Вже сім місяців полону: Depo.ua закликає не забувати про українських моряків

Генштаб ЗСУ тоді опублікував радіоперехоплення переговорів російського командування з екіпажами прикордонних кораблів Росії. На записі було чути, як віддали наказ стріляти по українських кораблях. 

На борту перебували 24 українські військовослужбовці, Андрій Артеменко, Андрій Ейдер та Василь Сорока отримали поранення. Наступного дня президент України Петро Порошенко скликав РНБО, було вирішено ввести в Україні воєнний стан. Кримські окупанти тим часом заявили, що українські моряки знаходяться на їхній території. Ще через день Прокуратура Автономної Республіки Крим визнала 24 захоплених українських моряків військовополоненими. В той же час "суд" в Керчі заарештував трьох поранених моряків на два місяці і за кілька днів їх вивезли в Москву, в лазарет "Матроської тиші".

27 листопада окупаційний суд Сімферополя арештував 15 моряків, а 28 листопада - обрав запобіжний захід у вигляді арешту в СІЗО ще дев'яти українським морякам, захопленим в полон у Керченській протоці.  

27 грудня усі полонені Росією українські моряки визнали себе військовополоненими.

25 травня постійно діючий трибунал, створений у відповідності до Конвенції ООН з морського права, зобов'язав Росію негайно звільнити українських моряків та повернути судна. 

Трибунал ухвалив рішення за трьома пунктами:

1. Негайно звільнити та повернути українські кораблі.

2. Негайно звільнити та повернути українських моряків (19 "за"; 1 "проти").

3. Росія та Україна мають подати трибуналу звіт про виконання тимчасових заходів до 25 червня (19 "за"; 1 "проти").

Росія не брала участь у слуханнях, наголосивши, що рішення Трибуналу не мають законної сили, оскільки дії України в Керченській протоці потрібно кваліфікувати як військові. Водночас це суперечить позиції Росії у московському суді, де українців не визнають військовополоненими. У Трибуналі наголосили, що відсутність Росії не звільняє її від обов'язків виконання його рішення і рішення суду Росія має виконати негайно.

В червні саміт ЄС також закликав Росію відпустити українських моряків і повернути кораблі. В Гаазі стартували слухання за позовом України щодо порушення Росією морського права. 11 червня заступниця глави МЗС України Олена Зеркаль представила позицію України у першому усному раунді юрисдикційних слухань арбітражного трибуналу у справі України проти Росії щодо порушення Конвенції ООН з морського права в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці.

Москва звинувачує українських моряків у "незаконному перетині кордону". Україна наполягає, що зіткнення відбулося в нейтральних водах, і вважає захоплених моряків військовополоненими. 

Президент Володимир Зеленський тим часом зустрівся з родинами моряків, затриманих торік біля Керченської протоки і запевнив їх, що скоро бранців витягне. "Ми впевнені, що ті кроки, які ми зараз робимо, найближчим часом дадуть нам можливість повернути моряків", – сказав він.

Керівник інформаційного агентства "Главком" пише, що Зеленський просив журналістів, яких запросив до себе на шаурму, помовчати деякий час. 

На тому все і затихло. Схоже, що в нового президента про українських моряків забули.

Перша заступниця Голови Верховної Ради Ірина Геращенко, яка днями отримала листи від українців моряків, розповіла: вони досі вірять, що Україна їх витягне.

 Depo.ua пропонує згадати про кожного з них і вимагати зробити все можливе для звільннення українських бранців.

Малий броньований артилерійський катер "Бердянськ"

 

Роман Мокряк, командир катеру, лейтенант (1986 р.н.)

Прослужив в ЗСУ близько 10 років. Під час окупації Криму, служив в Севастополі, на підводному човні "Запоріжжя". Після переїзду на материк ‒ на ракетному катері "Прилуки" в Одесі, на катері ж він і жив. 

От що про нього пише журналіст Христина Бердинських.

 

Юрій Без'язичний старший матрос (1990 р.н.)

Юрій – одесит, навчався на 3 курсі Одеського національного морського університету. 

Судячи зі світлин в соцмережах, має дружину і сина школяра.

 

Андрій Артеменко старший матрос (1994 р.н.)

За словами Ірини Геращенко, Андрій родом з Новоукраїнки (Кіровоградщина). Студент заочного відділення факультету "кораблеводіння" Інституту військово-морських сил України Одеської морської академії.

Його батько Анатолій Артеменко розповів, що син уклав вже другий контракт з Військово-морськими силами Збройних сил України. Громадянська дружина моряка Марина Уманець розповіла журналістам, що востаннє спілкувалася з ним увечері 23 листопада.

