Атака на Майдан: Куди штовхають Зеленського "друзі Кремля"

Нагадаємо хронологію подій. Вчора відомий сумнівними рішеннями суддя Печерського суду Києва Сергій Вовк задовольнив клопотання обвинувачення і відправив колишню народну депутатку Тетяну Чорновол під двомісячний цілодобовий домашній арешт. Вовк не відпустив депутатку на поруки колишніх колег – членів парламентської фракції "Європейська солідарність" – і не взяв до уваги позицію адвокатів щодо необґрунтованості підозри, яку висунули Чорновол. Раніше слідчі Держбюро розслідувань провели обшук у мешканні Чорновол; у ДБР повідомили їй про підозру у вбивстві під час пожежі в офісі регіоналів у лютому 2014 року.

Два дні тому чинний нардеп від "Євросолідарності", колишній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович повідомив, що його викликають на допит у ДБР як свідка по справі, відкритій за заявою депутата від фракції "Слуги народу" Максима Бужанського, з приводу проведення міжнародного форуму, присвяченого 85-им роковинам пам’яті жертв Голодомору. "У нас знову садитимуть за правду про злочини комуністів? P.S. Виклик підписав слідчий Амелін, той самий, на якого я подав у суд за "непомічання" державної зради Єрмаком і Кучмою", – написав В’ятрович у Фейсбук. Перед тим він вимагав від ДБР відкрити кримінальну справу щодо керівника Офісу президента Андрія Єрмака і представника України в Тристоронній контактній групі Леоніда Кучми з приводу підписання ними домовленості про створення "консультативної ради" з представниками терористичних угруповань "ЛДНР".

Разом з тим вчора суд відпустив під особисте зобов’язання колишнього бійця підрозділу Внутрішніх військ МВС "Омега" Володимира Косенка. Людину, яку підозрюють у вбивствах майданівців, навіть не зобов’язали носити браслет.

Тож в останні дні маємо ланцюжок прецедентів, який дає підстави для певних висновків. І вони, ці висновки, невтішні для нинішньої української влади. По-перше, дії принаймні частини силових органів дають підстави говорити про прояви небезпечної тенденції у їхній роботі – використання силовиків як інструменту для дискредитації Революції гідності. Вигодонабувач відомий: це Кремль, який продовжує за давно розробленим планом гібридної війни сіяти хаос в Україні, розраховуючи спровокувати обурення активної патріотичної меншості в нашому суспільстві такими діями державних інститутів. Якщо це обурення набуде формату масових акцій чи навіть нової революції – Росія, можна припустити, перейде до наступного етапу: нової спроби спровокувати конфлікт різних регіонів країни, запустивши "мозковий вірус" на кшталт "України трьох сотрів" 2004 року чи "Русской вєсни" 2014-го. На тлі паралічу основних функцій державного апарату можна буде показати нашу державу як "неповносправну", таку, що потребує сторонньої допомоги. Колективному Заходу, імунітет якого ослаблений пандемією і нестійкістю частини політиків перед російськими нафтодоларами, буде простіше закрити очі на каверзи Росії. 

Поламати ці плани може як внутрішня криза в самій РФ, викликана стрімким падінням цін на основне джерело її прибутків – нафту й газ, так і відмова стратегічних союзників Києва йти в руслі московських побажань.

Але наслідки кризи в Росії можуть реалізуватися протягом тривалого історичного часу. А просто зараз Вашингтон чи Брюссель щонайменше мають бути твердо переконані в тому, що влада в Києві дійсно хоче підтримки і продовжує триматися того курсу, який записаний в нашій Конституції – рух до європейських і трансатлантичних структур і цінностей. Бо саме у щирості цих намірів і виникають зараз великі сумніви.

Спостерігачів сильно напружили результати вчорашніх голосувань у Верховній Раді. Внести зміни до парламентського регламенту, потрібні для розблокування процесу майбутнього ухвалення "антиколомойського" закону, монобільшості (якої на сьогодні фактично не існує) допомогла "страховка" у вигляді не лише підтримки позафракційних (у т.ч. групи депутатів, які уважно прислуховуються до думок олігарха Ріната Ахметова) і традиційного сателіта влади – групи аграрного мільярдера Андрія Веревського "Довіра". 15 голосів "за" надійшли у скарбничку Банкової від членів фракції Віктора Медведчука – Юрія Бойка "Опозиційна платформа – За життя". Після чого заговорили про новий ситуативний союз Офісу президента з прокремлівською ОПЗЖ. Підтвердження ці здогади поки не знайшли, як не підтвердилася і попередня версія – про неформальну коаліцію між лояльною Володимиру Зеленському частиною фракції "Слуга народу" (так, у дев’ятій Раді ще існують депутати, які прислуховуються до думки президента), "Євросолідарністю" і "Голосом". Саме така, нагадаємо, склалася конфігурація при голосуванні в першому читанні за закон про недопущення повернення збанкрутілих банків їхнім колишнім власникам. Але подальші події показали хиткість чи й відсутність шансів на таку коаліцію.

Вчора ж "ЄС" і "Голос" за зміни до регламенту не голосували, хоча раніше і підтримували прийняття "антиколомойського" закону. За однією з версій, сталося це тому, що лідерам зазначених фракцій не вдалося домовитися із найближчим оточенням Зеленського про задоволення їхніх побажань – скажімо, припинення кримінальних переслідувань очільників попередньої влади чи ресурсні посади в уряді.

Поглибити взаємне несприйняття між лідерами згаданих двох фракцій і Банковою вочевидь покликані й дії силових органів з дискредитації Майдану і ключових учасників Революції гідності. А ще – продовження тиску на Петра Порошенка, на якого ГПУ п'ять новиї справ щодо можливих неправомірних дій у призначенні  суддів Верховного Суду.

Та навіть і такі дії Офісу генпрокурора викликають невдоволення колишніх регіоналів та інших членів "клубу любителів Росії". Лояльні до них ЗМІ і канали в соцмережах стурбовані долею  підозр за "старими" провадженнями. Спостерігачі переконані, що проросійська партія в Україні активізувалася саме для того, щоб не допустити навіть найменшої можливості альянсу між проєвропейськими силами і Офісом президента.

Своїми діями ОПЗЖ та інші ексрегіонали дискредитують чинну київську владу в очах патріотичних громадян і створюють враження дрейфу "ЗЕ-команди" в бік Кремля. Намір піддати ревізії недавню історію України втягують Зеленського у конфлікт із активною частиною суспільства. І саме це, схоже, є частиною плану Кремля, який реалізується через його численних явних і прихованих агентів у різних державних структурах нашої країни. Чи змінять ці дії ставлення людей до подій на Майдані? Як показує практика, в тому числі, минулорічних виборів, точка зору пересічного українця дуже залежить від того, що йому скажуть по телевізору. Масованого зомбування аудиторії наразі не спостерігається – в руках у лідерів ОПЗЖ лише кілька кнопок від телевізійних пультів. Але сумніви у правильності того, що відбулося в країні п’ять років тому, в голови людей поволі вкладають.

Та це процес досить тривалий. А просто зараз Зеленський ризикує отримати громадянський конфлікт просто у Києві з дуже небезпечними для себе перспективами. Для чого гаранту вестися на ці ігри російської агентури – незрозуміло. Не виключено, що найближче оточення так формує бачення світу главою держави, що він просто не усвідомлює ступінь потенційної небезпеки не лише для створеної під його прапором системи влади (якість і ефективність цієї системи – предмет окремої розмови), але й для себе особисто.

Що ж, уже не одного українського лідера його оточення, висловлюючись фігурально, втопило в "теплій ванні" з позитивних новин. Реальність більш сувора, і в ній президентові варто би вивчити справжню мету роботи "своїх" силовиків, чиновників, частини депутатів.