Звітуємо про успіхи попередників: Чого досяг за 100 днів уряд Шмигаля

На сьогоднішній пресконференції з нагоди 100 днів роботи нового уряду премєрміністр Денис Шмигаль говорив про успіхи. Та слід визнати, що фундамент багатьох згаданих ним "перемог" заклали ще попередники цього глави уряду, а успіхи не дозволить відібрати у себе президент країни. Це стосується і проекту "Велике будівництво", і участі уряду в Мінському процесі, про що як про успіх уряду з якоїсь причини згадав прем’єр. Але ж зовнішня політика у нас завжди була прерогативою саме глави держави, тому ця згадка видається дивною. Та ювілей мине, і Вже завтра Кабмін повернеться до ролі технічного виконавця чужої волі.

Кабінет першого корінного львів’янина на прем’єрській посаді, 44-річного Дениса Шмигаля, змінив уряд Олексія Гончарука і став другим урядом президента Зеленського. Сформували його 4 березня 2020 року, при цьому чотири міністри свої посади зберегли: віцепрем'єр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, керівник МВС Арсен Аваков, міністри юстиції Денис Малюська та інфраструктури – Денис Криклій.

Міністри Шмигаля

Однією з характерних ознак нового уряду з перших його днів стали кадрові каруселі, які крутяться і досі. Кілька місяців порожніють крісла віцепрем’єра з економічного розвитку, міністрів освіти, енергетики і культури. Лише частина вакансій повноцінно заповнені (тільки днями Мінкульт очолив нардеп-"слуга" Олександр Ткаченко), а частина міністерських крісел досі вільні. Незайнятих кадрових позицій навіть побільшало: після розділення Міненерго і Мінекології керівниці обох відомств працюють у статусі тимчасових виконувачок обов’язків, так само як і в.о. міністра освіти і науки Любомира Мандзій. При цьому складається враження, що сам прем’єр має мінімальний вплив на кадрові рішення в номінально своєму ж уряді. Втім, сам він це заперечує і каже, що проводить співбесіди з кандидатами в міністри. Але тут же обмовився: мовляв, прислуховується до думки президента…

За перші 100 днів уряд Шмигаля уже зазнав втрат: його покинули в.о. міністра освіти Юрій Полюхович (обіймав посаду два тижні), а пропрацювавши заледве місяць – і два "повноцінні" міністри, охорони здоров'я Ілля Ємець і фінансів Ігор Уманський. Ці двоє побили рекорд короткоплинності перебування в міністерських кріслах за всю історію України.

Така кадрова нестабільність є ознакою тимчасовості, перехідного статусу уряду Шмигаля, а також нагадує про присвоєний йому експертами статус "уряду олігархічного компромісу" (на противагу попередньому уряду Гончарука, який нарекли "кабінетом соросят" з огляду на широку присутність у ньому представників недержавних експертних організацій). Там, де "члени клубу мільярдерів" досягли угоди або де було чітке побажання президента, там міністри у Шмигаля є, а от, скажімо, міністра енергетики – сфери, довкола якої ламаються списи олігархічних груп, країна може не побачити аж до завершення строку роботи цього Кабміну.

Досягнення уряду Шмигаля за 100 днів

Звісно, за сто днів системно вирішити накопичені в країні проблеми нереально, але чимось же мав запам’ятатися чинний набір чиновників за більші ніж три місяці праці? Коло своїх майбутніх задач окреслив сам Денис Шмигаль: виступаючи в парламенті перед голосуванням за його уряд, майбутній прем’єр заявив, що виконуватиме завдання, які президент Володимир Зеленський ставив перед попереднім Кабміном. За підсумком 100 днів так і вийшло: крім діяльності з протидії епідемії COVID-19, більшість зробленого цим урядом в інших сферах є продовженням починань "попередників-грантоїдів", розбавлені намаганнями не припуститися критичних помилок і не зачепити нікого із серйозних гравців вітчизняного бізнес-політичного поля.

Сьогодні на пресконференції головним своїм досягненням Денис Шмигаль назвав те, що під час коронакризи уряд зберіг фундамент для відновлення і розвитку країни. Так, хай і довго розгойдувалися, віддавши багато процесів на волю місцевої влади, але відсутність великого провалу на нашому безриб’ї - теж успіх. Проведений секвестр бюджету був обумовлений не лише кризою, а й провалами попереднього уряду у сфері наповнення скарбниці держави. Але ж на пресконференції не прозвучала чітка відповідь на питання, що робити з 514 тисячами безробітних, офіційно зареєстрованими на цей час, половина з яких втратила роботу саме під час карантину. Обіцяні раніше Шмигалем сотні тисяч робочих місць (до речі, нереалізована обіцянка) мають бути належно оплачувані, інакше люди за найменшої нагоди повертатимуться на заробітки за кордон, як би уряд не намагався створювати їм штучні обмеження.

Не забув прем’єр про кредитні програми для малих і середніх підприємців "5-7-9" і "Нові гроші", на які мають бути виділені мільярдні гарантії від держави. Уточнимо, що перша з них була на рівні ідеї озвучена президентом Зеленським і стартувала за часів прем’єрства Гончарука, проте досі не набула масовості через обмеження в умовах участі.

