Гра в праймеріз: Навіщо Хомутиннік підставляє Кернеса з президентством

Минулого місяця відразу в кількох містах з'явилися агітки з Віталієм Хомутинніком у вишиванці, який зібрався в президенти. Проте дуже швидко в партії "Відродження" включили задню, заявивши, що в країні не стартувала виборча кампанія, а, отже, політична сила поки не висуває кандидата на посаду голови держави. Depo.ua писав про той фальстарт Хомутинніка, допустивши, що через непорозуміння політтехнологів "Відродження" і трапилася ця найкоротша в історії президентська кампанія. Тоді ж технологам закинули ще й некомпетентність, бо у поширених на вже закритому сайті khomutynnyk2019.org "заповідях відродження України" були відверті нісенітниці, як, приміром, намір особливу увагу приділити стратегічним ядерним силам і зброї космічного базування, яких у нас нема.

Здавалося, невдала спроба гучно заявити про висунення кандидата в президенти від "Відродження" мала чомусь навчити і пана Хомутинніка, й інших людей, котрі стоять за цим політичним проектом. Єдиний поки що урок, винесений зі скандалу, який, утім, так і не встиг набути обертів, відмова прямо зараз називати кандидата на президентські вибори. Замість цього обранця "Відродження" визначить праймеріз. Про це під час з'їзду партії в п'ятницю заявив Хомутиннік.

"Для вибору кандидата в президенти від нашої політсили вона має намір звернутися до міжнародного досвіду, який вже успішно себе зарекомендував у багатьох країнах світу. Таким демократичним механізмом є процес внутрішньопартійного голосування. І я хочу оголосити відкритий праймеріз кандидата в президенти, який буде висунутий або підтриманий нашою партією", - сказала найвпливовіша людина "Відродження".

Були названі й потенційні учасники праймеріз – голова партії Віктор Бондар, котрий останнім часом дуже часто з'являється в різноманітних телеефірах, а також мер Харкова Геннадій Кернес. Хомутиннік пообіцяв відкритість партії для нових облич, сам же в праймеріз участі брати не хоче. Невже згаданий вище фальстарт вплинув? Хоча не виключено, що згодом депутат, який прославився тим, що тикав дулю журналісту - це епічне фото, зроблене в листопаді минулого року, обійшло, мабуть, усі новинні сайти України і не тільки – скаже: "Виборці просять, партія довіряє, тому йду в президенти".

Та поки що зупинимося на кількох важливих речах. Перша – партія "Відродження" в парламенті зібрала під своїм дахом колишніх "регіоналів", частина з яких орієнтується безпосередньо на Хомутинніка, частина – на олігарха Ігоря Коломойського. На місцях це люди, які орієнтуються, відповідно, на групи впливу, представлені у парламентському "Відродженні". Звідси питання до технологів, які утелющили Хомутинніку ідею праймеріз: з кого обирати, якщо, по-перше, заздалегідь відомо, хто має вагу в партії, а, по-друге, "котяча" живучість політиків цієї партії позбавила їх навіть натяків на харизму. У них практично немає лідерів, які можуть говорити так, що їм віритимуть. Зате багато кулуарних гравців. Простіше кажучи, праймеріз в якості технології для політиків подібного штибу не підходить.

Та й взагалі, в наших реаліях це забавка, яка ніколи не давала результатів. В чиїх руках вона тільки не побувала. 10 серпня 2010-го року Сергій Тигіпко, який нині відійшов від політики, оголосив: вперше в історії "Сильна Україна" оголошує народний праймеріз. Насправді, не вперше, бо ще в 2002 році подібна фішка була випробувана "Командою озимого покоління" - проектом, в розкрутку якого вклали шалені гроші, ним займалися російські політтехнологи на чолі з Петром Щедровицьким, відомим діячем методологічного руху, представники якого і донині впливають на політику Путіна. Та українці розкусили хитрий піар і віддали за "копів" 2% голосів. А це лише 9-е місце.