"Перед відходом він говорив, що вони повинні перебазувати корабель в Бердянськ, просто переправити його. Він сказав, що будуть переходити цей Керченський міст. Був начебто дозвіл на перехід", – розповіла вона.

 

Андрій Ейдер (матрос 1999 р.н.)

Наймолодший серед полонених, родом з Одеси. У 2018 році закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту. За словами матері, Андрій мріяв стати моряком ще з 5 класу.

Про те, що він в полоні, першою дізналася мачуха Євгенія Ейдер від російських журналістів – вони зателефонували їй за коментарями.

Андрій переніс операцію і потроху одужує. Батько на ссвоїй сторінці у Фейсбуці постійно публікує його вірші в листи.

Станом на ранок 27 листопада мачуха Андрія повідомила, що Андрій зателефонував вчора дівчині. Сказав, що, мовляв, прооперували, лежить в лікарні, все в порядку.

 

Богдан Головаш, старший матрос (1996 р.н.)

Родом Богдан з Лозової.

Богдан був серед курсантів Академії ВМС ім. Нахімова у Севастополі, які не погодилися переходити на бік росіян. Переїхав в Одесу і там закінчив навчання.

Раніше він розповідав журналістам, що коли курсанти співали гімн України (в той час як окупанти підіймали над академією свій прапор) він був у наряді і не міг приєднатися. Хоча дуже хотілося.

Також Богдан повідав, що окупанти обіцяли курсантам більш високі стипендії і стверджували, ніби їх все одно вже в Україні записали в зрадники.

 

Денис Гриценко капітан 2 рангу (1984 р.н.)

25 листопада він командував групою кораблів. Родом з Миколаєва. Його сторінки в соцмережах закриті, на єдиному фото він з маленьким хлопчиком.

Адвокат Микола Полозов розповідає, що він дуже товариський, з приголомшливим почуттям гумору і бадьорим настроєм. Насамперед запитав, що відомо про інших моряків, особливо поранених. За словами адвоката, Денис багато читає і намагається навіть у камері підтримувати фізичну форму.

Малий броньований артилерійський катер "Нікополь"

Богдан Небилиця, командир катеру, старший лейтенант (1994 р.н.)

Богдан був в числі курсантів Академії ВМС ім. Нахімова, які відмовилися присягнути РФ і співали гімн України, коли російські військові спускали український прапор і піднімали свій.

Небилиця разом з іншими курсантами, що не перейшли на службу Росії, закінчував своє навчання в Інституті Військово-морських сил Одеської морської академії. У 2016 він отримав диплом і був призначений командиром катеру "Нікополь".

В'ячеслав Зінченко, старший матрос (1998 р.н.)

В інтерв'ю телепроекту Радіо Свобода Донбас.Реалії цього літа В'ячеслав Зінченко розповідав про те, що катер "Нікополь" новий і скоро вийде в море: "Служба на морі дуже цікава. Особливо на довгих виходах. Виконання бойових завдань, ті ж навчання. Це все дійсно дуже цікаве, особливо з іноземцями". 

"Молодий сором'язливий хлопчина. 20 років виповнилося влітку. Засмутився, коли дізнався, що в січні слідство найімовірніше проситиме у суду продовження утримання під вартою. Каже, хотів вищу освіту отримувати за фахом і вже подав документи до мореходки", - написав про Зінченка адвокат Микола Полозов.

 

Сергій Цибізов, матрос (1997 р.н.)

Родом з Хмельниччини.

Це скріншот з відео ФСБ РФ на якому він, а також командир військової частини 1828 ВМС ЗС України Володимир Лісовий і член екіпажу судна "Нікополь" ВМС ЗС України Андрій Драч дають показання росіянам.

Сергій Цибізов родом з Шепетівки. Його батько Андрій був не дуже за, щоб він ішов в моряки і бачив його в інших військах. 

В полоні Андрій став часто скаржитися на болі в серці, хоча зберігає бойовий дух.

Сергій Попов, капітан-лейтенант (1991 р.н.)

Родом з Донецька, служив в Криму до початку окупації, потім переїхав служити в Одесу. Сім'ю, яка мешкала в окупованому Докучаєвську, Сергій перевіз до Одеси. 

З дружиною Сергій познайомився в Одеському порту на військовому катері  "Прилуки". Там молодого механіка Тетяна побачила, коли прийшла на екскурсію. 

"Весела і позитивна людина, жартує багато. Кілька разів нагадував слідчому, що він старший за нього за званням і жартував, що в Лефортово відпочиває від командира, який дзвонить з криками вранці" , ‒ розповів про зустріч з Сергієм адвокат Гаджи Алієв.

Владислав Костишин, старшина 1 статті (1994 р.н.)

Колишній курсант Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, після анексії Криму продовжив навчання в Інституті військово-морських сил в Одесі. На бронекатері проходив стажування.

Цікавиться боксом (улюблений боксер - Ломаченко) і сам потрохи боксує. Адвокат Микола Полозов розповідав, що Владислав просить його розповісти про результати боксерських поєдинків. 

Мати Владислава працює медичною сестрою в дитячому садку.

"У нас робітнича сім'я, – розказує Людмила Анатоліївна журналісту Gazeta.ua. – Батько має інвалідність, але працює водієм і сторожем. Владик учився дуже гарно. Десь із 9 класу почав мріяти про море. Двічі ходив у далекі походи в закордонні країни. Стажувався на "Нікополі". Був штурманом. Після закінчення навчання в лютому 2019 року мав стати командиром цього човна".

Про похід в Маріуполь Владислав батькам подробиць не розповідав

"Проговорився, що скоро йтимуть у похід. Куди – не сказав. Зараз знаю, що він у полоні, але не поранений. Він у нас – великий патріот. У російськомовній Одесі син розмовляв виключно українською. З інституту, де він навчався, мені вже телефонували. Сказали, що син у полоні і його витягатимуть звідти. Хочу аби всі помолилися за нього".

Саме Владислав Костишин вимагав в російському суді, щоб йому надали перекладача українською.

Андрій Оприско старший матрос (1971 р.н.)

Найстарший з українських моряків, які потрапили в полон - йому 47. Має 24-річну доньку і 17-річного сина. Львів'янин.

За словами  мами,  "де б він не працював, в голові у нього було море".  Колись мама вмовила його не ставати моряком, але в 2016 році Андрій таки пішов на флот.

Як Андрій Оприско потрапив саме на "Нікополь" — і досі невідомо. Адже моряк служив на зовсім іншому катері — "Вишгород". Відтак 75-річна мама Андрія синішими за море очима довго просто молилася за невідомих українських полонених моряків, до останнього не знаючи, що й її Андрій там, пише Прямий.

До речі, мати Андрія навідріз відмовилася писати йому листи російською, незважаючи на те, що була вчителем російської мови та літератури. Про це розповів український журналіст Роман Цимбалюк на своїй сторінці у Facebook, посилаючись на інформацію від львівських журналістів.

Рейдовий буксир "Яні Капу"

Олег Мельничук, старшина 1 статті (1995 р.н.)

Найомолодший з командирів протаранених плавзасобів. Родом зі Сміли.

Випускник відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської морської академії, в 2014 після строкової пішов на контракт.

За словами адвоката Едема Семедляєва, під час захоплення "Яни Капу" "піддався фізичному впливу, але сильно не били". Під час суду в Сімферополі попросив забезпечити його перекладачем, посилаючись на те, що не розуміє суддю "повною мірою". 

Михайло Власюк старший матрос (1984 р.н.)

Родом з Каховки. Боцман.

Віктор Беспальченко старший матрос (1987 р.н.)

Фото: ТСН

Родом з Херсонщини.

До початку анексії Криму Росією служив старшим матросом катера "Херсон". У березні 2014 року був серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав. В Україні на нього чекали батьки і кохана дівчина - Тетяна Шевченко. Каже, що на початку історії біля Керченського мосту вона розуміла, що спокійно цей похід не відбудеться. На квітень в них було призначене весілля. Згодом Тетяна повідомила, що вони одружаться в СІЗО в квітні, але згодом про весілля так і не повідомлялося.

Адвокатка Оксана Опаренко розповіла, що в ув’язненні Віктор не падає духом, а вивчає англійську мову та займається спортом. 

 

Володимир Терещенко старший матрос (1994 р.н.) 

Родом з Дніпра.

Адвокатка Анастасія Георгіївська описує Володимира Терещенка як "по-військовому скромного та мужнього".

"Сам Володя не балакучий, але позитивний, добрий, неймовірної краси очі з довжелезними віями, крихкий, худенький, в кросівках без шнурків йому дуже незручно. Ні на що не скаржиться, у нього "все нормально, правда!" ‒ розповіла вона.

Євген Семідоцький матрос (1998 р.н.)

Родом із селища Троїцьке Луганської області. Після школи вивчився на слюсаря, а потім пішов на військову службу за контрактом. 

Вчителі Євгена розповідали, що після початку служби на флоті приходив у рідну школу в Луганській області ‒ його форма викликала захоплення у школярів. Сусіди відгукуються про Євгена як про хорошого хлопця, завжди готового прийти на допомогу. За словами адвоката Миколи Полозова, в Лефортово полоненого українського матроса утримують у двомісній камері з обвинуваченим в іншій кримінальній справі.

