Чому не потрібно рефлексувати через провал Мінських переговорів

Путін буде міняти заручників виключно на газовий контракт за його умовами. Це було очевидно всім крім влади, яка вважала, що в Парижі вони перемогли.

Я вже писав не один раз: Путін зловив Зеленського на двох елементарних речах: бажанні будь-якою ціною повернути заручників і зробити платіжки вдвічі нижчими. І одне і друге – майже нездійсненно.

Але Зеленський цього хоче, бо хоче мати вищий рейтинг (навіщо, якщо ти йдеш на один термін, можна лише здогадуватися).

Вчорашній Мінськ - це всього лише прелюдія. Переговори розпочнуться лише тепер, а точніше в останній тиждень перед новим роком. Протягом наступного тижня буде йти страшна артпідготовка в усіх ЗМІ про те, як захмарно зростуть ціни на газ, якими страшними будуть платіжки і як почне сипатися рейтинг Зеленського.

Що потрібно було б зробити? Випустити на екрани Гончарука і змусити його сказати простий і зрозумілий всім текст: газу в сховищах достатньо, ніякого зростання ціни на газ не буде до 15 квітня, якщо буде потреба держава компенсує різницю в ціні Нафтогазу. Ваші платіжки будуть незмінними.

Потім має вийти Пристайко і сказати: росіяни ставлять нам умови, на які ми не можемо йти. Ми готові до обміну, закликаємо весь цивілізований світ натиснути на РФ. Але ми не будемо йти на умови, які ламають державу.

При потребі можна випустити ще голову НБУ з міністром фінансів, які скажуть, що у нас все добре і покажуть якісь графіки.

Що замість цього робить влада? Мовчить. Чому мовчить? Бо думають, як підняти рейтинг.

З цинічним ворогом не можна бути добрим і м‘яким. З 1 січня, якщо Путін провалює контракт з Нафтогазом, Газпром щомісяця буде платити штраф 400 млн доларів. Це сильна наша позиція? Чи є у нас можливість теж зіграти в довгу? Є, але для цього треба сказати самим собі, що ми маємо чекати, можливо довго чекати. Чи зрозуміють це люди, якщо їм все це пояснити? Я впевнений, що так. Але для цього треба чесно поговорити з людьми. Після Гончарука, Пристайка і Смолія до людей має вийти Зеленський і чесно сказати: ситуація ось така і така, Жити будемо так і так.

Але поки влада боїться вийти і щось сказати. Досі Зеленський ні разу не говорив відкрито і щиро з народом. Він обіцяв (можливо навіть щиро) рай на землі, говорив про попередників (навіть щиріше ніж Янукович про Тимошенко). Але досі він не говорив про те, що насправді відбувається.

І зараз є два варіанти розвитку: звернутися до нації із проханням зрозуміти всю складність ситуації і, можливо, підняти свій рейтинг в середньостроковій перспективі, або ж здатися росіянам, провести обмін і втратити всі козирі, які є на руках в офіційного Києва. І, як результат, за пару місяців відкотити свій рейтинг ще на 10-12 відсотків.

Читайте також: Підсумки "нормандського" Мінська: Чому Зеленський може починати будувати стіну на Донбасі