Найкращий в світі флешмоб: як це відбувається

Depo.ua збирав гуманітарну допомогу із авторкою унікального флешмобу, яка допомагає киянам робити добро та вважає, що починати змінювати країну треба з себе

Два місяці тому киянка Людмила Неділько написала на своїй сторінці у "Фейсбуці" цей пост. За місяць - 5770 репостів, 700 людей постукалися в "лічку" і попросили приїхати до них за речами. І Людмила почала їздити. Кожен день, по вісім-дев'ять годин збирала в киян одяг, взуття, техніку і меблі і відвозила у центр допомоги біженцям на Фролівській 9/11.

Найкращий в світі флешмоб: як це відбувається - фото 1

Після першої тисячі кілометрів припинила лічити пробіг, після чотирьох тисяч гривень перестала рахувати витрати на бензин. Раніше всі вільні гроші витрачала на подорожі - все життя мріяла об'їздити світ, таку й роботу собі обрала (вона директор туристичної фірми). Тепер бізнесом керує дистанційно. І продовжує свій флешмоб.

ВОДІЙ ПОТРАПИВ У ПОЛОН, КОЛИ ПОВІЗ ГУМАНІТАРКУ ДІТЯМ

Ми зустрічаємось о десятій ранку на Осокорках, у придорожній кав'ярні швидко снідаємо. Людмила - худенька брюнетка із блискучими смарагдовими очима. Проміж бутербродом, кавою та кавою складає маршрутного листа та розповідає про свої волонтерські справи. Сьогодні за планом Лівий берег, 16 адрес.

І ще треба заїхати на автозаправку до одного з трьох пунктів збору речей. Зазвичай речі звідти вивозять волонтери Фролівської, але три тижні тому водій повіз гуманітарку у дитбудинок в Станиці Луганській і потрапив у полон до бойовиків. Треба його підміняти, поки не визволять.

Людмила придумала свій флешмоб коли робила вдома генеральне прибирання і  виявила купу речей, ще гарних, але вже непотрібних: посуд, одяг, дитяче. Знайшла у "Фейсбуці" Фролівську, привезла туди і потрапила на роздачу речей біженцям.

- Кожну хвилину хтось підходить за чимось. "Можна нам дитячу ковдру? Ми вже два тижні у черзі". Два тижні у черзі на дитячу ковдру, розумієш?! - Людмила зупиняється, ковтає лайку. - Бабусі стоять, вагітні жінки, чоловіки яких там за нас воюють. А хто їм допомагати буде?

Удома Людмила прикинула, скільки у Києві квартир і скільки у тих квартирах речей, якими вже не користуються, викинути шкода, а до волонтерів їздити часу нема.

- А в мене є, - каже. - Чому мій флешмоб так розійшовся? Напевно, я намацала якусь потребу інертної маси суспільства творити добро. Вона готова була вибухнути, як піднесеш сірника, його піднесли і почалося: заберіть у нас, заберіть у нас! Думала, тиждень покатаюся. Пішов другий місяць...

Сідаємо в сріблястий "Субару форестер", рушаємо.

- Ти тепер, мабуть, місто знаєш краще за таксистів? - питаю.

- Я так і кажу, що таксистом зможу працювати в разі чого, - сміється Люда. - Але  очевидний плюс: врешті навчилася користуватися навігатором.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 1

- Перша адреса на Гмирі: жінка віддає пакети з одягом та книжки. У новобудові на Руденко дівчина віддає одяг, праску, парасольку, старий комп'ютер. Її хлопець в АТО, артилерист.

- Людмило, а туфлі на підборах, вечірні сукні - таке потрібно? - питає.

- Авжеж потрібні, стільки жінок не мають що вдягти!

І ми вантажимо до багажника коробки із брендовим взуттям.

- Це класно, але більшість тих, хто допомагає - за рівнем статків бідні, - розповідає мені потім Людмила. - Дуже часто допомагають самі біженці - ті, у кого з грошами трохи краще. Вони краще за нас розуміють, що воно таке - залишитися без усього. Найбільш зараз потрібні ліки і продукти.

Ще новобудова і три величезні мішки із одягом. Після відвідування пункту на автозаправці пакунки в нас вже під саму стелю і доводиться повертатися на Фролівську на розвантаження.

СУПЕР МАРІО

- Маріо! Хелоу!

З вікна прийому гуманітарки на Фролівський стирчить кучерява голова у червоному береті. Це іспанець Маріо. Говорить тільки іспанською. Прийшов на Фролівську на початку Революції Гідності і став волонтером.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 2

Вечорами, розповідає Людмила, Маріо перевдягається у стильний костюм із шовковою сорочкою та йде гуляти. Про те, куди йде, відомо стільки ж, скільки про те, звідки він узявся.

Іспанець налітає на нас, цілує у щоки та на суміші своєї, англійської, російської та мови жестів розповідає, що подав прохання міністру, щоб Іспанія допомогла осиротілим дітям Донбасу і допомогу вже чи то надали, чи то гарантували. Дуже радіє.

