Записки новобранця: пияцтво на фронті і правила виживання в полоні

depo.ua продовжує серію записок мобілізованого, якому за 26 днів навчання належить по суті стати тим самим комісаром, який піднімає роти в атаку - помічником командира роти з виховної роботи, військовим психологом.

Зараз він проходить навчання на базі одного зі столичних вишів - наприкінці лютого його або направлять у бойову частину, або - у запас.

«НА ФОРМУ НАРОД РЕАГУЄ ПО-РІЗНОМУ: НА КОГОСЬ УЖЕ ПЛЮВАЛИ В НАТОВПІ. І ЦЕ В КИЄВІ!»

...Сьогодні видали каску зразка 1941 року, шкіряно-ганчір'яний амортизатор у ній у стані муміфікації. Тепер валятиметься в рюкзаку, а в частині іншу, напевно, не дадуть - галочка-то в табелі про отримання вже стоїть. Якщо дійде справа до відправки на фронт - треба буде одразу за свої гроші купити сучасну.

 

Каска, загорнута в газету «Ленінський прапор» від 30 травня 1973 року. Така дісталася нашому новобранцю. Заголовок ще не зітлілої періодики закликає рівнятися на передовиків.

Зате нарешті високим новобранцям видали бушлати. Завтра приліплю нашивки і вперше вдягнуся по формі. На форму народ реагує по-різному: на когось із курсу вже плювали в натовпі. І це в Києві! Сподіваюся, мені пощастить більше, ватники не ризикнуть зв'язуватися, враховуючи мої габарити, а дівчата подарують кілька посмішок. Але, так чи інакше, форма зобов'язує бути насторожі - ти вже не цивільний, ти солдат, нехай навіть у сотнях кілометрів від фронту.

Кажуть, що скоро розподілять по частинах. Виявляється, ще у військкоматі ми повинні були дізнатися, яка частина на нас розраховує. Але на практиці це невідомо досі, очікується, що заявка прийде хоча б за тиждень до випуску, щоб керівництво мало час вибудувати нас по рейтингу і в порядку цієї черги надати вибір.

«В УМОВАХ ВІЙНИ ПРОЧУХАНКА - ХОРОШИЙ ЗАСІБ ВІД АЛКОГОЛІЗМУ»

Сьогодні на лекції до нас приходив справжній сапер із зони АТО. Він працював у донецькому аеропорту. Профі своєї справи, але не лектор, не оповідач. Основний посил його навчань: побачив міну - не чіпай, відзнач місце і йди. Поруч стояти не можна, оскільки ворог може спостерігати і підірвати пристрій дистанційно.
Запам'яталися дві відповіді сапера на наші запитання: про те, як сепари підірвали аеропорт, чесно сказав, що його відомості ті ж самі, що і в нас, і спираються на чутки. А на те, яка проводиться морально-психологічна підтримка (наша спеціальність, військових психологів), усміхнувся і сказав: «Стакан спирту!».

Про пияцтво. Ось запис із мого конспекту, зі слів бойового офіцера: «П'ють на війні багато. Із запійних третина - «професійні» алкоголіки (алкашами були і в цивільному житті), які потребують лікування. Решта таким чином тікають від реальності. Їхнє пияцтво від ліні і боягузтва. П'яних на завдання не беруть ніколи, а ось на власних мінах вони підриваються... Виводять із запою, прикувавши на добу до машини. Без права сходити в туалет... Як правило, особовий склад до місцевих у зоні АТО ставиться насторожено. Однак алкаші домовляються з місцевими таксистами, ті залишають горілку і знаходять гроші в умовленому місці. Скаржаться, що сім'ї бідують, а самі пропивають усі гроші».

Ще нам розповідають, але це вже з чуток, що в кожній бригаді є рота або півроти «відмовників», які нічого не роблять, тільки бухають. В одному хорошому тербаті цю проблему вирішили: актив на чолі з комроти почали їх регулярно бити. Пияцтво перемогли, в АТО поїхали, днями про цей тербат казали, що добре воює. Виходить, в умовах війни добряча прочуханка - дуже навіть хороший засіб від алкоголізму.

«У ПОЛОНІ: НЕ ПРОТЕСТУВАТИ, НЕ ВИДІЛЯТИСЯ, НЕ ВІДМОВЛЯТИСЯ ВІД ЇЖІ, ВИКОНУВАТИ КОМАНДИ»

...Самопідготовка. Так називається остання пара, на якій немає лектора, і слухачі повинні займатися самоосвітою. Оскільки майбутній залік нікого не лякає (з армії не відрахують), народ займається своїми справами - базікає, спить. Піти не можна, більшості нікуди, вони чекають вечері й особистого часу до вечірнього шикування. Кияни чекають ротного, який відпускає у звільнення до ранку. Наш ротний намагається прийти раніше і зі звільненням не затягує, але все одно багато часу витрачається даремно.

Говоримо часто про Дебальцеве. Всі дуже болісно переживають. Особливо за хлопців, які потрапили в полон.

Нас вчать, як вижити в полоні, якщо, не дай Бог, туди потрапиш. Головне там - віра. У Батьківщину, яка не кине. Не протестувати, не виділятися, порад не давати. Не відмовлятися від їжі, виконувати команди. Завантажувати мозок, не піддаватися розпачу, шукати емоційний контакт із тюремниками. На допиті відповідати коротко, не вигадувати, не намагатися обдурити. Остерігатися ворожих лікарів - можуть завербувати.

Читайте другу частину «Записок новобранця».

Фото: depo.ua