Проти нас - усі проплачені: Навіщо влада заляпала мітинги бутафорською кров'ю

Лише два місяці пройшло з моменту "грудневого путчу" - анонсованої президентом Володимиром Зеленським на початок грудня спроби державного перевороту в Україні. Обіцянка надати суспільству більше інформації з цього приводу так і потонула серед наступних сенсацій і оптимістичних відео. Досі незрозуміло, хто ж тоді планував скинути владу і чи розглядав всерйоз такі плани хтось із тих, на кого натякав Володимир Олександрович.

І от свіжа новина: Національна поліція затримала осіб, які начебто планували масові заворушення в столиці і регіонах. На брифінгу з цього приводу міністр внутрішніх справ Денис Монастирський і голова Нацполіції Ігор Клименко шокували заявою про те, що "мала пролитися кров". Змовники, за словами правоохоронців, планували зібрати до 5 тисяч учасників "заколоту", з них до півтори тисячі титушок, завданням яких мали бути бійки із силовиками. "Був запланований підпал автомобільних шин, використання вогнегасників і салютів", - заявив міністр. Ігор Клименко з Нацполіції уточнив, що заворушення мали відбутися під Офісом президента, а далі охопити ще чотири обласні центри. Поліція затримала організатора акції у Києві та його помічника – обидва є громадянами України. Вивчається їхня причетність до російських спецслужб.

Ця новина, сенсаційна за мірками пересічної спокійної європейської держави, точно не викличе надмірних емоцій і хвилювань у змучених новинами про широкомасштабний наступ українських громадян. Останніми роками вітчизняних споживачів інформації регулярно годують більш чи менш правдоподібними історіями про путчі. Ще до згаданої заяви Зеленського були повідомлення про "план Шатун" (жовтень 2016 року), який начебто передбачав дестабілізацію ситуації в Україні руками агентів Кремля: мали пройти акції протесту, зокрема "тарифний майдан", активізуватися сепаратистські настрої в регіонах тощо, аж до проведення дострокових президентських і парламентських виборів.

Наступного 2017 року повідомили про план дестабілізації, який нібито мав реалізуватися руками прихильників Міхеїла Саакашвілі за кошт "грошового мішка" сім’ї Януковичів Сергія Курченка.

Дійовими особами скандальних новин у березні 2018 року стали тодішня депутатка парламенту Надія Савченко і голова "Офіцерського корпусу" Володимир Рубан. Нібито вони збиралися привезти з окупованого Донбасу до Києва зброю, зокрема міномети, із яких планували обстріляти урядовий квартал у Києві. Щодо цієї справи, як і відносно попередніх, досі немає належних правових висновків і наслідків як для дійових осіб, так і для тих, хто трубив "тривогу".

І зовсім уже на анекдот скидалася "сенсація" від народної депутатки із фракції "Слуги народу" Єлизавети Богуцької, в телефоні якої у серпні 2019 року, в перший день роботи нинішнього скликання парламенту журналісти розгледіли повідомлення про підготовку путчу, що його на грудень (знову грудень!) того року "планував" в уяві парламентарки п’ятий президент Петро Порошенко.

До речі, не чути і про успішний пошук терориста (терористів), які обстріляли машину радника президента Сергія Шефіра. Сталося це ще 22 вересня, відтоді минуло вже понад чотири місяці, та інформації про стан розслідування цієї гучної справи досі немає, хоч президент України, виступаючи в ООН, з тривогою і пафосом дуже оперативно повідомив світові про цю подію, назвавши її помстою за реформи.

Отже, "шатунами" українця не здивуєш. Невідомо, мали хоча б деякі з них реальний ґрунт, (а виключати цього не варто, особливо на тлі гібридної війни Росії проти нашої країни), але з’являлися такі повідомлення зазвичай тоді, коли владі потрібно було вирішувати якісь внутрішні задачі: відволікти увагу, приструнити опонентів, заспокоїти невдоволених чи попередити конкурентів.

Сьогоднішня новина не менш схожа на спробу перемкнути увагу виборця із зовнішніх проблем на внутрішні. Бо поки складно зрозуміти, що за бойовик нам переповіли поліцейські. Непросто повірити у реальну спроможність групи з кількох тисяч, нехай і серед них титушки, організувати повалення влади у нашій країні. Принаймні доти, доки нам не покажуть достовірні дані про замовників цього екшену. В таких ситуаціях словами уже не обійтися: правоохоронні органи, сказавши "а", повинні перейти і до наступних літер. Суспільство хоче власними очима поглянути на зловісних затриманих терористів.

Доказова база чергового "путчу" поки не вражає. Тим більше що люди, посвячені в технологію організації мітингів, можуть розповісти, що зібрати пів десятка тисяч людей на акцію – справа наскільки дорога, настільки й складна. Якщо в державі не сталося чогось справді надзвичайного, скажімо, доведеної зради національних інтересів на найвищому рівні (в такому разі українців і скликати не треба, бо самі виходять) то на яку тему тоді був би цей масштабний мітинг? Ну, немає зараз об'єктивно підстав для масового збурення людей, яке можна було би подати як природний протест. 

Версія на поверхні, яку вже на повну озвучують опоненти влади, зводиться до наміру Банкової такою-от "сенсацією" відволікти увагу суспільства від, наприклад, візиту Порошенка в ДБР. Або викриття детективами НАБУ на взятті 558 тис. грн хабара "слугу" Сергія Кузьміних. 

Проте більш вірогідною видається версія, що іде цілеспрямоване прокачування меседжу про те, що в Україні зараз не може бути не проплачених мітингів. "Викриттям заколоту" центральна влада спробувала завдати удару одночасно по всіх політичних групах і їхніх планах проведення масових заходів. Тобто, хто тепер на Банкову з мітингом прийде – той за гроші, ще й агент Кремля.

Хід це зрозумілий, але недалекоглядний, бо підриває довіру суспільства і до влади, і до силовиків. Водночас в очах західних партнерів Україна виглядатиме країною, в якій влада не тільки несерйозно ставиться до можливості широкомасштабного наступу сусідньої країни-агресора, а й періодично влаштовує для громадян шоу, після яких громадяни починають несерейзно сприймати її саму. В наших реаліях це дуже небезпечні ігри. Тому дуже хотілося б якомога швидше почути і побачити переконливі докази того, що цей заколот справді планувався, дізнатися ким саме і з якою метою.