Байден - "яструб" і демократ: Як Україні слід готуватися до нового президента США

Цьогорічний виборчий марафон у США, здається, добігає кінця. За всіма прогнозами – включно з найобережнішими – кандидат в президенти США від Демократичної партії Джо Байден зміг набрати 270 голосів у колегії вибірників, необхідні для перемоги на виборах.

Всі без винятку впливові ЗМІ – від продемократичного CNN і до "оплоту республіканців", Fox News, прикрасили першу сторінку повідомленням "Байден переміг". Кандидат від демократів готує звернення до нації.

І все, що наразі зумів протиставити цьому чинний президент США – це запис у Твіттері "Я виграв ці вибори!"

Звичайно, попереду іще перерахунки голосів, місцеві суди, і, в підсумку, можливо навіть Верховний суд США. Але реальних шансів "відсудити все назад", особливо в ситуації, коли поразка виходить доволі-таки масштабною, у Трампа немає. Все, що він спроможний зробити – це затягти дискусії та судові баталії десь до грудня, а інавгурацію Байдена відтермінувати до кінця січня – початку лютого. Що, скоріше за все, і буде зроблено.

І цей шматок часу є в запасі в України для того, щоби вибудувати нову стратегію стосунків із Вашингтоном.

Бо, з одного боку, як вже писав Depo, зміна господаря Білого дому передбачає чимало переваг для України. Байден  у стосунках з Росією традиційно виконує роль "яструба", будучи прихильником нульової толерантності до путінської зовнішньої політики. Він однозначно припинить безглузді сварки з ЄС, звільнивши Україну з цікавого геополітичного шпагату "між Брюсселем та Вашингтоном". Байден, скоріше за все, послабить ворожу риторику на адресу Китаю, давши Києву можливість розвивати співпрацю з Піднебесною, і не ризикуючи при тому отримати політичний конфлікт зі США. Угорщина, прем'єр якої відверто агітував за Трампа, теж може зіткнутися з певними проблемами в стосунках із новим господарем Білого дому – що, можливо, трохи притишить її ініціативність в НАТО.

Але при тому новий господар Білого дому помітно відрізняється від свого попередника. В першу чергу тим, що всерйоз ставиться до демократичної ідеології.

Чоловік, який впродовж всіх років роботи в Сенаті, (а це, між іншим, від 1973 по 2009 рік) їздив на роботу електричкою, і при тому жив на середній заробіток у 300 тисяч доларів на рік (що для сенатора зовсім-зовсім небагато) навряд чи зможе прихильно ставитися до чинної української еліти. Особливо після того, як його син "обпікся" на історії зі злощасною Burisma. Йому навряд чи сподобається "захист приватності" у вигляді скасування повного електронного декларування, та маса інших українських "національних особливостей".

При тому роботи для побудови стосунків з новим господарем Білого дому в Україні - непочатий край. Починаючи від того, що, мабуть, годилось би розпустити у парламенті тимчасову слідчу комісію, сформовану для розслідування "злочинних зв'язків" Байдена з Порошенком, яку створила теперішня партія влади, реагуючи на плівки Деркача та заяви особистого адвоката Трампа Руді Джуліані. І завершуючи тим, що політик, який свого часу публічно казав, що в України є два рівновеликих противники – Росія та корупція – навряд чи буде в захваті від нашої боротьби як мінімум на одному з цих фронтів.

Окрім таких ідеологічних моментів, є ще й питання методології. Оскільки якщо Банкова спробує вибудовувати стосунки з командою Байдена за допомогою "човникової дипломатії" Єрмака, як то було в часи "таємних зустрічей" з Джуліані, на стосунки між Україною та США чекають непрості часи. До діалогу між Києвом та Вашингтоном було б добре повернути фахових дипломатів, роль яких в останні два роки стала якоюсь відверто урізаною.

А решті українців залишається сподіватися, що процес передачі влади у США пройде мирно. А Джозеф Робінетт Байден, який пообіцяв "працювати разом з європейськими союзниками, щоб підтримати Україну, яка прагне суверенного, демократичного і процвітаючого майбутнього, на яке вона заслуговує... бо успіх України сприятиме кращій безпеці і стабільності Європи, що є в інтересах Америки", не забуде про свою передвиборчу обіцянку.