Без мораторію: Що буде з української землею з 1 січня

Оскільки депутати Верховної Ради не змогли до закінчення останього пленарного засідання в цьому році ані ухвалити новий закон про ринок землі, ані продовжити мораторій на продаж земель товарного сільгосппризначення, виникли побоювання, що з 1 січня (за законом, – дата, до якої не можна продавати землю) ринок може перетворитись на "дике поле". Мовляв, у ситуації законодавчої неврегульованості гравці, регулятори та держава можуть почати застосовувати кожен свої трактування норм законів. Наслідки такої анархії можуть стати катастрофічними.

У суспільстві виникло побоювання, що законодавча колізія відкриє цілий простір для схем, коли різні гравці ринку почнуть реалізовувати власні інтереси. Мовляв, талановиті нотаріуси чи реєстратори скористаються тимчасовим законодавчим вакуумом, аби їхні клієнти могли продавати і купувати землю без жодних обмежень.  Щоб відкотити ситуацію назад, доведеться включати в процес судову систему. А оскільки вона в нас є незалежною і при цьому перебуває у перманентному процесі реформування, далеко не факт, що цей спосіб відновити статус кво виявиться вдалим. Тим більше, якщо у здійснених правочинах будуть зацікавлені впливові і потужні гравці. 

Якщо ринок землі таки спонтанно відкриється, у продажу опиняться, в тому числі, індивідуальні земельні паї та землі колективних сільгосппідприємств, які зупинили свою роботу (а такої землі чимало і вона, за законом, перейде у власність територіальних громад - а ті, у свою чергу, швидко знайдуть спосіб прилаштувати ці наділи).

Серед можливих ризиків - зникнення будь-яких обмежень стосовно кількості землі "в одні руки". Тож один суб'єкт може скупити безмежну кількість площ. Як немає сьогодні, так не буде і 1 січня обмежень – ані кількісних, ані якісних – для іноземців у володінні корпоративними правами підприємств, що набувають землю у власність.

Зайвим буде говорити, що у випадку відсутності чіткої врегульованості процесів на новому ринку, на перші ролі вийде корупційна складова. Кожна довідка, кожна виписка, кожна юридична дія вимагатимуть від причетних до цього чиновників самостійно визначатись за яким шляхом рухатись. І, звісно, кожен зацікавлений суб'єкт буде згодний оплачувати такі супутні послуги - аби лише реалізувати потрібну оборудку. 

Читайте також: Битва за мораторій: Як Зеленський хоче проштовхнути ринок землі під ялинку

Звісно, частина експертів стверджує, що Земельний кодекс радше виключає такий прецедент, аніж зумовлює його. Адже у ст. 14 і 15 його перехідних положень зазначається, що "до вступу в силу закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств". Себто, 1 січня – це лише можлива стартова точка для операцій, але виключно за умови прийняття відповідного закону.

Схожим чином перспективи змальовують і в Держгеокадастрі. "Зверніть увагу, прийняття та набрання чинності Законом України про обіг земель сільськогосподарського призначення є обов’язковою умовою для запровадження ринку земель", – йдеться у повідомленні, розміщеному на сайті організації.

Хоча і за цього трактування не важко припустити, що зловмисники не втратять можливості скористатися буремним періодом земельних змін, який у дещо затягнувся. А за відсутності юридичної освіти і грунтовної роз'яснювальної роботи з боку держави, деякі українці таки долучаться до угоди, що, як виявиться згодом, не матиме жодної юридичної ваги. 

Нагадаємо, протягом останніх кількох місяців у Верховній Раді триває земельна епопея, коли команда президента Зеленського намагається ухвалити новий проект закону про обіг землі, яким буде відкрито ринок і запроваджено умови купівлі-продажу наділів сільськогосподарського призначення.

Очікувалося, що зарази цього буде навіть продовжено термін роботи Ради у пленарному режимі і поточного тижня. Але в п'ятницю 20 грудня стало зрозуміло, що земельної реформи "під ялинку" не буде. Як не буде і продовження мораторію, яким могло бути відкладено дозвіл на обіг с/г землі.

Відкриття ринку землі об який зараз ламається стільки списів має кілька рушіїв. По-перше, до можливості продавати сільськогосподарську землю Україну спонукає Міжнародний валютний фонд, який поставив питання видачі кредиту у 5,5 млрд доларів у залежність від результативності реформи. Уряду Володимира Зеленського в умовах великого бюджетного дефіциту ці кошти вкрай необхідні, оскільки дозволять закрити прийдешні видатки на обслуговування боргів і пом'якшити ситуацію. В той же час реформу також підштовхують і зсередини місцеві групи сектори випливу, які вбачають у цьому можливість заробити на цьому ринку.

Втім, на тлі нерозуміння населення і наявності чималого кількості трактувань, не викликає аж такого подиву навіть коспірологічна версія про те, що ініціатори реформи з табору діючого президента  насправді вирішили, що відсутність закону може бути навіть більш вигідною для них та їхніх бенефіціарів, аніж ситуація, коли б теоретично був ухвалений новий закон. В каламутній воді, мовляв, легше ловити крупну рибу.