Повний paperless: Чому український книжковий ринок може завалити контрафактом з Росії

Останні роки ціни на папір не росли - значна частина друку книжок переїхала з Європи до Азії, де ціни на робочу силу нижчі. Перевозити готову продукцію було не складно і не дорого. Європейські паперові фабрики стали поступово закриватися.

Ситуацію змінила пандемія ковіду, через яку поставки з Азії зменшилися. Попит при цьому виріс і книжковий друк став повертатися в Європу. Але європейські потужності менші за азійські, а морські перевезення подорожчали, тож ціни на папір стали поступово зростати. З липня, за даними експертів, вони виросли вже на 30% і це не зупиняється. Нещодавно світовий лідер з виробництва крейдованого та некрейдованого паперу для поліграфії Sappi, який випускає щороку майже шість млн тон продукції, повідомив про чергове здорожчання - відпускні ціни зростуть мінінмум на 10%. Виробник називає це подорожчання неминучим через зростання витрат на сировину і логістику.

Про зростання ціни на 10% оголосив ще один потужний європейський виробник, компанія Feldmuehle Uetersen GmbH. Вона піднімає ціни не лише на папір для друкарства, а й на всі види картонної та паперової упаковки, а також іншу продукцію, що містить целюлозу. 

Загалом ціну на папір та вироби з целюлози піднімають більшість світових виробників. І нинішній стрибок, як можна зрозуміти з експертних оцінок, далеко не останній. Причинами зростання ціни вважається, з одного боку, здорожчання сировини та транспортування. А з іншого - відбувається транформація ринку, коли виробникам в усьому світі доводиться перелаштовувати свої виробництва і адаптувати їх до зміни споживацьких настроїв. Загальний карантин, зокрема, обумовив збільшені потреби у виробництві різного роду паперового посуду для доставок їжі та упаковки для товарів, які все більшого надсилаються адресно.

Як це відіб'ється на українському ринку

В першу чергу це вдарить по книговидавництву. Адже якщо ми ще можемо самі виробляти, наприклад, туалетний папір, картон для пакування та одноразові серветки, то для книг та журналів продукцію доводиться переважно експортувати. Навіть випуск офсетного паперу, який Україна раніше заводила з Росії, за ці роки не було налагоджено.

Враховуючи, що видавничий ринок в Україні і без того переживає непрості часи, подорожчання паперу, частка якого у собівартості будь-якого друкованого виробу складає близько 70%, може стати фактором буквально зупинки масового книговиробництва та друку періодичних видань.

За статистикою, минулого року в Україні було надруковано майже 20 млн книг та брошур - це майже вдвічі менше, ніж в 2019. Відповідно, впав і показник кількості друкованої продукції: на одного українця доводиться лише 0,48 книжки замість 1,46 у 2019 році. При тому що до 2019-го відбувалося зростання протягом 20 років.

В той же час держава допомагати книговидавництву грошима не прагне. Принаймні з проекту бюджету на наступний рік випливає, що на забезпечення діяльності Українського інституту книги, підтримку книговидавничої справи та популяризацію української літератури у світі закладено стільки ж коштів, скільки і минулого року - близько 150 млн грн. Книговидавці зазначають, що це, за умови поступового здорожчання виробництва, дуже мало. Нова надрукована книжка в Україні коштує, в середньому, 2,5 долари, при тому, як в країнах ЄС - $10-15. А сировину вони купують за однаковою ціною. Це значить, що в українського видавця, вимушеного продавати свої книжки майже за собівартістю, майже не залишатиметься грошей для розвитку. В той час як росіяни активно перекладатимуть і друкуватимуть книжкові новинки, україномовні читачі будуть змушені або читати їх мовою оригіналу, що далеко не всім доступно, або купувати книжку російською мовою. Подекуди - за ціною нижчою, ніж вона була би на таку ж саму книжку українською.

Ше один цвях в труну українського книговидавництва - бібліотечні закупівлі. Щороку державні бібліотеки купували новинки у видавців. Цього року на закупівлі держава грошей не виділила. Це лише один з маленьких аспектів ставлення влади до книговидання, мовляв "а хто у ті бібліотеки ходить?". З іншого боку, зрозуміло, що ніхто й не ходитиме, якщо в бібліотеках не будуть з'являтися новинки.

Замість дорогого українського - дешеве російське

Книгарням в Україні важко конкурувати з продуктовими магазинами, у яких попит є відносно стабільним, тоді як орендні платежі та витрати на персонал відрізняються мало. Проте саме книговидання та періодика залишаються одним зі стовпів, на якому, як би пафосно це не звучало, тримається українська державність.

Здається, влада або не хоче цього усвідомлювати, або не бачить нічого поганого в тому, що такими темпами на заміну українським книжкам - вітчизняних авторів і перекладеним, скоро прийде російський продукт. Зараз загальний обсяг контрафакту на книжковому ринку України, за даними експертів, складає 30-35%%, а масштабне зниження легальної місцевої видавничої продукції лише сприятиме його збільшенню. Джерелом поставок стають не тільки місцеві "сірі" видавництва, а й контрабандні постачальники з Росії, які доправляють сюди друковані вироби в обхід урядових санкцій і заборон.

Крім цього, книжкові магазини, не маючи світових новинок, перекладених українською мовою (бо у видавництв не буде на це грошей), почнуть замовляти ці книжки з Росії, купуючи російську літературу в ще більших обсягах. Пам'ятаєте скандал минулого року, коли "Книгарня Є" повідомила, що буде продавати російські книжки і нарвалася на хейт? Нагадаємо, в 2014 "Є" заявила, що припиняє продавати книги російських видавців, а книжки російською включатимуть в асортимент, лише якщо нема відповідника українською. Втім в 2020 виявилося, що в них вже чимало книжок російських авторів, і часто вони дешевші за українські. В книгарні відповіли, що продаж російських книг дає більшу маржу, видання мають меншу собівартість, конкуренти активно продають російський продукт, тож книгарня змушена зважати на обставини. До речі, потім вони заявили, що поки цього не робитимуть, але не факт, что колись не доведеться.

Тоді чиновники стали обіцяти допомогу книговидавцям.  "Ми зараз прораховуємо механізми, яким чином можна було б допомагати тим книгарням, які мають левову частку українських книжок. Або з орендою, або грантами, наразі відповіді немає. Але історія з "Книгарнею Є" змусила замислитися над цим питанням", – сказав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. За його словами, в 2020 році видання книг в Україні зменшилося приблизно на 60%.

Але далі заяв влада, здається, не пішла. Замість цього, українське книговидавництво тільки добивають рішеннями на кшталт згорнути бібліотечні закупки. Звісно, книжки можна читати і в електронному форматі, і в цього екологічного підходу є багато прихильників. Але усе ж таки, це зручно не всім. В електронному форматі є далеко не всі книги. Та й хотілося б мати вибір, а не спостерігати чергову пивнуху чи лотерею на місці книжкового магазину.