За кілька сотень метрів - Контрактова, де нелякані діти у модних лахах п'ють ванільне лате та теревенять про різне. А на Фролівський - відлуння Донбасу. Тут безкоштовно допоможуть знайти роботу, дадуть речі, іграшки, навіть меблі, пограють із дитиною, нагодують. Біженці похмурі, розгублені. В очах волонтерів палає любов, а в їхніх - колишні оселі.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 3

ЧЕРЕЗ ОДНОГО НЕ МОЖНА ВІДМОВЛЯТИ ВСІМ

Знову Лівий берег. Дорогою дізнаюся, що у Людмили є семирічний син та чоловік, який спочатку не схвалював її прагнення допомагати біженцям.

- Особливо  після того як я його вмовила поїздити зі мною і він на Фролівській почув, як пенсіонерки біженки, щойно отримавши допомогу, теревенять, що за класна штука "ДНР", - розповідає Людмила. -Але я не поставлю хрест на всьому регіоні через те, що одна людина дурню мимрить. Навіть заради однієї нормальної людини варто робити це все.

Люда "заводиться", каже, що дуже легко "бризкатися мораллю":

- А ви, блін, на їхньому місці були? Якщо там збереглася якась інтелігенція, їм треба пам'ятники ставити за те, що вони в тому кислотному середовищі вижили ... Це мертва зона, люди забиті, залякані бандитами, ментами, вони ані у що не вірять. Ми нічого не знаємо про цих людей, - каже вона.

Людмила ще на початку війни виробила для себе протиотруту: нікого ніколи не критикувати та завжди мати якесь діло. Тоді й часу на депресію нема.

НЕ ПЛАТИШ ПОДАТКИ - НЕ ЖАЛІЙСЯ

Знову адреси і світлі усміхнені кияни. Худенька скромниця Оля прочитала пост на "Фейсбуці", перебрала свої речі і знайшла, чим може поділитися.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 4

Маленькій Софії мати сказала вибрати якусь іграшку діткам. Та збігала до своєї кімнати, принесла плюшеву зебру, притиснула наостанок до грудей та поклала до сумки.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 5

Мама із сином подарували пакунок іграшок, одяг та мікрохвильовку.

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 6

Одне подружжя віддало дитяче ліжечко, інше - журнальний столик та дитячий стільчик. Цього стільчика Люда вже майже вкручувала у заповнену автівку. Сміялися: волонтерський "тетрис".

Як Україна змінюється назавжди: найкращий у житті флешмоб - фото 7

Були серед тих, хто ділився своїм майном й чоловіки. Від одного дружина пішла і він віддав її косметику, другий - модник, віддав багато дорогих речей, третій - юрист, який віддав гарні костюми та кашемірове пальто.

Машина знову повна під самий дах. Зворотнім шляхом обговорюємо гострі соціальні теми. Людмила - з нової генерації бізнесменів, які вважають, що державі справді треба платити податки, а робітникам - "білу" зарплатню.

-  Я дам в конверті, або не заплачу податки. І вчитель, який вчить мою дитину, отримуватиме маленьку зарплатню, лікар до якого я піду, теж отримує маленьку зарплатню і не стане нормально лікувати, - міркує Людмила. - А дороги? Я купую хорошу машину і буду їздити і матюкати погані дороги, гроші на які я мала і приховала?

- Багато хто говорить, що, мовляв сенс платити податки, якщо все одно гроші буде розкрадено ...

- Якщо міркувати так, ми взагалі не повинні платити податки, - сердиться Люда. - А чи перестануть від цього красти?

- Ну от, кажуть, покажіть мені, що щось добре робиться, тоді і я робити почну.

- Всі чекають, поки хтось підніме зад і щось зробить, щоб він "увірував". Добре буває тільки в тих, хто старається, кожного дня рутинно, методично створює. Громадянський обов'язок це те ж саме що батьківський або синівський.

- Тобі можуть відповісти, що вже втомилися старатися, а краще не стає.

- Й не стане, поки триста разів на ті ж самі граблі не наступимо. Вчитися треба, з депутатів питати. Вам не подобається як він ваші гроші відпрацьовує, то зберіть сусідів, підіть до нього. Всі чекають, поки за них щось зроблять, от у чому наша проблема. Песимізм, безвір'я нас тягне вниз. Кожен повинен бути трохи волонтером, тільки так ми і виберемося.

Вже майже сьома, пройшов повноцінний робочий день із короткою перервою на їжу. Маріо, красиво підспівуючи Хуліо Іглесіасу, забирає пакунки, речі з яких одразу ж сортують волонтери.

З Фролівської виходять нескінченні біженці: торби в них важкі, проте очі вже світліші. Малеча йде із новими іграшками, що їх подарували київські діти. Люди розчиняються у вулицях мегаполісу, вже не так сердито дивляться на усміхнених киян.

Волонтери тим часом вже приймають нові пакунки. Кругообіг добра триває.

Фото: Валентина Емінова

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна