Взяв "золото". Чому після тріумфу в Ірані український юнак переїхав у США

Випускник Голованівської гімназії, 17-річний Антон Ципко посів 8 місце на Міжнародній олімпіаді з інформатики в Ірані. Наразі хлопець поїхав вчитися у США і не впевнений, чи повернеться в Україну

Depo.Життя
19 вересня 2017 16:00
ФОТО: depo.ua

Антон показав блискучий результат, увійшовши в ТОП-8 серед 309 учасників з 84 країн і отримавши заповітну "золоту" медаль.

Хлопець розповідає, що займається програмуванням з 7-го класу, а з 8-го бере участь в олімпіадах. Спершу займався програмуванням по Інтернету з програмістом Java зі столиці. А потім почав брати уроки у заслуженого вчителя України Валентина Мельника. Він і підготував Антона до конкурсу.

"У 8-му класі вперше змагався на обласній олімпіаді, а за рік – вже на всеукраїнській. У 10-му класі мав представляти Україну на світових змаганнях, але Міносвіти скасувало поїздку, бо олімпіада відбувалася у Казані. І от, вже зараз у складі української команди з чотирьох учасників поїхав у Тегеран", - розповідає Ципко.

Хлопець повернувся в Україну з престижною нагородою, але доволі швидко знову поїхав з країни. Цього разу – на навчання у Orange Coast Community College у Каліфорнії.

Depo.ua розпитав хлопця про змагання в Ірані, життя та навчання у США та його бачення майбутнього України.

- Антоне, ви розраховували на такий результат? Чи успіх виявився несподіваним?

- Насправді, я сподівався на золото, але не думав, що місце буде настільки крутим. Дуже радів, коли дізнався результат.

- Хто привітав першим? Батьки щось подарували?

- Першими вітала наша делегація. Потім, коли увімкнув телефон, посипалися привітання від близьких. Особисто ж теплі слова говорили вже в аеропорту. Мене зустрічали батьки і журналісти. Подарунків не було, та я їх і не потребував. Не було такого, щоб мені казали: "Візьмеш медаль, отримаєш ось це".

З вчителем Валентином Мельником

- Іран для нас – країна доволі екзотична. Що здивувало найбільше?

- Мабуть, дрес-код. Там жінки є повністю закутаними, та й чоловік не може ходити, наприклад, у шортах, лише у брюках. В аквапарку розділення – до обіду ходять чоловіки, а після – жінки. Це дуже дивувало. Звісно, я знав, що у них така релігія, але бачити це на власні очі було незвично.

Кожній команді виділили місцевого гіда. Тож ми або були в готелі, або їхали з ними на екскурсії. Поїздки були кожен день – їздили по музеях, парках, аквапарках. А от по місту (Тегеран, - ред.) гуляли мало.

З дипломом Всеукраїнської олімпіади

- Як іранці реагують на туристів?

- Зазвичай, спокійно, жодної неприязні не проявляють. Одного ж разу до наших менторів підійшла група іранців і попросила з ними сфотографуватися. Вони ніколи раніше не зустрічали туристів.

- Про події в Україні, політичну ситуацію загалом говорити не траплялося?

- Про політику – ні, більше - про інформатику. А так, деякі команди дарували іншим національні сувеніри, тож на олімпіаді усі активно отримували подарунки. Ми привезли близько 30 невеличких брелків у вигляді ляльок у національному вбранні.

ПІСЛЯ КОЛЕДЖУ ВСТУПАТИМУ У БЕРКЛІ ЧИ СТЕНФОРД

- Наразі Ви вже три тижні у Каліфорнії. Хто саме – ви чи батьки – подали ідею вчитися в американському коледжі?

- Ця ідея у нас в сім'ї досить таки давно. Навіть не пам'ятаю, чия вона – моя чи батьків. Це дуже довго обговорювалося.

- Які настанови давали перед навчанням?

- Якихось особливих рекомендацій не було. Казали: "Старайся, складай іспити, щоб потім перевестися в університет".

- Себто, хочете продовжувати навчання в американському виші?

- Так, мені здається, тут навчання набагато краще, ніж в Україні. Більше можливостей для проходження стажування у великих компаніях. Тож планую тут закінчити університет, а вже потім вирішити, де жити і працювати. З вишем ще не визначився. Наразі головні варіанти – це Берклі та Стенфорд.

