Джокер для спонсорів: Навіщо Гриценко мочить Тимошенко

Останнє інтерв'ю Гриценка "Гордону" складає враження теплої ванни. Те, що він розповів можна умовно розділити на кілька блоків.

Перший – атака на Тимошенко. "Вже зараз в олігархічному міжсобойчику, не без зовнішнього участі, є сценарій, за яким президентом ставлять Тимошенко, спікером - Медведчука, а прем'єром – Бойка", каже Гриценко. І додає: під зовнішньою участю має на увазі Росію і частину західних партнерів, які близькі до згоди на такий сценарій. Чому? Бо втомилися боротися за нас.

Досі описаний сценарій обговорювався хіба в мережі, та й то переважна більшість аналітиків називала його фейком, спрямованим проти Тимошенко. Медведчук в недавньому інтерв'ю каналу "112. Україна" спростував товариськість з лідеркою "Батьківщини", заперечували подібні стосунки і в партії Юлії Володимирівни. Але після слів лідера "Громадянської позиції" опоненти Тимошенко охоче згадають їй і газові угоди 2009 року, і жартування з Путіним, і невдалу "ширку" з "регіоналами", і начебто участь у її створенні Медведчука. Простіше кажучи, маємо рімейк "московської зозулі", але не у виконанні Олега Ляшка, а полковника Гриценка. Який, нагадаємо, у червні засвітився в Австрії, де на заході громадської організації ICEUR розповідав про власний досвід контактів на високому рівні з керівництвом РФ: важливі надійність ("якість рукостискання") та вирішення проблем у відкритий, діловий спосіб, що більше, аніж ідеологічна прихильність.

Попри повну неправдоподібність сценарію від Гриценка, з точки зору політтехнологій він вчинив грамотно, адже, згідно із соціологічними зрізами, Тимошенко на сьогодні є його головним конкурентом за президентську булаву. Гриценко сам про це каже: "У неї дуже високий антирейтинг, якщо ми з Тимошенко виходимо до другого туру, шансів перемогти у неї немає. Зовсім. Це знають і вона, і її штаб". Таким чином, заявами про проросійськість конкурентки, він працює на другий тур виборів.

Власне, нічого нового Гриценко не придумав, просто обіграв тему двобою за президентство двох сил – патріотичної та проросійської. А на місце головного патріота призначив себе, винісши за дужки діючого президента. Інше питання, що Анатолій Степанович тепер, як мінімум, нарвався на звинувачення з боку "Батьківщини" у роботі на Банкову. А, як максимум, на жорстку відповідь у вигляді компромату, куди серйознішого, аніж той, який оприлюднюють проти нього у мережі.

Гриценко це розуміє, тому присвячує нападкам на себе ще один блок. Він каже: "Мені подзвонили знайомі, виявляється, в одному з великих торгово-розважальних центрів Києва на екранах потоком йшли дві реклами: "Нового курсу" Тимошенко і тут же мочилово мене". І тут же називає замовників чорного піару та виконавців: Порошенко і Тимошенко, а Ігор Коломойський – інструмент, бо симпатизує Юлії Володимирівні.

Трохи не клеїться, бо про конфлікт Коломойського з Порошенком давно відомо. Проте тут та ж логіка, що і в попередньому випадку: "сили зла" ополчилися проти єдиного чесного кандидата. Тобто, знову змова. Це дієвий спосіб захисту, адже певна частина нашого суспільства впевнена, що всі проблеми українців через змову олігархів, Америки, Росії, масонів і т.д.

Цю ж лінію полковник гне і далі: "ми втрачаємо перспективу як держава, переходимо в режим зовнішнього управління, де Україна буде цікава тільки як ресурсна база і ринок збуту". Тут він також не оригінальний, про це, зокрема, говорить і Тимошенко. Яку Анатолій Степанович відразу ставить в один ряд з тими, хто, на його думку, уособлює курс на зовнішнє управління.

У наступний блок можна виділити заяви політика про мир на Донбасі. Вже не вперше Гриценко переповідає історію про свою роботу в чотиристоронній групі, яка збирається в Європі, і вже підготувала проект мирного плану, який лежить на столі у п'яти глав держав, включаючи Порошенка. Що це за група, хто входить до її складу, і який у неї статус, він не розповідає. І не деталізує етапи встановлення миру. Полковник загадково каже: "базуючись на Мінських угодах, пропонуємо зробити раз, два, три...". Якщо на пропозиції, підготовлені групою з Гриценком у складі, не відгукнулися у Вашингтоні, Берліні, Парижі і Москві, мабуть, щось з ними не те. Що саме – невідомо, адже ніхто не знає, яка начинка цього мирного плану. І поки не дізнаються, можна грати в миротворця і ледь не рятівника нації.

Інші заяви Гриценка – про жорсткі методи боротьби з корупцією, про відсутність співпраці з олігархами і так далі – не такі яскраві, як меседжі про змову. Загальне ж враження від сказаного лідером "Громадянської позиції" - він піднімає ставки. Тим самим, ніби дає сигнал зацікавленим фігурам про спроможність воювати і з Порошенком, і з Тимошенко. Що він такий собі джокер на президентських виборах, який вартий капіталовкладень.

Утім у технології Анатолія Степановича є й слабка сторона: можна припустити, що Тимошенко дійсно остерігається виходу з ним у другий тур, але на відміну і від неї, і від Порошенка, у Гриценка немає ні партійного, ні людського, ні адміністративного ресурсу, за загальними фразами незрозуміло, як він протистоятиме зовнішнім силам, і як підніматиме економіку. Вийти у другий тур і програти вдавалося і Петрові Симоненку у 1999 році. А от виграти лише на конспірологічних теоріях – марна надія.