Час для торгів: Скільки олігархів залишиться до другого читання закону про них

У перший день липня на вечірньому (позачерговому) засіданні парламенту 275 нардепів підтримали за основу проєкт закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) №5599. Монобільшість у складі фракції "Слуга народу" спромоглася довести на прикладі цього голосування факт свого існування, віддавши за документ 231 голос. Такої кількості в принципі вистачило б для прийняття рішення, але "більшовиків" на всякий випадок підтримали депутатські групи "Партія "За майбутнє" і "Довіра" (по 18 "за") і 6 позафракційних. Натомість фракції "Батьківщина", "Голос", "Європейська солідарність" не віддали за "антиолігархічний" проєкт жодного голосу, багато з їхніх членів голосували проти, а всі 44 члени фракції "Опозиційна платформа – За життя" позапланове засідання Ради просто проігнорували.

Тож збувся один з прогнозів голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії, який пообіцяв десь 240 голосів за президентський закон. При цьому серед "зеленої команди" знайшовся "ренегат": проти закону проголосувала мажоритарниця з Києва Людмила Буймістер. Тут пригадалася погроза Арахамії вигнати з фракції депутатів, які не підтримають закон про олігархів. Тепер цікаво буде подивитися, чи будуть реалізовані ці погрози і чи виключить цю депутатку з лав фракції партії влади.

Про що закон Зеленського та скільки у нього "братів"

Depo.ua вже детально аналізував суть як ухваленого вчора законопроєкту, так і особливості альтернативних проєктів, поданих різними депутатами і фракціями, переважно опозиційними.

Читайте також: Законів про олігархів вже чотири: Що відбувається

Коротко нагадаємо, що президентська версія антиолігархічної кампанії мала трьох "братів" - законопроєкти спільного авторства членів фракцій "ЄС", "Батьківщини" і "Голосу" (№5599-1), окремо "Батьківщини" (№5599-3) та персонально нардепа Антона Полякова (№5599-2) з групи "За майбутнє". Та з ухваленням основного документу усі ці проєкти знято з розгляду.

А шкода, бо вони могли б ліквідувати найбільш суттєві прогалини проєкту Зеленського. Зокрема, законопроєкт від трьох фракцій пропонував зробити ключовим відповідальним за встановлення статусу олігарха органом не підпорядковану президентові дорадчу РНБО, а Нацагентство із запобігання корупції (НАЗК) у співпраці з Антимонопольним комітетом. Така схема дала б змогу усунути суб’єктивізм Банкової при визначенні прізвищ олігархів.

Також цей проєкт більш детально прописував вимоги до збалансованості інформації на олігархічних телеканалах. Третя відмінність: НАЗК мало моніторити діяльність чиновників, які раніше працювали на олігархів, і підприємства, що належать олігархам, аби ті не перетворилися на монополії.

Та це, повторимо, вже несуттєво: доведеться пильно вчитуватися в рядки саме президентського проєкту закону "про олігархів". А згідно з ним, олігархом є фізична особа, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті і відповідає щонайменше трьом із чотирьох ознак одночасно:

• бере участь у політичному житті;
• має значний вплив на засоби масової інформації;
• є власником чи контролером суб'єкта природних монополій або монополіста на загальнодержавному ринку;
• має підтверджену вартість активів понад 1 млн прожиткових мінімумів для працездатних на 1 січня відповідного року – зараз це 2,270 млрд грн. (близько 81 млн доларів США).

Читайте також: Як закон про олігархів має забезпечити другий термін Зеленському

Головні претензії до цього напрацювання правників Банкової – в тому, що саме глава держави, керуючи РНБО, визначатиме, хто "правильний" бізнесмен, а хто у нас олігарх, якого не гріх "розкуркулити". Рішення Радбезу набирає чинності після оприлюднення відповідного указу президента України. Особу, яку влада записала в олігархи, заноситимуть до реєстру, вона повинна буде подавати декларації про доходи. Публічні політики і чиновники декларуватимуть свої контакти з олігархами (а якщо забудуть? Закон в ухваленому варіанті не передбачає санкцій за такі "провали в пам’яті").

Офіційно визнаній олігархом особі заборонять:

• здійснювати внески (прямо або через інших осіб) на підтримку політичних партій;
• бути покупцем (бенефіціаром покупця) об'єктів великої приватизації.

При цьому в документі немає іншого важливого обмеження: заборони олігарху мати у власності чи під контролем ЗМІ. Схоже, на Банковій вирішили залишити за мільярдерами один із найбільш потужних важелів їхнього впливу на ситуацію в Україні: контроль над медіа, а це інструмент масового промивання мізків обивателя. Нагадаємо, найбільше впливових ЗМІ, зокрема, телеканалів, мають у своїх "скарбничках" Ігор Коломойський, Рінат Ахметов і Віктор Пінчук. І критики на адресу Зеленського там не почуєш.

Нічого немає в президентському проєкті і про таку принципово важливу річ, як незалежність та інституційне зміцнення Антимонопольного комітету. "Забули" автори і про запровадження в Україні інституту цивілізованого лобізму.

Натомість ті заборони, які містить президентський проєкт, – насправді не перешкода, а так, легка незручність для визнаних олігархами. Участь у великій приватизації цілком можна брати і через осіб, чию кінцеву пов’язаність із олігархом довести складно. А партії фінансуватимуть, як і зараз, "прості громадяни".

Члени президентської команди зауважують, що сам факт присутності бізнесмена у "реєстрі олігархів" не лише зробить токсичними контакти з ним, а й ускладнить, скажімо, кредитування його бізнесів у західних структурах, які, мовляв, не захочуть псувати собі репутацію такими клієнтами. Що ж, побачимо. А поки що до проєкту існує багато зауважень, і вище наведено дуже неповний їх перелік. На Банковій кажуть: все це буде виправлено потім, коли почне працювати "профільний" закон. Але от Давид Арахамія відверто зізнався: до другого читання будуть враховані лише юридичні правки, а концептуально змінюватися в документі нічого не буде.

Крок уперед – два кроки назад, або Чи станцює Рада танго з олігархами

Антиолігархічний законопроєкт "слуги" обіцяють трохи "покращити" до другого читання. Та виникає питання – коли воно, це друге й вирішальне, відбудеться. Показово, що вчора, за хвилину після переможного для президентського офісу голосування за законопроєкт №5599, нардепи не менш дружно провалили пропозицію скоротити термін його підготовки до другого читання: "за" було віддано 216 голосів за необхідних 226, з яких 207 дали "слуги". Куди й поділися "друзі" монобільшості з груп, які, чого гріха таїти, підконтрольні членам клубу найбагатших українців.

Спостерігачі не виключають, що представники уважних до побажань олігархів депутатських кіл могли піти на дещо ризиковану гру: у першому читанні віддавши голоси за план деолігархізації країни від Зеленського, надалі вони спробують тягнути час, посилаючись на визначену процедуру розгляду закону. Вже говорять про намір "засипати" ініціативу глави держави горою із тисяч поправок, розгляд яких може тривати місяцями, як це було, скажімо, із законами щодо відкриття ринку землі. Але, з одного боку, президентська команда вже продемонструвала вміння долати такі перешкоди і дотискати в Раді критично потрібні для підтримки рейтингу глави держави ініціативи: для цього навесні 2020 року було ухвалено закон про спеціальну процедуру розгляду законопроєктів. Його понад рік тому було застосовано при розгляді "антиколомойського" закону.

Крім того, головний "слуга" Ради Давид Арахамія вчора не виключив, що для ухвалення законопроєкту щодо олігархів можуть подовжити на один пленарний тиждень нинішню сесію ВР. В іншому разі законопроєкт буде винесено на друге читання вже восени. А поки що Володимир Зеленський і його оточення, добившись від депутатів першого кроку до ухвалення закону, у що вірили далеко не всі спостерігачі, отримали гарний козир і можливість для піару на улюбленій із середини весни темі Володимира Олександровича – "деолігархізації країни". На жаль, поки зміст підтриманої нардепами ініціативи не дає підстав зняти лапки із цього визначення. До того ж, свого слова щодо якості цього документу та його відповідності не лише Конституції, а й міжнародному праву не сказали наші партнери. Вони завжди були за деолігархізацію України, проте виключно правовими методами.

Швидше за все, під переможні реляції про прийняття закону в першому читанні почнуться торги за те, кого в кінцевому висліді Банкова "запише в олігархи", іншими словами – кому з потенційних носіїв зазначеного "титулу" дадуть змогу залишитися в тіні і не потрапити під описані в законі критерії. Останнє насправді не є невирішуваною задачею. Так, можна передати канали в управління журналістам, як це днями зробив не олігарх, а "просто" політик Євгеній Мураєв зі своїм телеканалом "НАШ".

Може виявитися, що поки дійде до другого читання, в Україні просто не виявиться олігархів. У того ж Віктора Медведчука телеканалів немає і формально не було, а були у його "правої руки" Тараса Козака. І монополізм бізнес-структур, скажімо, на ринку пального довести Антимонопольному комітету буде складно. Є депутатський мандат, але немає мільярдів у власності: на активи накладено санкції. Чи взяти Петра Порошенка. З монополією на будь-якому ринку – та ж історія, телеканали можна передати у власність їхнім журналістам. Лишається мандат і статки, а це два критерії, а не обов’язкові три. А от у Ігоря Коломойського і мандату депутата немає. Розмови про контроль над десятками говірких голів і депутатських пальців, які натискають правильні кнопки, - це від заздрості конкурентів. От доведіть впливи цього "батька перемоги Зеленського" на тих же "слуг" чи групу "За майбутнє". Документально ж це не підтвердиш. І головне: за "антиолігархічний закон" всі ті, кого вважають в Раді людьми з орбіти Коломойського дружно проголосували, навіть позафракційний Олександр Дубінський (каже, зробив так, щоб показати: "король голий", а згаданий закон порожній).

Інакше кажучи, якщо закон про олігархів підтримують депутати, які пов’язані з олігархами, тоді щось не так або з цими депутатами, або із самим законом. Мабуть, все ж такий друге...