Всеукраїнський "Шахтар". Як Ахметов переграв Суркіса

Київське "Динамо" опинилося в інформаційній ямі через недолугу і нерозумну політику президента Ігоря Суркіса

Всеукраїнський "Шахтар". Як Ахметов пере…

Досить давно, років 10-11 тому, в одному з ефірів "Футбольного уік-енду" президент "Шахтаря" Рінат Ахметов сказав одну фразу, яка тоді виглядала кумедною: "Ми хочемо бути послом України у футболі". На той час донецький "Шахтар" ще не виграв Кубок УЄФА, щороку боровся з "Динамо" за чемпіонство, але "біло-сині" залізно були найпопулярнішим клубом в Україні. Пул ЗМІ, який фінансувався Григорієм та Ігорем Суркісами забезпечував надійний інформаційний тил. В полі ЗМІ сили обох сторін були більш-менш рівними.

Після зміни влади в Україні, коли у крісло президента всівся Віктор Янукович, а Рінат Ахметов почав примножувати свої статки (за даними Bloomberg у 2013-му році вони становили майже $23 млрд) "Шахтар" розпочав штампувати чемпіонства - з 2010 по 2014-й "гірники" п'ять разів поспіль ставали чемпіонами України. У футбольному українському просторі тривала звичайна інформаційна війна між клубами. ЗМІ "Динамо" активно підтримували тему суддівства на користь "Шахтаря", а "гірники" всіляко тролили Київ придбанням Хачеріді. Втім, згідно з опитуванням КМІС у 2013-му році за "Динамо" вболівали 41,7% українців, а за "Шахтар" - 23,3%.

Після початку війни на Донбасі у київського "Динамо" був насправді історичний шанс - розіграти карту патріотичного українського клубу, повісивши на "Шахтар" кредо "сепаратистів" через політику їхнього власника Ріната Ахметова. Про зв'язки Суркісів з Медведчуком вже ніхто не згадував. Тривалий час киянам все вдавалося. У команді Реброва з'явилося більше українців, які вдягли на футбольному полі форми-вишиванки, велика кількість ультрас пройшла війну - серед них присутні в тому числі бійці полку "Азов". Ребров виграв два чемпіонства поспіль, а президент Ігор Суркіс кидав фрази "краще витрачати гроші на бійців АТО, ніж на легіонерів". Проти "Динамо" був "Шахтар" - команда, яку всіляко тролили у Львові, навіть виганяли з міста на трибунах. Команда, якій закидали "гудки Ахметова", котра не вдягала футболки з написом "Слава Українській Армії" в матчі з "Карпатами", а їхній лідер і капітан купував ноутбуки для дітей у "ДНР". Поряд із цим була політика - заводи і шахти Ахметова впевнено себе почували в "ДНР", а футболіста Віктора Коваленка змусили видалити пост в Instagram після відвідин госпіталя з пораненими бійцями АТО у складі збірної України. Гімн України, як не лунав так і не лунає перед матчами "Шахтаря". Типові сепаратисти ж, правда? І навіть у конфлікті Ярмоленка зі Степаненком у львівському матчі УПЛ перед Євро-2016 велика кількість вболівальників була на стороні киянина, бо "так і треба донецьким".

Але після націоналізації підприємств Ахметова з "Донбас-Ареною" в "Л-ДНР" олігарху можна пригадувати хіба минулі гріхи. Зараз у нього не кинеш тим, що його підприємства працюють на окупованому Донбасі.

Попри все це менеджмент донецького "Шахтаря" за ці роки довів, що він є найпрофесійнішим в Україні. І якою б неприємною не була політика цього клубу, проте вони проводять її так, як вважають за потрібне і досягають власної мети.

"Шахтар" за три роки грав у Львові, Києві, Одесі, Запоріжжі, Харкові - живе і тренується в Києві. У всіх містах на клуб приходив глядач. Десь це було трохи більше 2 тисяч, як ходили у Львові на матчі "гірників" в УПЛ, натомість на єврокубки зазвичай стадіон був майже повний. Десь, як у Харкові - приходило і приходить понад 9 тисяч (на матчі "Шахтар" - "Маріуполь", у 4-му турі УПЛ). Для прикладу, останній матч "Динамо" проти "Зірки" зібрав на "Олімпійському" 7 461-го глядача...

