Ілля Кива йде у кандидати наук: Скільки це коштуватиме українцям

Про це йдеться у відповідному повідомленні Міністерства освіти і науки України від 22 березня.

Тема  дисертації — "Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності (на прикладі країн ЄС та України)".

Перед захистом ще необхідно здати "Кандидатський мінімум". 

"Кандидатський мінімум" – це набір іспитів для перевірки "рівня готовності до індивідуальної дослідницької діяльності", а також визначення "глибини знань претендентів на вчений ступінь". Проходження КМ – обов’язкова умова допуску до захисту дисертації.

Що у списку іспитів? 

Філософія, англійська мова та профільна дисципліна. При цьому на філософію та англійську готується реферат, що навряд чи може стати проблемою. Профільна дисципліна вимагає публікацій наукових статей ВАК у відповідних виданнях (від двох та більше).

Коли саме відбудеться захист, невідомо, але якщо для пана Киви він буде вдалим (у чому наша редакція чомусь не має сумнівів) і його затвердить атестаційна комісія, то лави депутатів поповнить "кандидат наук із держуправління".

Цитати зі статті:

У науковій спільноті почали потроху розбирати праці Киви до дисертації "на молекули". Ми наведемо кілька цитат із його статті "СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПIЛЬСТВА НА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВООХОРОННОЇ ДIЯЛЬНОСТI"

З реферату:

"Обгрунтовано, що сучасне енциклопедичне тлумачення терміну "регулювати" визначається у декількох трактуваннях: налаштувати (настроїти) належним чином; контролювати; налаштувати предмет так, щоб він працював правильно; привести у відповідність із звичною практикою, правилом, законом."

З основного тексту:

"На мою думку, публічне адміністрування виступає як процес здійснення державою економічних, організаційних, правових та інших заходів у різних сферах життєдіяльності суспільства задля їх впорядкування, формування та застосування загальноприйнятих правил та норм поведінки людей, а, також, уникнення появи негативних явищ у суспільстві. Отже, можна вказати на те, що зміст даного поняття визначається через безпосередній вплив управляючої системи на конкретний об’єкт управління."

Сподіваємося лише, що наукові баталії пана Киви будуть більш цивілізованими. Адже досить часто ми спостерігали, що ситуації він вирішує не лише словами, як у відомому епізоді з бійцем ООС:

До того ж, захищати кандидатську потрібно відповідно до деяких правил. А, як колись сказав Кива: "Не ви мені будете говорити як говорити" (вирвано з контексту).

Саму ж дисертацію, за словами пана Киви для видання "Гордон", він писав протягом останніх п’яти років.

"Я системно займаюсь зміцненням себе як особистості і самовихованням. Все життя вчуся. У мене три вищі освіти, на секундочку. Я закінчив академію МВС з червоним дипломом і після цього почав потихеньку писати дисертацію. Зараз вона на виході. Я вже п'ять років займаюся цією темою. У мене є науковий керівник. Поступово проходжу певні етапи підготовки. Це вчений ступінь, процес саморозвитку", – сказав він.

Нам лише залишається сподіватися, що пан Кива не використає здобуті знання так само, як він колись охарактеризував прихід у політику його політичної сили: "Для боротьби проти України та проти українського народу".

Втім, у соціальних мережах самі його здатності до наукової діяльності "чомусь" поставили під сумнів.

Чому такий ажіотаж?

Насправді, якщо Ілля Кива захистить дисертацію, "вау-новиною" це не стане. Українські науковці давно акцентують на тому, що з якістю наукових публікацій у країні не все гаразд. Заради здобуття престижного ступеню чиновники, директори освітніх установ та політики продукують величезну кількість неякісних паперів. А через відсутність прозорого та незалежного процесу рецензування вони мають усі шанси таки надати здобувачеві, який фактично нічого нового у науку не привносить, бажаний кандидатський чи навіть докторський ступінь.

Найгучніший за всю історію України випадок сумнівної дисертації, це, ймовірно, приклад екс-президента України Віктора Януковича, за яким закріпилося прізвисько "проффесор". Саме з такою граматичною помилкою він описав своє звання у короткій автобіографії. 

Найсвіжіший приклад скандалу державного (та і міжнародного) рівня – наш міністр освіти Сергій Шкарлет, у дисертації якого знайшли масу плагіату. Щоправда, сам він звинувачення відкидає. 

Свого часу в центрі схожих скандалів опинялися дисертації дружини тодішнього віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка Катерини, наразі вже екс-голів МОН Лілії Гриневич та Станіслава Ніколаєнка. 

Втім, недбале ставлення до наукових робіт – часта ситуація не лише серед політиків. Дослідження корупції в науковій галузі 2016 року виявило в Україні 46 фірм, які пропонують написання дисертацій. Можливо, відтоді ця цифра зросла.

Гроші з наших кишень

У випадку отримання ступеня депутат матиме право на надбавку до своєї заробітної плати, адже його робота у Раді збігається із сферою дисертації – держуправління.

Відповідно до абзаців "в" та "г" підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557,  доплата за науковий ступінь кандидата наук –15 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Виплати здійснюються з держбюджету, який формується з наших податків.

Враховуючи, що середня заявлена зарплата депутата варіюється на рівні близько 35 тисяч, то надбавка за ступінь становитиме мінімум від 5 250 гривень. Це набагато більше, ніж у багатьох справжніх науковців, які працюють за куди менші оклади. А через недостатнє фінасування, деякі мусять працювати на півставки.

Так,  фактична зарплата старшого наукового співробітника у 2020 році, за даними українського науковця Антона Сененка, становила 8000-9000 на повну ставку. У частини з науковців – кандидатські ступені.  Тоді їх надбавка варіюватиметься від 1200 грн.