Гра в монополію: Коли КСУ визнає неконституційними 465 законопроектів "Слуг народу"

Рада дев’ятого скликання почала свою роботу. І вже ця дата, обрана за пропозицією монополістів із фракції партії "Слуга народу", породила сумніви у точній відповідності Конституції, стаття 83 якої передбачає: "Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року". Та швидше за все, "слуги" керувалися іншою статтею Конституції, 82-ою, яка зобов’язує Раду зібратися на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Плани монобільшості вже на перші робочі дні вражають масштабністю тих, хто звик до неспішного темпу законотворчої діяльності. Щоб встигнути все, депутати навіть продовжили свою роботу до вичерпання порядку денного, чого годі було добитися від їхніх попередників. Що тут привертає увагу, окрім кадрових питань?

"Слуга" Руслан Стефанчук заявив, що політсилою підготовлено "465 законодавчих актів і змін до законів, серед яких є в тому числі і зміни до Конституції". Щоправда, така кількість ініціатив змушує думати про створення інформаційного шуму, аніж про якісну законотворчу діяльність. Серед ініціатив є справді фундаментальні. Це намір скасувати депутатську недоторканість, скоротити кількість народних депутатів до 300 з нинішніх 450 та ввести в законодавче поле позбавлення мандату за неперсональне голосування нардепів і прогули пленарних засідань. І зробити народ суб’єктом прямої законодавчої ініціативи.

Так, президент Зеленський уже подав до Ради проект Закону №1017 про внесення змін до статей 76 і 77 Конституції (щодо зменшення конституційного складу ВР і закріплення пропорційної виборчої системи). Анонсовані й інші - законопроект №1015 про внесення змін до статті 93 Конституції (щодо законодавчої ініціативи народу). Не менш цікавий проект Закону №1012 про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент). Подав президент до нової Ради і інші проекти законів, з переліком яких можна ознайомитися на сайті Ради. Аналіз їх змістового боку попереду, але, схоже, поспішність необхідна саме для того, щоб проаналізувати просто не встигли. Ну а далі – це як махати кулаками після бійки.

Натепер можна говорити про процедуру ухвалення цих та інших ініціатив. Внесення змін до Конституції – процес, який триває протягом кількох сесій. Скажімо, як можна обмежити депутатський імунітет, передбачений статтею 80-ою Конституції. Депутатський корпус спершу має підтримати цю ініціативу 226 голосами (з цим у однопартійної більшості проблем не буде), тоді проект закону піде на висновок до Конституційного суду, і в разі позитивного висновку КС на наступній сесії за нього має бути віддано 300 голосів. Ще раз: це голосування може відбутися на наступній, другій сесії Ради, а перша триватиме до січня 2020 року.

Але Володимир Зеленський публічно поставив своїм депутатам завдання: позбавити парламентаріїв імунітету вже з 2020 року. Щоб не осоромити президента, ЗЕбільшість може вдатися до обхідного маневру. Ще 17 жовтня 2017 року в Раду внесено законопроект під номером 7203, автором якого є п’ятий президент України Петро Порошенко. Він був підтриманий 226 голосами і отримав висновок суддів-конституційників, але до голосування конституційною більшістю у попереднього скликання руки не дійшли. Теоретично доробком "попередників" може скористатися нова влада, щоб швидко прийняти його і знов спрямувати до КСУ.

Щодо ж історії зі скороченням депутатського корпусу, то на обрану цього року у повному складі Раду ця ініціатива не поширюється. Нарешті, персональне голосування забезпечується введенням в дію електронної системи голосування, яка передбачає використання сенсорної кнопки. І незрозумілий вигляд мають намагання команди Зеленського заблокувати введення в експлуатацію такої системи, які мали місце останніми днями.

Тож озвучені "проривні ініціативи" ЗЕкоманди насправді неможливо реалізувати швидко, якщо діяти згідно з регламентом. Та пересічного виборця мало цікавлять нудні подробиці про те, що ухваленню законопроектів має передувати їх розгляд у комітетах Ради та надання висновків Головного експертного управління парламенту. Наявність однофракційної більшості спонукає тріумфаторів нинішнього політичного сезону не звертати увагу на такі "дрібниці".

Однак саме ці зачіпки можуть бути використані для оскарження рішень парламенту в Конституційному суді на підставі порушення процедури розгляду законопроектів. Початок роботи Ради номер дев’ять видався багатообіцяючим для реальної та потенційної опозиції до ЗЕкоманди, яка почала фіксувати проколи "слуг". У КСУ може виявитися багато цікавої роботи. Питання зараз у тому, хто туди звертатиметься, коли і в якій політичній ситуації. Бо, судячи з готовності Конституційного суду схилятися до позиції чинної влади, як це було, скажімо, при ухваленні рішення щодо законності дочасних парламентських виборів, судді не турбуватимуть гаранта. Принаймні доти, поки чинна влада користується шаленою підтримкою більшості українців, навряд чи хтось із політиків ризикне вийти з нею на відкритий бій.