У 2012 році з технологією праймеріз носився Віталій Кличко. Він переконував політичні сили, які входили до "Комітету опору диктатурі", що варто влаштувати народні оглядини, аби визначити кращих кандидатів від опозиції на парламентських виборах 2012 року. Зрештою, "Батьківщина", "Свобода" та інші "комітетчики" домовилися між собою і висунули кандидатів на мажоритарних округах, а "ударівці" Кличка склали їм конкуренцію, що зіграло на руку Банковій часів Януковича. Тоді експерти зауважували, що ідея праймеріз була вкинута для розколу опозиційних сил. Він не стався, проте через взаємне поборювання на округах опозиціонери, за підрахунками експертів, не дорахувалися до двох десятків мандатів.

І ось знову, в інших політичних умовах та з вуст лідерів іншої партії, чуємо про праймеріз. Причому, з названих Хомутинніком осіб хіба Геннадій Кернес має характеристики, необхідні для перемоги у внутрішньопартійному кастингу. Та чи потрібно йому балотуватися в президенти, накликаючи на себе зайві біди. Його судять, як мокре горить, а захочуть - прискоряться. Чи, можливо, ті ж політтехнологи, які рекомендували начебто Хомутинніку розвивати зброю космічного базування, бачать Геннадія Адольфовича таким собі Рузвельтом? З новим курсом та в інвалідному візку. Коли так, то вони – циніки.

З іншого боку Кернес в своєму останньому інтерв'ю заявив, що харківська влада підтримає Петра Порошенка, якщо той балотуватиметься на другий президентський термін. Тож, скоріш за все, з Геннадієм Адольфовичем його "президентські перспективи" навіть не обговорювали. І заява Хомутинника виглядає як підстава.

Як вже писалося, у "Відродження" немає кандидата хоч з праймеріз, хоч без. Але висунути когось доведеться, вже пообіцяли, тому, мабуть, цим щасливцем стане пан Бондар. По-перше, він єдиний з фракції, хто віддав свій голос за звернення до Вселенського патріарха Варфоломія щодо створення в Україні помісної церкви. Це іміджеве голосування з перспективою на майбутнє.

По-друге, Бондар добре орієнтується у політичних віяннях. Він з'явився на політичному небосхилі за часів президентства Ющенка, тоді його позаочі навіть називали "кіндер сюрпризом" і любимчиком президента, адже міністром транспорту і зв'язку пан Віктор став лише в 29 років. Згодом на посаді очільника Дніпропетровщини відкрито (але необачно) підтримав кандидата в президенти Юлію Тимошенко. А за рік після її поразки отримав кримінальну справу. Екс-міністра звинуватили в тому, що він сприяв знищенню недобудови автовокзалу "Теремки". Політичні мотиви цієї справи були очевидними. Мабуть, тому в 2012-му, коли він виграв мажоритарний округ, то подався до "регіоналів".

Третій момент - Бондаря не вважають надто самостійним, тобто, в разі чого не загрожуватиме ключовим акціонерам партії, про яких йшлося вище. Простіше кажучи, він голова партії, але не її вожак.

До речі, знову про політтехнологів. У виступі Бондаря на з'їзді також прозвучали смисли, від яких віддає сивою давниною. Вони зводилися до того, що нам потрібно йти власним шляхом, а не керуватися порадами з-за кордону. Квінтесенція сказаного ним: якщо ми хочемо жити, як у Європі, то мусимо самі будувати Європу в своїй країні. Так, вам не здалося, цю фразу ми раніше чули. У жовтні 2013 року майже слово в слово це ж казав Віктор Янукович, а за місяць він відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС. Далі почався Майдан, який зніс режим Януковича і "регіоналів". А в 2006 році з гаслом "Збудуємо Європу в Україні" на парламентські вибори йшли соціалісти Мороза.

Виявляється, нікуди затерті меседжі не діваються, вони, як целофанові пакетики в радянські часи – поперуть, висушать, і як нові. "Ми першими розробили нову економічну стратегію для України", повідомив з трибуни Бондар. А от і ні, бо ще восени 2017-го Вадим Рабінович анонсував економічну програму партії "За життя", де обіцяв побудувати Європу в Україні. Таке враження, що від партії до партії блукають політтехнологиз одними і тими ж ідеями, впарюючи їх, як якесь диво. То ж, не виключено, що скоро ми побачимо в мережі тизерну рекламу, де різні політики - Хомутиннік, Рабінович, Бондар і так далі – наввипередки надоїдатимуть виборцю питанням: "Хочеш Європу вдома? Спитай мене, як".