у "зеленої" влади відсутня стратегія розвитку країни, і навіть якщо Тігіпко напише стратегію для уряду і розставить кадри, які знаються на державному управлінні, то це не означає, що їхні дії не вступатимуть у конфлікт із політикою Банкової, з баченням реформ парламентськими "слугами", зрештою, з політикою щодо України МВФ та інших кредиторів. Так, "лупцювати" Тігіпка в медіа будуть значно менше, аніж зараз "лупцюють" Гончарука, але це лише на початку. А далі, в кращих вітчизняних традиціях, саме прем’єр та уряд стануть крайніми. Тож велике питання, чи треба Сергієві Леонідовичу уся ця морока. Хіба що його кандидатура знову розглядається групами впливу в якості перспективного кандидата на президентські вибори.

Нині експертне середовище намагається передбачити логіку виборця (хоча це справа невдячна) за рік-два і так далі. У цих прогнозах є дві домінуючі лінії: перша - "нові обличчя" залишаться в тренді, тобто, вже зараз варто готувати можливих кандидатів у президенти з кола людей не із влади (наприклад, розкручувати Олега Сенцова або когось, хто не асоціюється ні з цими, ні з колишніми владними кабінетами); друга – виборець втомиться від профанства "нових облич" і схилятиметься до політиків з досвідом. Зараз у дискусії переважає перша лінія, та все може бути. Тому не можна виключати, що поява в інформаційному просторі, в публічній політиці діячів із минулого, заретушованих під "рятівників нації" – це також своєрідний кастинг на право стати уособленням тих сил, з якими багато українців асоціюють часи стабільності. Нехай і ілюзорної.