Антикорупційна програма і новий директор НАБУ: Чи вірить ЄС нашій боротьбі з корупцією

"Керівник САП призначений, САП працює, ВАКС працює, виносить рішення, НАЗК працює, затвердили антикорупційну програму, стратегію. Ми отримаємо керівника НАБУ, тобто всі чотири керівники антикорупційних органів будуть призначені, це дасть змогу ефективно працювати всій цій інфраструктурі", – наголосив головний урядник Шмигаль. При цьому він додав: усі рішення щодо людей, які могли би бути причетними чи підозрюються у корупції, ухвалюються швидко. Що свідчить про нульове толерування цього зла і владою, і суспільством. Та попри видимі ознаки позитивних змін такими ж видимими залишаються й проблеми в антикорупційній сфері.

Уряд затвердив Державну антикорупційну програму. Про що в ній ідеться

4 березня Кабінет міністрів затвердив Державну антикорупційну програму (ДАП), яка є ключовим інструментом реалізації Антикорупційної стратегії 2021-2025 рр. Історія цього документу цікава і багато в чому показова. Його розробили в НАЗК за підтримки Євросоюзу, протягом вересня-листопада відбулося понад десяток громадських обговорень програми, у грудні проект постанови про її затвердження спрямували до Кабміну. 6 січня представництво ЄС в Україні поширило заклик до уряду якнайшвидше затвердити ДАП. Але за кілька днів потому Кабмін повернув НАЗК його програму на доопрацювання. Причина – різні державні установи і правоохоронні органи подали до неї понад півтисячі правок. Значна їх частина стосувалася низки сумнівних з точки зору авторів поправок пунктів, які або посилювали роль НАЗК в системі антикорупційних органів, або занадто розширювали участь громадськості у контролі за роботою державних органів. Так, зокрема, у НАБУ виступили проти надання Нацагенству з запобігання корупції доступу до Єдиного реєстру досудових рішень (ЄРДР). На думку "набушників", такий доступ може призвести до витоку конфіденційної інформації стосовно розслідувань.

До 1 лютого НАЗК надіслало фінальний проект ДАП на затвердження Кабінету міністрів. Очевидно, це мало відбутися під саміт Україна – ЄС, який проходив у Києві 3 лютого. Однак ні 3 лютого, ні в наступні дні уряд програму не ухвалив. Головна причина – відсутність повернення електронного декларування народних депутатів і високопоставлених чиновників. Для цього потрібно, щоб Верховна Рада прийняла законопроект №8071 "Про внесення змін до деяких законів України з метою виконання вимог Європейської комісії щодо набуття Україною статусу члена Європейського союзу". Його автор, до речі, голова фракції "слуг" Давид Арахамія. Але цей факт жодним чином не впливає на бажання самих "слуг" проголосувати "за". Лише їх голосів було б достатньо. Двічі наші партнери із G7 наполегливо радили ухвалити документ, проте віз і нині там. Знавці політичних розкладів у сесійній залі стверджують: на сьогодні за законопроект №8071 немає голосів.

Основна причина, чому депутати буксують, – вони вважають, що до закінчення війни не можна вимагати декларувати майно, оскільки багато чого втрачено, щось розгромлене і розкрадене окупантами, щось перебуває на тимчасово окупованих територіях. На якесь майно втрачені документи. Логіка у цьому є, адже в е-декларуванні не прописані винятки на випадок війни. У той же час громадські активісти бачать у небажанні депутатів повертати електронні декларації іншу причину. Ті протягом 2022 року мали можливість збагатитися чи прикупити собі майна, уникнувши декларування. То ж, традиційно для українських реалій, навколо антикорупційної тематики зіткнулися дві крайні позиції. Представники першої проти відкриття декларацій прямо зараз, інші не вбачають у війні, яка триває, непереборної підстави для чиновників приховувати свої статки. На боці других наші партнери. Які вимагають ефективної роботи антикорупційних механізмів.

