Чому ми "профукали" переговори з МВФ, і чому Коломойський тут ні до чого

Місія МВФ поїхала, та не дала нам гроші через "Приватбанк" і можливі домовленості з Коломойським. Така новина стає топовою в наших ЗМІ.

Почнемо з простого – це, щонайменше, неточно. Місія нічого не мала зараз підписувати. Зазвичай, така місія готує документи, потім їде до Вашингтону, і потім ще деякий час відбувається тривала переписка між представниками МВФ та нашими чиновниками. Тому тут зради ще немає.

Другий момент – чи можуть нам відмовити в новій програмі через "Приватбанк" і домовленості з Коломойським? Про це говорити, щонайменше, зарано. Але в тому, що це питання буде підніматися, я не сумніваюся. Більш важливо, як буде комунікувати це питання українська сторона. І є десятки способів винести це питання "за дужки". Або не винести. Це – суто політичне питання. І якщо хтось думає, що це рішення схвалюється у Вашингтоні – це брехня. Такі рішення схвалюються в Києві, і саме це питання буде головним дзвіночком для Ігоря Коломойського.

Але, як на мене, все це – другорядні теми. Від самого початку українська сторона програла ці переговори в той момент, коли прем‘єр Гончарук заявив, що ми швидко підпишемо програму десь на 10 млрд. Насправді, ми могли і повинні були просити під відкриття ринку землі мільярдів 30-40, щонайменше. І на це всі б погодилися. Але ми живемо із комплексом меншовартості і не хочемо піднімати ставки. Звичайно, красиво говорити, що ми не будемо прогинатися перед сильнішими країнами, і ми змінюємо систему комунікації. Але, насправді, приклад із МВФ показує, що ніхто не хоче піднімати ці ставки. Насправді ми зливаємо відкриття ринку, бо навіть не просимо багато.

Більше того, ми всі змушуємо нас самих стати в "позу Зю" і заганяємо себе в парадигму пари мільярдів в обмін на "Приватбанк", замість того, щоб сказати: "Ми вимагаємо 40 млрд в обмін на ринок землі".