Тимчасові адміністрації для запобігання блекауту: Як влада хоче віджати енергетичний бізнес у Ахметова

В планах влади взяти під повний контроль енергосистему головною метою заявлено недопущення масштабних збоїв у постачанні енергоресурсів, тобто блекауту. Паралельною метою може бути ослаблення впливу енергоолігархів.

Йдеться про проєкт закону, яким має бути виконано рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року "Про заходи з нейтралізації загрози в енергетичній сфері", яке президент Володимир Зеленський ввів у дію своїм Указом. Відповідні сценарії доповнять чинний закон "Про ринок електричної енергії".

Як працюватимуть тимчасові адміністрації

Міністерство енергетики розробило законопроект, який передбачає введення на підприємства енергетики, що належать приватним власникам, тимчасових адміністраторів. Відбуватиметься це у випадках, коли чиновники побачать у діях учасників ринку загрозу порушення безпеки постачання електричної енергії. Документом передбачається, що введення тимчасових адміністрацій на підприємства енергетики відбуватиметься за рішенням міністерства, шляхом передачі управління активами учасників ринку, акціями та корпоративними правами в керування певним державним структурам. Це можуть бути як установи та організації, що перебувають в урядовій вертикалі, так і господарські товариства, в яких є державна частка власності.

З моменту введення адміністрації всі повноваження органів управління підприємства (загальних зборів, наглядової ради і виконавчого органу) припиняються, а тимчасовий адміністратор набуває всі важелі ухвалення рішень: йому починають підпорядковуватись усі структурні підрозділи, органи та посадові особи суб'єкта. А всі рішення, ухвалені відлученим від управління керівництвом, визнаються нікчемними.

Чому це привабливо для влади: можливі вигоди і великі ризики 

Якщо перекласти цю законодавчу теорію на практику, то в якийсь момент на, скажімо, Бурштинській ТЕС, що належить корпорації Ахметова, може з'явитись представник, наприклад, державного Центренерго з відповідним наказом або постановою і перебрати на себе всі важелі управління станцією. Причому законом не обмежено коло і масштаб суб'єктів, що можуть перейти під контроль уряду. Тож брати під своє управління держава може як окремі електростанції, так і, чом би й ні, всю ДТЕК Енерго з усім господарством - від видобутку вугілля до розподільчих мереж. 

Треба мати на увазі, що структура української електроенергетичної галузі складається з кількох напрямків. Це атомна, гідро-, відновлювальна та теплова генерації. Атомка і гідроенергетика є державними, де влада має цілковитий контроль. Проте теплова генерація, а разом з нею і "зелена", значною мірою перебувають у власності приватних осіб. І найбільша доля серед приватників - у корпорації Ахметова ДТЕК. Під її контролем перебувають 8 з 15 українських теплоелектростанцій. Також за ним - суттєва частина постачань вугілля на державні ТЕС. 

Теплова енергетика виконує стратегічну функцію балансування енергосистеми. Саме завдяки електриці, що виробляється через спалювання вугілля, гасяться пікові навантаження на мережу, які неможливо регулювати через навантаження на атомні станції і з якими за своїми потужностями не може впоратись гідроенергетика. Загальна доля теплоенергетики в системі - близько третини.

Для приватного власника така монопольна ситуація - дуже зручний спосіб диктувати свої умови. В тому числі і щодо встановлення тарифів на електрику і цін на вугілля.

Певним чином підіграла Ахметову і криза з постачанням вугілля з Росії, яке Кремль доповнив ще й блокуванням постачань з Казахстану. Він залишився мало не єдиним постачальником вугілля на свої і державні станції. Враховуючи те, що поставки американського вугілля також йдуть через ДТЕК. Україна увійшла в опалювальний сезон з критично низькими запасами чорного палива на складах ТЕС. Практично щодня з'являються повідомлення, що ті чи інші станції можуть зупинитись через брак вугілля.

Державна генерація надсилає прямі і непрямі звинувачення у бік олігарха, що він, мовляв, окрім потурання кризі з постачанням вугілля, ще й не в повній мірі задіює потужності своїх станцій - під приводом ремонтів та аварій у перманентній зупинці перебувають чи не половина енергоблоків приватних станцій. Створюваний таким чином дефіцит і робота на межі блекауту, дійшли висновку в урядовому кварталі, цілком достатній привід аби нав'язати свої правила гри. Введенням тимчасових державних адміністрацій.

Читайте також: В енергетичній облозі: Що робить українська влада аби не допустити віялових відключень

В тому, що ця міра допоможе запобігти блекауту, абсолютної впевненості нема - це залежатиме і від компетенцій тимчасових адміністраторів, і від того, чи саботуватимуть їх рішення на місцях. Адже не секрет, що, наприклад Рінату Ахметову і його представникам дуже не подобається "панський" стиль спілкування деяких представників влади. Зате точно можна сказати, що в разі блекауту чи якихось інших негараздів, в усьому буде звинувачена влада з її рятівними рішеннями - про це точно де-факто власники енергобізнесу подбають.

Це великий ризик для іміджу влади, але вона таки може на це піти, бо з іншого боку введення, чи загроза введення тимчасових адміністрацій може зробити більш поступливими і договороспроможними олігархів - власників енергобізнесу. Крім того, відкривається шлях до масштабного перерозподілу ресурсів і зисків. Ймовірним першим завданням тимчасових адміністрацій буде перерозподіл вугілля з метою накопичення його на державних складах. А також - запуск блоків, що перебувають на зупинці під тим чи іншим приводом. За розумного менеджменту це могло б й справді забезпечити проходження зими у відносній стабільності.

Як чинитимуть спротив олігархи

Але в цьому сценарії є низка слабких місць. Перше стосується, власне, того самого менеджменту, який буде керувати енергетикою. Не можна виключати, що призначені адміністратори виявляться такого ж рівня спеціалістами, як і більшість тих, кого зеленим ліфтом підняло у владу за останні два з половиною роки. Плюс їхня мотивація може бути зовсім не в площині забезпечення стабільності енергетики, а, швидше, в перерозподілі прибутку.

Другий важливий момент - це позиція самого Ахметова. Для його імперії втрата, бодай тимчасова, контролю над своїми мережами і потужностями буде дуже вразливим ударом, на фоні якого гальмування виплат компенсацій по зеленому тарифу здаватимуться укусами комара. Адже навіть якщо він колись і отримає назад свою власність, це буде вже спустошена і ослаблена система. Звісно, просто так, без масштабного захисту, він своє не віддасть. І тому владі слід готуватись до шаленого опору. Як на рівні ухвалення цього закону, так і, у випадку, якщо таке відбудеться, на рівні захисту кожної п'яді своєї власності.

Вже зараз в медіапросторі розгорнуто кампанію з протидії нововведенню влади. Різноманітні енергетичні асоціації, об'єднання, окремі учасники ринку та експерти розповсюджують тезу, що все це принесе не стабільність, а корупцію. А також відверне від України інвесторів, для яких такий спосіб дій є тотожним насильницькій націоналізації приватної власності.

Не виключено, що до кампанії протидії долучаться і бенефіціари низки енергорозподільчих компаній (обленерго) серед яких, окрім Ахметова, такі гучні прізвища як Фірташ та Григоришин.

Загалом весь цей назріваючий нарив можна було б віднести до антиолігархічної боротьби, проголошеної Володимиром Зеленським. Якби не той факт, що боротьба виглядає дещо секторальною, коли зусилля спрямовуються не стільки проти олігархічної системи, скільки проти конкретних осіб. Ніби табір президента, в якому також є свої олігархи, розправляється з іншим табором. І відвойовані ресурси в перспективі розподіляться між переможцями.

Читайте також: Серпом по енергонезалежності: Чому Україна потребує вугілля, має вугілля, але закриває шахти