В останні роки складається враження, що "Шахтар" обрав досить правильну стратегію - клуб намагається стати всеукраїнським. І якщо на початку "гастролі" донеччан містами викликали злі жарти стосовно того, що вони нікому не потрібні, то сьогодні, хоч команда і осіла в Харкові, проведенням поєдинків навіть в умовній Полтаві нікого не здивуєш.

"Шахтар" орендує "Динамо" ім. Лобановського і заклеює емблему "Динамо" логотипом свого клубу. "Шахтарю" приписують бажання переїхати на НСК "Олімпійський", звідки в наступному сезоні повинно піти "Динамо". І хоч гендиректор Сергій Палкін все спростовує, проте - осад лишається.

У "Динамо" ж проблеми проглядаються неозброєним оком. Окрім політичних і фінансових справ братів Суркісів, котрі всіляко намагаються вирішити проблеми після націоналізації "Привата", у них є конфлікт з ФФУ, розмова про який вартує окремої статті.

І саме цей конфлікт став причиною найбільш безглуздої помилки президента киян Ігоря Суркіса за останній час.

Намагаючись вколоти футбольне керівництво, "Динамо" вступило у політичну авантюру, відмовившись їхати на матч у Маріуполь. Головна озвучена причина - він відбудеться у святкові дні, 27-го серпня після Дня Незалежності. Маріуполь від бойових дії відділяють лічені кілометри - понад 20 км до лінії розмежування. Суркіс вимагав письмових гарантій безпеки. Не дивлячись на те, що в Маріуполі грало "Динамо" U-19 і раніше "Динамо-2" - і все було спокійно. До інформаційної кампанії були підключені різного роду експерти, писалися запити в СБУ, МВС, викладалися рекомендації перенести матч від силовиків... Але навіть після того, як Нацполіція надала гарантії у письмовому вигляді, в "Динамо" продовжують стояти на своєму, підключаючи дуже недолугі інформаційні інструменти. Батьки вихованців ДЮСШ "Динамо" написали листа і попросили не допустити проведення матчів U-19 і U-21 в Маріуполі... Що викликало критику навіть у бійців АТО. Але після того, як на цих вихідних "Маріуполь" вдома зіграв з "Карпатами", які раніше також не збиралися їхати в Маріуполь, вже остаточно стало зрозуміло, що Суркіс програв інформаційну битву. І кожен наступний крок призводить лише до негативних наслідків для бренду "Динамо". Результатом цих дій стало те, що Глава федерації футболу Маріуполя Василь Журавльов обізвав Суркіса "сепаратистом". І цю тезу підтримав в ефірі ексерт ТК "Футбол" Віктор Леоненко.

Маріупольська сага вже дістала всіх. "Динамо", зрозуміло, вже не може відступити - вони, схоже, готові навіть піти на технічну поразку, не приїхавши на гру. Але в інформаційному полі ця історія є свідченням банальної слабкості менеджменту та інформаційної політики найпопулярнішого клубу України. З такими історіями років за 5 про популярність, якої вже, судячи з відвідуваності домашніх матчів немає, всі забудуть.

Поки "Шахтар" повільно формує імідж всеукраїнського клубу, "Динамо" вляпалося в неприємну історію, котра на фоні війни і всіх проблем команди, ще довго дуже боляче битиме по бренду. Наразі Суркіси виглядають грушею для биття. Їм можна закидати все, що завгодно. Сепаратизм і погане ставлення до воїнів АТО, які захищають Маріуполь і взагалі нелюбов до українського міста. І байдуже, що звучатиме це з вуст представників пулу донецького олігарха, який "гудів" тоді, коли сепаратисти захоплювали українське місто. І який так само ніколи не демонстрував особливу підтримку воїнам АТО.

В чому проблема? Риба гниє з голови. Де голова "Динамо" - знають всі.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme