Вбив, бо довели: Військові пояснюють, чому АТОвець зарізав чоловіка в черзі на автобус

Таку позицію наразі висловлюють військовослужбовці і ветерани АТО. Наголосимо, що ніхто з них вбивство не виправдовує, а просто пояснюють обставини.

Нагадаємо, в суботу в Києві на зупинці автобуса військовослужбовець зарізав цивільного після нетривалої суперечки. За даними військової прокуратури, вбивство було сплановано стрімголов. Чоловік сходив в магазин за ножем, повернувся на зупинку і штрикнув чоловіка на очах у його дружини. Загиблий: професійний кухар Руслан Юрченко, член спортивного клубу рукопашного бою "Гермес". В нього залишилася дружина і двоє малих дітей.

Вбивця, вірніше, звинувачуваний у вбивстві, бо вироку суду ще нема – військовослужбовець 72омбр ЗСУ, на контракті з 2014 року, служив в зоні АТО. Офіцер, молодший лейтенант. За інформацією друзів загиблого, під час скоєння злочину нападник перебував в стані наркотичного сп'яніння. Невідомо, судячи з чого вони зробили такі висновки. Військова прокуратура і поліція про дані експертизи не повідомляє.

Атовці, в тому числі ті, з якими служив підозрюваний у вбивстві, два дні ніяк не коментували своє ставлення. Інформації про підозрюваного було дуже мало. І нарешті в понеділок увечері прес-служба бригади випустила заяву. В ній йдеться, що Дмитро в АТО отримав важку черепно-мозкову травму, живе з пластиною в голові і досі приймає ліки

Офіцер, атовець Сергій Місюра пише: "Коли ветеран АТО сказав, що буде заходити без черги чи їхати безкоштовно (я там не був присутній, це моя сама вірогідна гіпотеза), то інший сказав, що він туди його не посилав чи чому це він має зайти першим, чи безкоштовно їхати. І коли я не рік свого життя віддав на захист України, в полях Донбаса, є отриманий законно, закономірно і чесно статус Учасника Бойових Дій, і по закону мені дозволені пільги - і мене буде сказ, я подумаю, що це побутовий сепаратизм, а ця людина точно не патріот України. Їй побарабану на захисників, і вони рівні з нею в черзі на автобус".

Військовий волонтер пише - всі, кому було байдуже - винні.

А це - коментарі з околовійськових кіл. Колишній гонщик і волонтер Олексій Мочанов нагадує про скандально відому доповідь головного військового психіатра, за яким послідував флешмоб #1_из_93%.

Журналіст Юрій Бутусов звинувачує командування, яке не догледіло.

Взагалі-то знаково, що все це сталося біля маршрутки - найбільш стресового місця для всіх атовців, які мають статус УБД. Воно дає право на безкоштовний проїзд, але щоб ним скористатися, треба спитати у водія, чи візьме він пільговика, і показати посвідчення. Людині вже не комфортно, вона, маючи право на проїзд, фактично вимушена про це просити. І давайте не забувати, що вона часто чує від водія у відповідь: "Я тебе туди не посилав".

Це чує людина, в якої під час бойових дій 100% погіршився нервовий стан. Людина, яка вбивала і якій тримати себе в руках, і зберігати спокій, дуже важко.

Це не виправдвує вбивцю. Це не виправдовує і побутове хамство, коли людина з посвідченням УБД вимагає, щоб до неї ставилися як холопи до царя.

І ми вже на 100% ніколи не дізнаємося, яка розмова передувала різанині на зупинці, хто перший нахамив, які саме слова пролунали.

Але дозвольте погодитися з думкою кількох волонтерів - якби деякі громадяни, на четвертий рік війни не почали забувати, завдяки кому вони їздять в себе в місті на маршрутках, а не ховаються в підвалах, випадків агресії на тлі ПТСР було б значно менше. Це не означає, що кожного атовця треба обожнювати і в усьому йому догоджати. Просто трохи поваги, як до людини, що пройшла через пекло на власне бажання.