Чому після коронавірусу нас чекає нова епідемія, а політики втрачатимуть владу

Історія виникнення коронавірусного страху

На вісім мільярдів населення землі хворих на коронавірус менше мільйона, померло 30 тисяч людей. Я розумію, що зараз більшість українців і європейців підтримує карантинні заходи, і я не хочу тут дискутувати про те, потрібно вводити карантин чи ні. Я хотів би трохи піднятися над цим питанням і подивитися дещо відсторонено на те, що ми маємо зараз, і які це матиме наслідки в майбутньому.

Причин для карантину було кілька, і всі вони спричинили нинішню паніку. Перша причина – страх китайської влади, яка пам’ятає, які негативні наслідки для самої влади мали попередні епідемії, коли офіційний Пекін не міг впоратися з попереднім грипом, смертність від якого була на порядок вища. Саме тому, від гріха подалі, було прийняте рішення про безпрецедентні засоби карантину (давайте не забувати, що головний страх китайської влади – це страх масових бунтів, а реальна епідемія такі бунти могла б породити).

Причина друга – соцмережі, які, починаючи з карантину в Ухані, весь час генерували масу страхів (пам’ятаєте про гори трупів в китайській провінції?). Власне, якби не було соцмереж з їхніми домислами і впливами на виборців, навряд чи хтось би вводив карантинні заходи такого масштабу.

Потім спусковий гачок натиснув Трамп, який несподівано навіть для оточення закрив кордони США, і сотні літаків змушені були розвернутися над Атлантикою. Але якщо щось подібне зробив Трамп, в нинішньому глобалізованому світі соцмереж, звичайно ж, призвело до паніки в країнах, які ми вважаємо демократичними чи умовно демократичними.

Який вихід є в політика? Перший – почати героїчну боротьбу з вірусом у збиток економіці, але в сподіванні на підвищення рейтингу (тобто сісти на хвилю паніки). Другий – сказати, що я не піддамся паніці на догоду економічному доброботу своїх громадян і, можливо, втратити свій рейтинг. Поки в Європі є два таких лідери – керівники Швеції та Білорусі. Точніше, в Швеції є певний консенсус еліт з цього приводу, а Лукашенко вирішив піти ва-банк і, мені здається, що він від цього тільки виграє.

Але в цілому, всі ми переживаємо новий експеримент, який люди самі собі вигадали. Але перш ніж говорити про наслідки цього експерименту, ми маємо зрозуміти: ще двадцять років тому за ідентичних обставин ніякого карантину в ЄС чи США не було б. Саме соцмережі стали каталізатором дій політиків.

Кінець влади

Назва цього підзаголовка взята з назви книги Мойзеса Наіма "Кінець влади", яку я настійливо рекомендую прочитати. Автор цього бестселлера говорить про три революції, які відбулися протягом останнього часу. Це революція більшості (людей стало набагато більше і нами набагато складніше управляти), революція ментальності (в глобалізованому світі цінності і поняття традиційних культур відходять на другий план) і, нарешті, революція мобільності (людей дуже тяжко утримувати на місці). Всі ці революції спричинили один вагомий зсув: влади, у представників влади і крупного бізнесу стає значно менше, ніж це було навіть у 80-90 рр. минулого століття.

В свою чергу соцмережі, які стають нішевими ЗМІ, створюють масу нішевих історій, які на певний період часу стають мейнстрімом, і політики, а за ними і крупні бізнесмени, змушені весь час гнатися за цими фрагментованими, дуже нішевими квазіподіями або квазіідеями.

Справді, зараз політики відвоювали собі невеличкі преференції, особливо в частині мобільності своїх громадян. Але надовго утримувати ці "диктаторські повноваження" їм просто не вдасться. Точніше вдасться лише в одному випадку, якщо суспільство весь час тримати в напрузі і підживлювати його новими страхами. Але поки це навряд чи можливо, адже механізми демократії навряд чи можуть впасти від одного коронавірусу.

В короткостроковій перспективі (5-10 років) ми будемо спостерігати ще більше ослаблення влади, яка через вищеназвані революції, помножені на неймовірну фейкозалежність соцмереж і втрати довіри в усьому світі до інститутів влади і експертного середовища, буде змушена грати не у власну гру, а в гру, нав’язану "прямою демократією" соцмереж.

Перефразовуючи "класика", можна сказати: "влада слабка, як ніколи", і ця слабкість буде тільки підсилюватися. Правда, ця слабкість зазвичай змінюється диктаторськими режимами та новітніми поділами світу.

Коли чекати новий коронавірус?

Я, звичайно, не вірусолог, і мої пізнання в питаннях епідемій обмежуються кількому історичними та культурологічними книгами, де описувалися жахіття чуми чи епідемії сифілісу. Між іншим, цікавий факт, який лише дотично важливий для нас сьогодні. Свого часу епідемія сифілісу наприкінці 15 сторіччя зачепила верхівку католицької церкви, і тоді Папа був навіть змушений видати спеціальний документ, який говорив про те, що свята вода не є лікувальним засобом від сифілісу. І вся ця історія опосередковано прискорила появу Мартіна Лютера і його 95 запитань до святого престолу.

Але це так, вставна новела. Цікава вона тим, що всі країни світу зараз копіюють одна одну, застосовуючи одні й ті ж загороджувальні методи. І, якщо цинічно підійти до ситуації, то я більш ніж впевнений, що в усіх прем’єрських і президентських кабінетах ЄС говориться про те, як всім пощастило з Італією, адже тепер можна кивати на Рим і говорити, що ми не допустили нічого подібного. Але при цьому в усіх цих кабінетах політики не розуміють, що, де-факто, ми входимо в епоху нових епідемій, які страшні не стільки і не тільки розповсюдженням хвороби (хоча не треба бути великим вченим, щоб розуміти, що коронавірус – далеко не остання епідемія в 21 сторіччі), скільки розповсюдженням паніки, проти якої у влади немає ніяких дієвих рецептів.

Замість закінчення, або які стартапи будуть найдорожчими

Світ так чи інакше рухається до контролю за кожним. Лідер в цьому питанні, звичайно, Китай, від нього дещо відстають США та суттєво відстає Росія. Але тренд на контроль кожного через лозунги про безпеку і запобігання тероризму після цієї епідемії буде лише наростати.

Але в Китаї вся величезна система відслідковування всіх, включно з ідентифікацією будь-кого за вуличними камерами, дала страшенний збій: проста медична маска "убила" мільярдні інвестиції. Майбутнім мільярдером стане той, хто розробить реальну технологію розпізнавання людини в масці.