Будівництво доріг та іншої інфраструктури – стовідсоткова фішка президента. Закопування державних грошей у асфальт – ідея, масове втілення якої почалося ще коли уряд очолював Володимир Гройсман, а президент Порошенко дуже полюбляв перерізати стрічки, відкриваючи різноманітні збудовані чи відремонтовані об’єкти, за що його часто критикували. Тож і тут не зовсім урядове досягнення. Кошти на нього з’явилися завдяки реформам фінансового і банківського сектору та "Нафтогазу України". Так само як і кредит від МВФ, отримання першого траншу якого Шмигаль назвав успіхом, цей Кабмін може записати собі в актив лише частково. Це результат послідовних процесів, до яких долучилися кілька урядів поспіль.

Прозвітував прем’єр про завершене формування перспективних планів громад і початок формування 129 нових районів по всій країні. Все це відбувається в рамках завершення основної частини реформи децентралізації. Яка, знову ж таки, є ідеєю, втіленою урядами Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана за часів президентства Петра Порошенка. І рухи нинішньої влади з перетягування фінансової ковдри від місцевого самоврядування та помилки у виписуванні меж окремих громад і цілих районів здатні погіршити результат цієї реформи. Ба більше, вони ставлять під загрозу інтереси державної безпеки у прикордонних Одеській і Закарпатській областях, де уряд збирається створити райони в межах територій мешкання болгарської і угорської національних меншин.

Створення антикризового штабу в енергетиці, де так і не подолано кризові явища, може вважатися досягненням з великим ступенем умовності. Підписано меморандум з учасниками ринку "зеленої" енергетики, що має розв’язати одну з проблем у стосунках держави та інвесторів. Поки не підвищені комунальні тарифи для населення. Та ще не зима, і ціни на енергоносії зараз - на мінімумах, а що буде, коли вони почнуть зростати? Разом з тим, виконавча влада погрузла в протиріччях між економічними інтересами різних олігархічних груп у ядерній, тепловій енергетиці тощо, і вигідного для держави виходу із цієї ситуації не видно.

Скандали в уряді Шмигаля

Відставка Ігоря Уманського з посади міністра фінансів супроводжувалася його звинуваченнями в нездатності голів Держмитслужби Максима Нефьодова і головного податківця Сергія Верланова забезпечити наповнення держбюджету України в межах плану і прикрити незаконні схеми, через які у "чорну діру" з казни виводилися по 5 млрд грн щомісяця. Єдиними наслідками цих заяв стало те, що без посад залишився не лише Уманський (який зараз радить Банковій з питань фінансів у складі створеної главою президентського офісу консультативної групи), але й Верланов з Нефьодовим, що було негативно сприйнято близьким до них середовищем грантових організацій.

Темою для анекдотів, але не підставою для кримінальних справ, поки що стало повідомлення "про мишей", які з’їли 2700 вагонів зерна із Держрезерву. Крім державного зерна, постраждав щойно призначений голова Держрезерву Ярослав Погорілий, який, розповівши про шкідників, тут же позбувся посади. Сьогодні в Держрезерві проводиться аудит. Можливо, відтак будуть і наслідки. А тим часом "миші", судячи з повідомлень ЗМІ, активно пішли доїдати, що погано лежить по регіонах.

А що з Програмою діяльності уряду?

Та що зроблено – те зроблено. Головним завданням було - уникнули критичних помилок на старті, і загалом це вдалося. Чого ж чекати від уряду надалі? Показовим тут є скандал із програмою діяльності, яку Кабмін Шмигаля розробив на початку квітня і подав на затвердження Верховній Раді. Перший її варіант Рада повернула авторам на доопрацювання у червні – після попередньої відмови більшості парламентських комітетів схвалити цей інтелектуальний продукт урядовців. Вручення "гарбуза" супроводжувалося неприємними коментарями представників усіх політичних сил, включно із представниками владної фракції: програму, що складалася із 10 сторінок, назвали "рефератом" і найслабшим таким продуктом за всю історію українських урядів. Одна з головних претензій – у проєкті відсутнє стратегічне бачення напрямків подолання економічної кризи і подальшого руху країни.

Отримавши дзвінкого ляпаса, вже за лічені дні, на зустрічі у президента Шмигаль повідомив, що Кабмін завершив переписувати документ. На Грушевського кажуть, що "легким порухом руки" невдалий проєкт перетворився на (цитуємо прем’єра за повідомленням пресслужби президента) програму дій уряду "2.0", або "структурний (мабуть, все ж структурований – Ред.) документ, який складається з двох розділів. Перший –  антикризовий. Другий – довгострокові пріоритети діяльності уряду. Кожен з розділів збігається з тими напрямками стратегії, які є в міністерствах. Кожен розділ містить очікувані результати й показники, як і належить такій програмі". Варті уваги орієнтири, які були взяті за основу при доопрацюванні: це "пропозиції комітетів Ради, політичні програми президента Зеленського і партії "Слуга Народу", а також укази глави держави". Обклавшись такими "оберігами" (хто ж із членів монобільшості при своєму розумі не підтримає програму президента чи своєї партії?), уряд проситиме парламент розглянути проєкт наступного пленарного тижня, 18-19 червня.

Розгляд програми стане новим лакмусовим папірцем, який покаже актуальні перспективи чинного кабінету. Якщо депутати знов його відхилять, це, звісно, не спричинить автоматичну відставку Кабміну, але позбавить його права на річний імунітет і остаточно "підвісить" уряд до того моменту, коли він акумулює таку кількість негативу, що на Банковій вирішать розпрощатися з цими міністрами і набрати нових, теж тимчасових. Бо єдиним главою держави, уряду і всіз гілок влади у новій політичній реальності може бути тільки всенародно обраний президент Зеленський Володимир Олександрович. Інші – або партнери, якщо все йде добре, або невдахи чи "розбійники", коли щось пішло не так.