Чотири причини: Навіщо Клюєву через суд прориватися в депутати

На тлі тріумфального повернення Андрія Портнова, "мирних" ініціатив президента Зеленського, одкровень голови Офісу президента Андрія Богдана про російську мову, оптової скупки Віктором Медведчуком телеканалів, гарантій його потрапляння в наступний парламент і тому подібного, рішення суду про те, що Клюєв-старший має право балотуватися в нардепи по округу № 46, що у прифронтовому Бахмуті (колишній Артемівськ) на Донеччині, не виглядає занадто дивним. Проте, фігура Клюєва, як одного з найбільш давніх та наближених поплічників Віктора Януковича з числа так званих "старих донецьких", виглядає набагато масштабніше за інших особистостей, зокрема й одіозного Портнова. Адже саме Клюєв є серед головних підозрюваних, як в організації розгону студентів на Майдані в ніч на 1 грудня 2013-го, так і розстрілу Небесної сотні 20 лютого 2014-го.

Його можливе повернення в Україну в статусі народного депутата буде означати лише одне - реванш екс-регіоналів після перемоги Зеленського на президентських виборах остаточно відбувся, отже, можна буде чекати повернення й інших представників "старих донецьких", включно з самим Миколою Яновичем Азаровим.

Рішення Верховного суду про те, що втікач Клюєв протягом останніх п'яти років проживав на території України, а значить - не існує юридичних підстав не допускати його до участі у виборах, залишимо на совісті суддів. Адвокатам Клюєва все ж потрібно віддати належне, адже вони знайшли досить вправну шпарину в законодавстві. За їхніми словами, Клюєв нібито всі ці роки жив в окупованому Донецьку, а якщо Донецьк - це Україна, то й сумнівів у тому, що поплічник Януковича перебував на батьківщині, бути не може. Щоправда, оскільки Донецьк не контролюється українською державою, факт того, що саме там проживав Клюєв, довести юридично неможливо. Однак суд цей факт, мабуть, вважав не надто суттєвим.

Цікавіше все ж інше, які шанси в Клюєва бути обраним народним депутатом, чи зважиться він повернутися в Україну для участі у виборчій кампанії, чи вже потім, у статусі обраного нардепа? І найголовніше - навіщо Клюєву в його нинішній ситуації все це потрібно?

Що стосується шансів, то вони виглядають дуже навіть непоганими. По 46 округу наразі зареєстровано шість кандидатів, окрім самого Клюєва. Від партії "Слуга народу" балотується якийсь Родіон Вощанов 1993 року народження, комерційний директор ТОВ "Комекс груп", який балотувався чотири роки тому в Київраду від "Демальянсу". Від ахметівського "Опоблоку" - безробітний Дмитро Рева, від "Опоплатформи - за життя" - підприємець Федір Христенко, і як самовисуванець - чинний нардеп Костянтин Матейченко. Останній був обраний за списком "Народного фронту" як командир батальйону "Артемівськ". Як бачимо, дуже серйозної конкуренції у Клюєва не буде ані в фінансовому плані, ані в плані впізнаваності. Не треба забувати, що саме на цьому окрузі кілька кампаній поспіль, зокрема й на останніх виборах 2014-го року, незмінно перемагав рідний брат і бізнес-партнер Андрія Клюєва - Сергій.

Щодо мотивів Клюєва роздобути собі депутатський мандат, то їх може бути декілька. По-перше, це, звісно, моральна сатисфакція за вимушену втечу і втрати. Клюєв навряд чи за останні п'ять років відчував задоволення від життя. Окрім того, що йому довелося тікати з країни після повалення Януковича, Клюєва, за інформацією ЗМІ, навіть було поранено в ногу в зіткненні з майданівцями, але ця інформація є непідтвердженою. Через рік довелося тікати з країни і його братові, з якого зняли депутатську недоторканність і порушили щодо нього корупційну кримінальну справу. В цій ситуації навіть саме по собі рішення Верховного суду може бути для Клюєва певною сатисфакцією, не кажучи вже про факт обрання народним депутатом.

