Регулювання цін: Чи зникнуть гречка та олія з полиць супермаркетів

Невпинне зростання цін на продукти харчування змушує владу шукати способи якщо не зупинити, то пом'якшити процес. На Банковій та Грушевського побоюються  суспільного невдоволення, і намагаються взяти ситуацію під контроль. Запровадження держрегулювання цін, яке належить до категорії "простих рішень", виявилося на поверхні. Depo.ua вивчає можливі наслідки таких заходів.

Що пропонують "слуги"

Наразі органи влади (а це - уряд, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування) теж мають низку інструментів контролю ціни. Так, можуть встановлюватися фіксовані ціни, граничні ціни, граничні рівні націнки, граничні нормативи рентабельності та розміру постачальницької винагороди.

Але, наприклад, встановлення граничних цін б'є по доходах продавців і може призвести до роботи у збиток. Тому законодавство передбачає відшкодування суб'єктам господарювання різниці між нав'язаною та економічно обгрунтованою ціною. Оскільки ж йдеться про великі обсяги найбільш популярних товарів, така компенсація може сильно спустошити державний бюджет. Тим більше, що такі кроки потрібно узгоджувати з парламентом і вносити зміни в закон про державний кошторис на поточний рік, де й без того закладений значний дефіцит.

Тож "слуги" придумали альтернативне рішення і зареєстрували у Раді законопроект 6374. Він доповнює закон "Про ціни та ціноутворення" низкою норм, які обмежать торгівців соціальними продуктами у можливості встановлювати торговельну націнку. 

Автори проекту пропонують прописати конкретні цифри торговельних надбавок, які будуть дозволені продавцям групи соціальних товарів – не менше 5% і не більше 15% від відпускної ціни виробника.

При цьому в проекті також міститься перелік товарів, на які будуть розповсюджуватись ці правила. Це:

• крупа гречана,
• цукор-пісок,
• борошно пшеничне вищого сорту,
• макаронні вироби вітчизняного виробництва (вермішель з борошна пшеничного вищого сорту),
• молоко пастеризоване жирністю 2,5 відсотка (у плівці),
• хліб житньо-пшеничний,
• батон з пшеничного борошна,
• яйця курячі категорії С1,
• птиця (тушка куряча),
• вода мінеральна негазована,
• масло вершкове жирністю 72,5%,
• олія соняшникова.

Автори проекту також залишають уряду можливість розширити список. При тому, що вказані продукти мають підпадати під дію обмежень в обов'язковому порядку.

Як працює держрегулювання

Така практика в Україні не нова: граничні надбавки на певний перелік продуктів харчування діяли в Україні до 2017 року, а обмеження на бензини, дизель, сільгоспкультури, природний газ, електрику та деякі інші товари застосовуються і нині - наприклад, заправні станції не можуть продавати пальне з націнкою, що перевищує 15%.

Діє також в Україні особливий порядок декларування зміни роздрібних цін торгівцями на соціально значущі товари. Цей механізм дещо відрізняється від запропонованого депутатами, адже не обмежує продавців у розмірі націнки, а лише змушує дотримуватися певної процедури і за певний час повідомляти Держпродспоживслужбу про зміну ціни. 

Читайте також: Стратегічний продукт: Як влада хоче зупинити ціни на олію

У державного регулювання цін є як прихильники, так і противники. Перші, очікувано, зосереджені всередині влади, яка таким способом отримує можливість продемонструвати свою лояльність широким верствам електорату. Друга група - переважно представники бізнесу, прибутки яких потерпають від даних підході. 

Аргументи "державників" стосуються переважно того, що регулювання цін запобігає монополізму на окремих ринках, а також дозволяє захищати інтереси держави і населення. Вони посилаються на досвід Європейського Союзу, де до 15% всіх цін підпадають під ту чи іншу форму державного регулювання. Переважно - в секторі продовольства.

"Ринковики" ж вважають, що ціни мають регулюватись ринком. Втручання ж держави, яка заганяє бізнес у вузьки ціновий коридор, спотворює ринкові механізми, порушує приниципи прозорої конкуренції, знижує доходи бізнесу і, відповідно, податкові надходження до державного і місцевих бюджетів.

Чи буде дефіцит

Деякі противники ініціативи вважають, що через обмеження у прибутках торгівці просто перестануть продавати невигідний їм товар і це створить дефіцит на ринку. Прихильники держрегулювання посилаються на попередній досвід обмеження націнки і стверджують, що це не призводило до дефіциту.

Прихильник держрегулювання, економіст Олег Пендзин наприклад вважає, що ніякої трагедії не станеться: "Держава здійснювала регулювання цін до 2017 року, дефіцитів не було, проблем не було, тим не менше державне регулювання було, обмежували рентабельність торговельних організацій і торговельну надбавку. Більш того,  будо введено обов’язкове декларування зміни цін на місцевому рівні. Коли ми говоримо про сьогоднішню ситуацію, то потрібно згадати, що пандемія, і обов’язково потрібно, з моєї точки зору, вводити державне регулювання цін на продукти, принаймні в ті кризові моменти, які ми сьогодні маємо".

В той же час самі торгівці говорять, що націнка у розмірі не більше 15% зробить торгівлю цими товарами збитковою. Адже покриття всіх видатків (оренди, зарплатні, податків, компослуг та іншого) з таким низьким відсотком просто неможливо. Адже не секрет, що націнки на товари в Україні подекуди сягають і 100%.

Невідкрито власники магазинів говорять, що, звісно, підкоряться настановам влади. Проте не виключають, що обмежать обсяги закупівлі тих самих соціальних товарів.

Загального масштабного дефіциту нововведення не створить, адже держава в стані вплинути на торговельні мережі і змусити їх продавати соціально значущі продукти без збоїв. Проте цілком реальною може бути ситуація, коли в окремі моменти покупці натикатимуться на порожні полиці з повідомленням "товар у дорозі". І аби не чекати доставки, або не шукати у інших урамницях та супермаркетах, купуватимуть те, що буде в наявності тут і зараз.

Читайте також: Цукор по 50, гречка по 70: Яких продовольчих сюрпризів чекати українцям під Новий рік