"Євген навчає його української мови", ‒ написав Полозов.

Володимир Лісовий капітан 3 рангу (1984 р.н.)

Командир військової частини 1828 ВМС ЗС України

Це скріншот з відео ФСБ РФ на якому він, а також Володимир Лісовий і член екіпажу катера "Нікополь" ВМС ЗС України Андрій Драч дають показання росіянам.

Зі слів адвоката, Лісовий почуває себе добре, жодних скарг або прохань не висловлював. Відмовився давати покази під час слідчих дій

Андрій Драч, офіцер контррозвідки

Один з двох співробітників Служби безпеки України на борту захоплених кораблів. Як пояснили в СБУ, контррозвідники на кораблях ‒ нормальна практика всіх держав, і ні про які таємні операції, всупереч заявам російської влади, не йдеться.

Згідно із заявою СБУ, Андрій Драч ‒ один з курсантів Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014 року прославилися виконанням гімну України в момент, коли російські військові спускали української прапор з флагштока навчального закладу. Закінчив навчання вже на материку ‒ в Інституті військово-морських сил Одеської морської академії. За словами адвоката Артема Пепи, почувається добре, настрій позитивний.

Василь Сорока, старший лейтенант,співробітник контррозвідки СБУ, (1991 р.н)

Родом з Одеської області.  За інформацією СБУ, з початку військової агресії Росії проти України виконував бойові завдання, зокрема й на Донбасі.

Батько Василя Сороки Віктор розповів, що син вирішив стати офіцером після початку російської військової агресії проти України. 

Андрій Шевченко, мічман (1991 р.н.)

За даними КримРеалії народився в с. Широке Білгород-Дністровського району Одеської області в багатодітній родині. У 1994 р помер батько, і Андрій зі старшими сестрами виховувався мамою. Сьогодні є єдиним годувальником для мами та своєї сім'ї.

"З дитинства мріяв і дуже любив море, але в рідному селі моря не було, вибирався туди не часто. Тому коли настав час обирати професію, вирішив стати моряком", ‒ розповідає сестра Андрія Шевченка Тетяна. У 2011 році закінчив Білгород-Дністровський рибопромисловий технікум, і в тому ж році підписав контракт з Військово-морськими силами ЗСУ.

"На документи моряка потрібні були значні фінанси, а їх у родині не було, але мрія була сильнішою", ‒ пояснює рішення брата Тетяна.

"Андрій належить до тієї категорії людей, які спочатку все обміркують і аналізують, а потім ухвалюють рішення. Завжди відрізнявся відмінною комунікабельністю і високим почуттям відповідальності, адже він рано став розуміти, що значить бути єдиним чоловіком у сім'ї. Ці якості він переніс і в нинішній час", ‒ розповіла Тетяна Шевченко. До захоплення проживав з сім'єю в Одесі, є дочка, якій тільки виповнився рік.

Володимир Варімез, старший матрос, (1992 р.н.)

Володимир Варимез ‒ радіотелеграфіст "Яни Капу". На флоті служить з 2012 року.

Випускник Ізмаїльського вищого професійного училища (відомого ще як "Дев'ятка"). Службу матросом розпочав у Криму, після анексії півострова Росією продовжив служити вже в Одесі.

Володимир не був в складі екіпажу "Яні Капу", його запросили саме заради єдиного переходу як хорошого зв'язківця. За іронією долі, Варімез до цього переходу у Керченській протоці служив на катері "Сміла", який до 2014 року перебував у Криму. Тоді його команді вдалося вивезти катер із захопленого Севастополя до Одеси.

Сергій Чуліба, старшина (1992 р.н.)

Сергій Чуліба родом з Каховки. До окупації Криму служив у ВМСУ на катері "Херсон". У березні 2014 року опинився серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав. Опинившись в полоні і щойно отримавши змогу поговорити з адвокатом, Сергій попросив дізнатися про долю собаки, який був на катері під час захоплення.

"І ще переживав за те, що без належного технічного догляду за буксиром "Яни-Капу" цей катер може стати непридатним", — повідомив адвокат.

Юрій Будзило, мічман (1972 р.н.)

Родом з Одеси.

"Захоплювався морем все своє життя. Любить техніку. Кожен корабель для нього ‒ це наче його дитина", ‒ розповідає дружина полоненого моряка Ірина. Юрій ‒ спадковий моряк, його батько теж служив на флоті. За словами дружини Ірини, незважаючи на вік, планує піти на пенсію тільки після відновлення миру в Україні.