- Наразі вже зрозуміло, чим відрізняється навчання у США та в Україні?

- Так, різниця доволі відчутна. В Україні ми просто обираємо спеціальність, нам дають розклад занять. В США ми теж маємо пройти певний курс. Але ми обираємо, до якого професора ходити, і у який час. Так мені подобається більше.

Відносини між викладачами і студентами не сильно відрізняються, це вже більше залежить від конкретних людей, ніж від країни. Хіба що оцінки тут не оголошуються публічно. Здаєш роботу і отримаєш назад з виставленим балом.

- Ви єдиний українець на курсі?

- Так, поки що ані українців, ані росіян не зустрічав. Тут вчаться здебільшого американці та азіати.

- Як однокурсники ставляться до України?

- Більшість не знає, де це.

- Не намагалися провести коротку лекцію про свою країну?

- Тут мало кому цікаво, що таке Україна, і чим вона відома.

- Навчання платне чи безкоштовне? Було багато вступних іспитів?

- За умовами, просто вступаєш, а потім можна попросити фінансову допомогу. Але я вступив пізно, і податися на допомогу не встиг. З іспитів я мусив скласти міжнародний екзамен з іноземної мови TOEFL і показати виписку про оцінки зі школи.

- Мабуть, ідеально знаєте англійську? Є власні секрети вивчення мови?

- Про ідеальний рівень говорити зарано. В коледжі вимоги до мови нижчі, ніж в університетах. Тут вчу англійську разом з іншими предметами як іноземну. Після рівень дозволить мені вступати у виш. Наразі ж є деякі проблемки. А щодо секретів, я хіба що намагаюся вчити нові слова в Інтернеті. Не так давно зареєструвався у програмі LinguaLeo.

- До чого найважче звикнути у США?

- Мені ще не вдалося звикнути до миль і градусів за Фаренгейтом. Щоразу переводжу в метри і градуси за Цельсієм. Ось такий мінус (посміхається). А ще, тут, у Каліфорнії, в супермаркеті вказані ціни без податків. Розраховуєш на одну ціну, а на касі виходить інша. Якщо купуєш багато товарів, зовсім не смішно.

- Цьогоріч плануєте брати участь у якійсь олімпіаді?

- Так, є олімпіади для студентів, де учасники представляють не країни, а університети та інші навчальні заклади. Тож я хотів би представляти свій коледж.

- Плануєте знову звертатися по допомогу до Валентина Мельника?

- Це мій викладач. У нас хороші стосунки, спілкуємося і зараз. Тож якщо буде важко, виникнуть якісь питання, буду до нього звертатися.

IT МАЄ БУТИ ФІШКОЮ УКРАЇНИ

- Як бачите своє майбутнє – хочете створювати власний стартап, чи працювати на велику корпорацію?

- У мене є ще багато років подумати. Мої найвищі пріоритети зараз – вчити уроки і складати іспити, щоб можна було перевестися в університет. Зі спеціалізацією і чіткими планами визначуся потім. Якщо з'явиться гарна і перспективна ідея, звісно ж, буду працювати над своїм стартапом.

- Як має змінитися Україна, аби Ви захотіли туди повернутися? Щоб люди взагалі не хотіли виїжджати?

- Треба, щоб люди мали достойну зарплатню. Не просто більшу, а більшу відносно цін у супермаркеті. Щоб можна було взяти місячну зарплату, заплатити за оренду житла, їжу і послуги, і при цьому щось залишилося для себе. Якщо будуть нормальні зарплати і нормальний рівень послуг, людям буде менше хотітися кудись переїжджати.

- Чи може програмування стати головною фішкою України?

- Так, для цього є можливості, адже Україна дуже розвинена в IT. Наскільки пам'ятаю, вона займає четверте місце у світі за кількістю сертифікованих фахівців. Четверте після таких гігантів як США, Росія і Індія. У нас дуже багато крутих компаній і талановитих проектів. Наприклад, додатком одеської компанії Looksery, яку придбала Snapchat, користується весь світ. І це лише один з прикладів IT-гігантів.

ФОТО: Facebook/Валентин Мельник

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя