Історія дня: Як Оноре де Бальзак в Україні переміг Російську імперію

15 березня 1850 року на Житомирщині Оноре Бальзак побрався з російською шляхтянкою польського походження Евеліною Ганською, перемігши таким чином Російську імперію

Depo.Життя
15 березня 2017 16:31
ФОТО: depo.ua

Яка в тому була перемога?

Ні, не тому, що месьє Оноре був за життя дуже схожий на українського пана.

Depo.ua пропонує зробити невеличкий екскурс в події двохсотрічної давнини, коли Росія була імперією, частина України перебувала під гнітом російського чобота, а французький письменник палко закохався у польську шляхтянку, яка мешкала на території сучасної Житомирщини.

Треба не забувати, що ті місця також тоді були у складі Російської імперії, і імператор суворо регулював на своїх землях все, включно із правом брати шлюб. Особливо з іноземцями.

Кохана Бальзака, полька за походженням, жила на українських землях і вважалася підданою Російської імперії. А Бальзак був підданим Франції.

Вони зблизились за типових обставин тих часів - завдяки листуванню.

Евеліна Ганська була з польського роду Жевуських, батько – граф Адам Жевуський, обіймав посаду київського губернського маршала, листувався з Вольтером, мав маєток в містечку Погребище на Вінниччині і чотирьох доньок. Подейкують, що дівчатам Жевуським присвячував вірші сам Пушкін.

Аліні, наприклад був присв'ячений вірш з рядками "негоціантка молодая", а Кароліні "Я Вас любил...", "Что в имени тебе моем...". Хоча, знаючи, за скількома спідницями одночасно волочився Олександр Сергійович, з тим же успіхом можна припустити, що ті вірші в різні часи отримували присвяту ще сотні жінок по всій Європі.

Евеліні вірша від Пушкіна не дісталося. Нічого, вона знайшла собі іншу зірку пера і слова. Згодом...

В 1819 роцівона виходить заміж за графа Вацлава Ганського і отримує в подарунок селище Верхівня в Ружинському районі Житомирської області. Граф Ганський – персона цікава, він мав більше двадцяти гектарів української землі, понад три тисячі кріпаків, виконував обов'язки маршалка волинської шляхти і був магістром масонської ложі в Житомирі.

Ну, і мабуть був усім цим дуже зайнятий, бо молода дружина сумувала, нудилася і шукала гострих вражень. Природний розум і обережність вберегли її від долі Емми Боварі, тому коханець, якого пані Евеліна собі знайшла, був, так би мовити, віртуальний.

1832 році, 28 лютого, вона відправляє Бальзаку перший лист і підписується "Іноземка". Евеліна Ганська перечитала всі твори Бальзака, які змогла дістати, і в листі вона вихваляє талант письменника, але й трохи критикує його.

Бальзак заінтригований. Йому зрозуміло, що лист від аристократки, поштовий штемпель не французький. А от відповісти немає куди – зворотної поштової адреси нема.

Через 9 місяців приходить другий лист, "Іноземка" знову не каже, хто вона. Пише про "божу іскру" письменника, його "янгольську душу", яка могла би зрозуміти "полум'яну душу, якою вона була вона наділена сама"

"Коли я читала ваші твори, серце моє тріпотіло - ви показуєте істинну гідність жінки, любов для жінки – дар небес, божественна еманація; мене захоплює в вас чудесна чутливість душі, вона-бо й дозволяє вам вгадувати душі жінки", - пише вона. Це про роман "Тридцятирічна", через нього Бальзака, і так не обділеного жіночою увагою, дами з усього світу засипали листами.

"Іноземка" просила опублікувати в газеті "Котідьєн" (єдиною, яка була дозволена в Російській імперії) оголошення, що підтверджує отримання цього листа. Бальзак виконав її прохання, після чого Евеліна розкрила інкогніто. Вони починають листуватися, письменник посилає Ганській листи через гувернантку її доньки в подвійних конвертах.

"Ви одна можете ощасливити мене. Я стою перед вами на колінах, моє серце належить вам. Убийте мене одним ударом, але не змушуйте мене страждати! Я кохаю вас усіма силами моєї душі - не змушуйте мене розлучитися з цими прекрасними надіями!" – пише він їй.

Через рік від початку листування вони вперше зустрічаються у Швейцарському місті Невшатель – рідному місті виховательки доньки Ганських. Тоді ж Бальзак познайомився і з чоловіком Евеліни — Вацлавом Ганським і подейкують, що вони навіть потоваришували.