По-друге, депутатський мандат Клюєву міг би дуже допомогти у вирішенні всіх його з братом юридичних проблем. Окрім того, що ім'я Клюєва як можливого організатора фігурує у справах про побиття студентів на Майдані і розстріл майданівців, щодо нього порушено декілька кримінальних справ за звинуваченням у фінансових злочинах. Ще 2014-го року Клюєва було оголошено в розшук, зокрема й у міжнародний. І якщо Інтерпол зняв Клюєва з міжнародного розшуку ще в 2017 році, то в Україні екс-чиновник офіційно розшукується досі. Обрання народним депутатом та отримання депутатської недоторканності дозволило б йому остаточно відбілити своє ім'я в Європі та позбутися кримінального переслідування в Україні.

Тут, ясна річ, існують певні ризики, адже у депутатів завжди буде можливість у разі повернення Клюєва на батьківщину зняти з нього недоторканність, як це сталося з його братом, і дозволити його арешт, але, з огляду на те, як привільно почуваються нині Портнов, Олена Лукаш, Неля Штепа та інші "жертви переслідувань київського режиму", цей ризик не надто високий.

По-третє, обрання народним депутатом дозволить Клюєву вирішити свої проблеми в бізнесі, що виникли після Революції Гідності. Братам Клюєвим, як відомо, належить близько трьох десятків підприємств, зокрема кілька заводів у Бахмуті, де Сергій Петрович має намір балотуватися. Найбільш відомим і великим з активів клюєвих є промислово-інвестиційна корпорація "Укрпідшипник", яка в свою чергу є власником акцій інших підприємств. В усій цій бізнес-імперії після втечі власників почалися серйозні проблеми, як у Європі, де щодо братів Клюєвих було введено санкції, так і в Україні, де його компанії опинилися було заарештовано.

Як і у випадку з міжнародним розшуком, санкції щодо Клюєвих в ЄС згодом скасували, але в Україні все дещо складніше. Головний актив Клюєвих - "Укрпідшипник" - наразі проходить процедуру банкрутства через борги. До того ж у ЗМІ лунають версії, що банкрутство "Укрпідшипника" - це якась схема, завдяки якій можна буде зняти арешт з великої частини активів братів. Мовляв, у рамках банкрутства власність "Укрпідшипника" необхідно буде продати, щоб розрахуватися з кредиторами, і Клюєви через підставні фірми зможуть викупити свої ж підприємства, але вони вже не будуть під арештом. Хай там як, проте і керувати бізнесом, і вирішувати проблеми з арештом та кредиторами, у статусі народного депутата набагато легше, аніж у статусі втікача, підозрюваного у кримінальних злочинах.

Ну, і по-четверте, можливе повернення Клюєва в українську політику може бути пов'язане з іграми "веж Кремля". Не секрет, що останнім часом у якості головної проросійської сили в українській політиці набрав серйозну політичну вагу Віктор Медведчук, який в Кремлі навіть дещо відтіснив радника Путіна Владислава Суркова. В цій ситуації Клюєв може розглядатись якимось силами в Кремлі, як противага і можлива альтернатива Медведчуку. З останнім, до речі, зараз у союзі Сергій Льовочкін, з яким у Клюєва далеко не найтепліші стосунки з часів президентства Януковича. І хоча ефективність Клюєва в якості альтернативи Медведчуку, навіть якщо він зможе повернутися і стати депутатом, вкрай сумнівна, але теоретично він міг би об'єднати навколо себе частину екс-регіоналів і хоча б спробувати не дати Медведчуку підім'яти під себе весь проросійський фланг.

Як бачимо, причин прагнути повернення в Клюєва, як і в інших колишніх регіоналів, більш ніж достатньо, тим більше, що на Росії їх нічого не чекає, окрім пенсії та спроб зображати "комітет порятунку України" у вигнанні. Як сприйме українське суспільство повернення Клюєва - допоки не ясно, але, якщо суспільство проігнорує цей тривожний сигнал, є вірогідність, що саме Клюєв стане тією пробною кулею, за якою до України почнуть повертатися й інші поплічники Януковича.