Врешті-решт Кабмін ухвалив ДАП без поновлення е-декларування. "Маємо розуміння, що такий важливий документ повинен залишатись живим, відкритим для пропозицій і доповнень. Тому будемо працювати з парламентом, з іншими стейкхолдерами, з керівниками антикорупційних органів", – зазначив Денис Шмигаль. Простіше кажучи, затягування з ухваленням програми могло викликати гнів наших партнерів, тому зійшлися посередині: ДАП ухвалили, а питання з відновлення електронного декларування зашили у фразу "будемо працювати з парламентом". Коли той дозріє до схвалення необхідного закону? Очевидно, всі розуміють, що без батога і пряника від Банкової не дозріє ще довго. Як тут не згадати грандіозний скандал, який спалахнув після того, коли 27 жовтня 2020 року Конституційний суд ухвалив рішення, яке паралізувало е-декларування. Це викликало різке невдоволення і громадянського суспільства, і наших партнерів. У грудні того ж року парламент повернув у законодавство відповідальність за недостовірне декларування. Що ж, мабуть, невдоволення наших партнерів цього разу ще не досягло апогею.

До чого мають готуватися борці з корупцією

Історія з Державною антикорупційною програмою одна з багатьох, які демонструють, чого вартує "масштабний стрибок у боротьбі з корупцією", про який каже прем’єр Шмигаль. Програму затвердили, та мало хто сумнівається, що її виконання пробуксовуватиме. І не лише через недбалість виконавців, а й через те, що у ДАП залишилася низка спірних моментів. Щось схоже відбулося з реформою конституційного правосуддя. Нагадаємо: реформа КСУ є одним з критеріїв, які Україна має виконати для подальшого зближення з ЄС. Ще 23 грудня Єврокомісія, яка ці критерії і встановлювала, настійливо рекомендувала Україні врахувати рекомендації Венеційської комісії до вже ухваленого і підписаного президентом закону, що передбачає нову процедуру відбору суддів Конституційного суду.

У нас всі відповідні органи добре знають, на чому конкретно наполягають партнери, коли мова йде про боротьбу з корупцією: відновлення е-декларування, усунення політичної корупції при призначенні на суддівські посади, завершення конкурсів на вакантні посади керівників усіх антикорупційних органів, насамперед, обрання директора НАБУ, демонстрація ефективності антикорупційної вертикалі та відсутність випадків втручання владних структур у її роботу.

Одну із зацікавленостей партнерів от-от задовольнять. Конкурс на посаду директора НАБУ вийшов на фінішну пряму, конкурсна комісія відібрала трьох достойників: Сергія Гупяка, Семена Кривоноса та Романа Осипчука – одного із них уряд призначить замість Артема Ситника. З шести членів комісії за них проголосували четверо, у тому числі двоє іноземців. Кожен із щасливчиків потрапив під оціночні судження антикорупціонерів-активістів. Їхня критика зводиться до наступного: відсіяли сильніших, ці, буцімто, компромісні між українською стороною і партнерами. То ж новий директор НАБУ ризикує потрапити в немилість так званих лідерів громадської думки. Однак аж надто атакувати його ті не стануть. Наші партнери хочуть бачити стабільну і злагоджену роботу антикорупційної вертикалі, а не постійні конфлікти й відсутність вироків.

Хоча останнім часом громадськість почала чути про різні вироки. Олександр Трухін отримав м’який вирок, але склав депутатський мандат. Колишнього керівника аеропорту "Бориспіль" Євгена Дихне засудили до 5 років тюрми. А от мера Полтави Олександра Мамая на стільки ж, але умовно. Тобто нарешті суспільство почуло про вироки людям, чиї імена були на слуху. Ніби все логічно, крива привела на лаву підсудних. Однак йдеться про поодинокі випадки, а не систему, тому у суспільства залишається скептичне ставлення до того, як у країні борються з корупцією. Тому антикорупційні органи мають вибудувати не лише ефективну систему взаємодії, а й не менш ефективну систему інформування населення про свою діяльність та про її результати. Бо вже дуже скоро, з початком великої відбудови, тема боротьби з корупцією повернеться на перші позиції у порядку денному України. І буде вдосталь тих, хто підніме на свої стяги гасло "в Україні з корупцією ніхто не бореться". У тому числі й для того, щоб зупинити наше просування до ЄС.