Галантні часи, що поробиш…

А потім Оноре та Евеліна продовжуватимуть свій роман листуванням понад 17 років. Бальзак написав Евеліні 444 листи. Два томи листів Бальзака до Ганської (французьке видання) зберігаються в музеї Бальзака у Верхівні.

В 1841 році Вацлав Ганський, який був на 22 роки старше за дружину, помирає, Евеліна стає вдовою. Але одружитися з де Бальзаком не може - за законами Російської імперії дати дозвіл на шлюб з іноземним підданим і на вивезення за кордон родового статку має дати імператор. Родина Ганської категорично проти шлюбу з бідним іноземцем. Росіянка та французький письменник разом подорожують Європою, там же вона народжує Бальзаку доньку, але дитина помирає одразу після пологів. Це нещастя усе життя переслідувало Евеліну – четверо з п'яти її дітей від Ганського також народилися мертвими.

Вона ще деякий час перебувала у Франції, а потім повернулась у Верхівню. У 1847 році в Верхівню приїжджає і Бальзак. Він захоплено описує побачене: "Це пустеля, царство хлібів, прерія Купера та її тиша. Там починається українська земля, земля чорна й жирна, яку ніколи не угноюють і де завжди сіють. Цей краєвид укинув мене в якесь остовпіння...".

Маєток Ганських у Верхівні

Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і пише своїй сестрі Лорі в Париж: "…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…".

Треба сказати, Бальзак поглянув на це ще п'ять разків, він зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), і Контрактова ще пам'ятає кроки цього вгодованого любителя кави, жінок і пундиків.

У Верхівні вони живуть, як би зараз сказали, в громадянському шлюбі, Ганська облаштовує для Бальзака три кімнати і справжнє панське життя.

Моруа пише, що письменник був щасливим, бо "вперше в житті він опинився в одному з палаців із численною челяддю, про які мріяв з дитинства".

Тут він написав роман "Втаємничений".

Пише він і ще один важливий твір – лист до російського міністра Уварова.

"Незабаром вже шістнадцять років, як я кохаю шляхетну й доброчинну жінку... Особа ця є російською підданою і повна її відданість не підлягає сумніву. Звісно, високі якості її належно поціновані, бо вам усе в Росії відомо. Вона не хоче вийти заміж за іноземця без згоди августійшого повелителя, вона удостоїла мене права просити про цю згоду… ".

Лише весною 1850 року Микола І дає дозвіл на шлюб, але Ганська натомість має відмовитись від усіх своїх статків. Евеліна заповідає всі свої володіння сестрі Анні, зобов'язавши її виплачувати дев'ять тисяч карбованців сріблом, і в 1850 році, на українських землях російська графиня польського походження і великий французький письменник офіційно стають чоловіком і дружиною. В Бердичеві, в костьолі святої Варвари 15 березня 1850 року Евеліна-Констанца-Вікторія Ганська перетворилася на мадам де Бальзак.

Костьол Святої Варвари в Бердичеві. У 1850 р. тут відбулося вінчання де Бальзака та Ганської

Цікаво, що одним із свідків був граф Георг Мнішек, з родини російської цариці Марини Мнішек. Це ті Мнішеки, які фігурували на Росії у часи Смути, Марина була дружиною Лжедмитра І, а потім і Лжедмитра ІІ, була коронована як російська цариця. Другий цікавий свідок на цьому весіллі – Густав Олізар, польський поет і публіцист, учасник київської масонської ложі, перший власник кримського маєтку "Артек" і учасник польських повстань.

Перед цим сестра Евеліни, Анна Ганська вийшла заміж за Георга Мнішека. Свідком на весіллі був Оноре де Бальзак.

Після церемонії Бальзак заявив Евеліні: "Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт!… У твоїй особі я підкорив Росію". А в щоденнику він напише: "Я одружився на єдиній жінці, яку кохав, яку кохаю ще більше, ніж раніше, і буду кохати до самої смерті. Союз цей, думається мені, - нагорода, послана мені Богом за багато мінливостей долі, за роки праці, за випробувані і подолані труднощі. Я не знав ані щасливої юності, ані квітучої весни, але тепер у мене буде саме сонячне літо і тепла осінь".

Подружжя їде в Київ, щоб отримати документи на виїзд до Франції і їх відпускають. Здоров'я Бальзака продовжує погіршуватись і коли вони прибувають до Парижу письменник вже майже не піднімався з ліжка.

18 серпня 1850 року, на 52 році життя Оноре де Бальзак помирає. Евеліна залишається в Парижі. За допомогою інших літераторів, а інколи і власноруч вона закінчує деякі твори Бальзака і видає їх. Заміж вона більше не виходила.

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя