Держзради Мураєва і Пономарьова: Що не так у цих історіях

Налагодив бізнес із окупантами. У чому підозрюють Пономарьова

Про суть звинувачень на адресу депутата з Бердянська Пономарьова відомо достатньо. Переважно завдяки журналістському розслідуванню "Схем". Якщо коротко, то після початку повномасштабного вторгнення він із Києва повернувся до Бердянська, де має бізнес, і через певний час вступив у колаборацію з окупантами. Його підприємства виробляють моторні мастила, завозячи сировину з країни-терористки. Туди ж, за даними журналістів, відправлялася частина продукції з підприємств Пономарьова. У розслідуванні йдеться й про інші оборудки нардепа з окупантами.

У вересні 2022-го року підозрюваний у державній зраді депутат виїхав до анексованого Криму, звідти до Грузії, а 17 січня цього року повернувся в Україну потягом. За два дні по тому Пономарьов сидів у сесійній залі парламенту і ні в кого, ні в СБУ, ні в ДБР, які зараз розслідують справу проти нього, ні в керівництва Верховної Ради, ні в Офісі президента не виникло просте запитання: що серед українських законотворців робить людина, яка півроку провела на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, має сумнівну версію про полон у загарбників, і бізнес якої працює в окупації? У нардепа є своя легенда: повернувся аби забрати родичів, окупанти його ув’язнили, з ними не співпрацював, а підприємства "націоналізували" без його відома і згоди. Каже: коли повертався в Україну, розраховував на радісну зустріч, а у відповідь отримав "купу претензій, що з кимось там співпрацював".

До речі, з приводу радісної зустрічі. Ще до війни завдяки журналістським розслідуванням було відомо про наявність у Пономарьова російського громадянства. Він це спростовував, а от відповідні органи тоді особливо не напружувалися з перевіркою. Тобто цей діяч міг втратити українське громадянство і разом з ним депутатський мандат ще взимку минулого року, однак цього не сталося. Наступне: Пономарьова не лише не чіпали майже 7 місяців після повернення, але й не затримали відразу після оголошення підозри у держзраді. Суд відправив його за ґрати тільки вчора. З підозрюваними по цій статті зазвичай процес іде швидше.  

Чи посадять Пономарьова? Говорити про це зарано. Якщо буде цікавий окупантам і сам захоче, можливо обміняють. Набагато цікавіше не що з ним буде, а чому повернувся. Бо був ризик відразу загриміти за держзраду. Припустимо, Пономарьов не зійшовся у чомусь з окупантами чи злякався долі херсонського колаборанта зі "слуг" Олексія Ковальова, вбитого невідомими народними месниками наприкінці серпня минулого року, і манівцями пробирався в Україну. Він заїхав із Польщі, туди також якось потрапив. Тобто мав нагоду подібно до "патріотів" із "батальйону Монако" пересидіти війну в Європі. Проте не тільки повернувся, а й займався законодавчою діяльністю. Це породжує тривожне припущення, що чолов’яга міг отримати від когось на горі гарантії недоторканості. А зараз, імовірно, їх або скасували, або переглядають гарантійні умови. Ну, або СБУ тільки нині знайшла стовідсоткові докази. Якщо вірні перша і третя версії – може й посадять. Коли ж друга – випливе. То ж залишається уважно спостерігати за рухами навколо цієї справи. Є підозра, що в ній скоро можуть з’явитися ще й інші фігуранти.  

"Чорний Париж" і російські наративи. У чому підозрюють Мураєва

З приводу іншого підозрюваного у держзраді, Мураєва, питань виникає не менше. Екс-депутату інкримінують дві статті: ч. 1 ст. 111 (державна зрада) і ч. 1 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). "Мураєв використовував підконтрольний йому телеканал "Наш" для масового поширення кремлівських наративів в інформаційному просторі України. Таким чином він цілеспрямовано використовував власний медіаресурс для маніпулювання громадською думкою українців в інтересах РФ", – повідомили в СБУ. Щодо оцінки наративів, які звучали в програмах цього телеканалу, застережень немає. А зауваження стосуються того, чому про Мураєва згадали тільки зараз.

Почнемо здалеку. 2 лютого 2021 року було застосовано санкції проти трьох телеканалів із "пулу Козака-Медведчука" – "112", ZiK та NewsOne. Після цього вони зникли з ефіру. "Наш" за наративами від заборонених не відрізнявся, але його заблокували лише через рік, на початку лютого 2022-го. Коли у президента Володимира Зеленського спитали, чи повторить "Наш" долю каналів Медведчука, він відповів: "Наші телеканали не закривали. Ми закривали їхні". Власне, пояснення вибірковості лежало на поверхні: три канали потрапили під санкції після виявлення джерел їхнього фінансування з тимчасово окупованих територій, каналу Мураєва цього пред’явити на той час не могли. А може, й не хотіли. Задовго до його блокування журналісти встановили зв’язок власниць кіпрського офшору, який був серед власників каналу, з іншим кіпрським офшором, якому належали близько 10% акцій російського "Промсвязьбанка", який на той час обслуговував фінансові операції міністерства оборони рф.

Серед причин, чому "Наш" не заблокували ще у 2021 році, вказували й інші. Перша: Мураєв не належав до "пісочниці" Медведчука й ОПЗЖ, за певними ознаками тяжів до групи впливу Ахметова-Новінського. З нею на той момент тертів у влади не було. Друга: після блокування каналів Медведчука з’явилася нагода зосередити проросійськи налаштованого глядача на телеканалі, який би помірковано критикував владу. Але сталося так, як і мало статися: "Наш" магнітом притягував українофобів. Та й сам Мураєв відзначився расистськими висловлюваннями про "чорний Париж" та схожими за змістом. Тому, вочевидь, йому й інкримінують статтю 161. Але чому ж так довго українські спецслужби розбиралися з "фактами злочинної діяльності фігуранта"?

Наприкінці листопада 2022 року співробітники СБУ провели серію обшуків за місцями проживання та в офісах Мураєва і його рідних, а також у його найближчих соратників. Тоді повідомлялося про виявлення готівки в рублях, зброї, комп'ютерної техніки та мобільних телефонів із доказами незаконних дій. Всі вилучені докази передали на експертизу. Яка тривала аж 9 (!) місяців. Залишається сподіватися, що так багато часу знадобилося для того, щоб зібрати переконливі докази для екстрадиції екс-нардепа з Австрії. За даними ЗМІ, Мураєв із родиною мешкає у Відні, куди військовозобов’язаний вільно виїхав ще у травні минулого року. Чомусь не віриться, що австрійці зголосяться його видати (он Дмитра Фірташа багато років не видають американцям), а Київ не сваритиметься з ними через це. Є варіант судити заочно, а вже потім просити про екстрадицію. Втім, і в цьому випадку результат, скоріше за все, буде той самий. Не видадуть.

Виходить, справи проти Пономарьова і Мураєва безперспективні? Ні, але для початку треба зрозуміти, для чого їм дали хід саме зараз. Якщо є політична воля відправити обох на лаву підсудних, результат не забариться. Коли ж це робиться для кулуарних розбірок чи інформаційного шуму – скоро все зійде нанівець. Навіщо зчиняти шум? Наприклад, щоб відтінити низку гучних скандалів, пов’язаних зі "слугами". Як от підозра від НАБУ нардепу Людмилі Марченко. Втім, закиди у держзраді проросійським політикам – такий собі громовідвід. По-перше, попри заяви та обіцянки владних спікерів депутати від забороненої ОПЗЖ залишилися з мандатами і у Верховній Раді, і в радах місцевих. Звісно, більшість з них не колаборанти і не зрадники, а політичні пристосуванці і пройдисвіти, але суспільство бачить небажання влади проводити глобальну політичну люстрацію. І тут вибірковими кримінальними справами чи навіть посадками не відмахнешся. По-друге, переслідування за державну зраду не зможуть відволікти суспільство від інших скандалів, приміром, корупційних. А, по-третє, "слугам" наче пороблено, вони вляпуються в скандали з дивовижною постійністю. Останній приклад – Юрій Арістов із "батальйону Мальдіви". Він мандат складе, це зрозуміло, але навряд навіть підозрою у держзраді Шуфричу чи Бойку вдасться нівелювати факт поїздки під час війни заступника голови парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки в країну, яку підозрюють у сприянні поставкам до росії мікросхем, котрі запутінці використовують для виготовлення зброї.