Примара розпуску парламенту: Чому зараз виграють ті, хто першими підуть у повну опозицію до "слуг"

Вибори закінчилися – треба готуватися до наступних. Таким є закон політичної боротьби. А ще один закон каже: у цій боротьбі у підсумку виграє той, хто уміє чекати, і, відмовившись від влади і посад зараз, завтра може виграти набагато більше

Примара розпуску парламенту: Чому зараз…

Після народного волевиявлення потроху почали запускатися новообрані місцеві ради. Десь, як в Одесі, міські депутати провели першу сесію, сформували фракції, але до питання, яке у перший же день усіх би пересварило – обрання секретаря міськради – не приступали. А десь, як у Тернопільській обласній раді, вже утворили більшість і обрали керівні органи. Нагадаємо: "Свобода", "За майбутнє", "Довіра" та "Слуга народу" об’єдналися в коаліцію, головою облради обрали "свободівця" Михайла Головка, його першим заступником представника "За майбутнє" Володимира Болєщука, заступником – "слугу" Ігоря Сопеля. А представникові "Довіри" Олегу Щиголю віддали найбільш "хлібну" комісію з питань бюджету. У той же час "Європейська солідарність", найчисельніша фракція облради, та фракція "Батьківщини" оголосили про перехід в опозицію. Місцеві порошенківці заявили: вони проти кулуарних домовленостей та звинуватили "Свободу" у підтримці "слуг" і президента Зеленського.  

Схожа ситуація і в Івано-Франківській облраді, де після обрання її головою "свободівця" Олександра Сича, депутати від "ЄС" відмовилися брати участь у засіданні. Після чого першим заступником голови новоутворена більшість обрала "батьківщинця" Василя Гладія, а заступником Миколу Палійчука, представника "За майбутнє".

Про свою опозиційність заявила "Євросолідарність" і у Вінницькій обласній раді.

Поки незрозумілою є позиція цієї політсили в Київраді, адже там "ЄС", як партія - переможець виборів, може претендувати на посаду секретаря міськради. У випадку ж створення "УДАРом" більшості зі "слугами" та іншими фракціями і розподілу посад без урахування думки "ЄС", партія Порошенка, вочевидь, перейде в опозицію. У соцмережах, в очікуванні такого сценарію, вже з’явилися дописи, що "Євросолідарність" в місцевих радах виштовхують в опозицію і це, мовляв, свідчить про небажання інших політсил співробітничати з нею. З цього припущення виводять інше: регіональні еліти переорієнтовуються на "зелену" владу. Та чи так це насправді?

Коаліції, які зараз утворюються заради обрання керівництва місцевих рад і розподілу портфелів у комісіях, навряд чи можна вважати стабільними. За кожною з обраних партій стоять певні групи впливу, яким на даний момент вигідні такі конфігурації. Завтра будуть вигідні інші і коаліції розпадуться. А це "завтра", з огляду на, м’яко кажучи, погані прогнози в соціально-економічній сфері, може наступити досить скоро. Тоді доведеться визначатися – партія в опозиції чи в спайці з владою. Як на центральному, так і на регіональному рівнях.

На висловлене вище припущення про витіснення "ЄС" в опозицію, запропонуємо інше: політсилам, які сьогодні на всіх рівнях заявлять про повну і беззаперечну опозиційність до нинішнього курсу, у випадку прогнозованої масштабної політичної та економічної кризи буде куди легше переконувати невдоволених громадян, аніж партіям, які заради крісел в керівництві радами та комісіями пішли на угоди із владою.

Це стосується не лише "Євросолідарності", а й партій, керівництво яких прогнозує події хоча б на кілька кроків. Таких партій у нас мало. І, до речі, не факт, що перехід в опозицію за прикладом Франківська, Тернополя та ще низки регіонів – загальна позиція партії Порошенка, а не реакція на дерибан портфелів без урахування інтересів груп впливу, лояльних у регіонах до "ЄС".

Тривале відсиджування в опозиції у місцевих радах несе у собі ризики, якщо говорити про тривалу перспективу, - без участі у прийнятті рішень навіть дуже лояльні групи впливу шукатимуть точки дотику з мерами чи з більшовиками в обласних і міських радах. Але якщо йдеться про коротку перспективу, наприклад, дочасні вибори парламенту (або під тиском вулиці, або для випуску пару), тоді абсолютна опозиційність має сенс. Адже у такий спосіб можна вирішити проблему, про яку говорить багато експертів: попри зростання рейтингів опозиційних сил і падіння рейтингу "слуг" для перших залишається значною перепоною їхня електоральна "стеля" в 20 з лишком процентів, (а для когось 8-10 або навіть 5), які вони не можуть перескочити, доки знову не буде протестного голосування.

Подібні історії у нас уже були. На парламентських виборах 2012 року об’єднана опозиція під брендом "Батьківщини", оголосивши про повну опозиційність до Віктора Януковича та "регіоналів", поступилася останнім менш ніж п’ятьма відсотками: 25,5 проти 30. Тодішня влада змогла змінити розклади у парламенті на свою користь завдяки мажоритарникам, а згодом "тушкам". Але не надовго, лише на півтора роки.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"