ПТСР та вина ЗСУ: Чому воїн АТО зарізав людину на столичній зупинці

Чоловік сходив в магазин за ножем, повернувся на зупинку і штрикнув чоловіка на очах у його дружини. Журналісти Depo.ua розбиралися в обставинах того, що і чому відбулося.

Загиблий: професійний кухар Руслан Юрченко, член спортивного клубу рукопашного бою "Гермес". В нього залишилася дружина і двоє малих дітей.

Вбивця, вірніше, звинувачуваний у вбивстві, бо вироку суду ще нема – військовослужбовець 72омбр ЗСУ, на контракті з 2014 року, служив в зоні АТО. Офіцер, молодший лейтенант. За інформацією друзів загиблого, під час скоєння злочину нападник перебував в стані наркотичного сп'яніння.

Є і така версія. Хоча про ніж, куплений в магазині, заявляли не ЗМІ, а військова прокуратура в особі Матіоса

Вбивство розбурхало велику і дуже хитку тему – про небезпеку, яку учасники бойових дій можуть становити в мирних містах. Хитка вона тому, що від героїзації бійців АТО суспільство ризикує перейти до стигматизації, мовляв, всі хто воював – становлять небезпеку для інших.

Причина того, що офіцер, атовець, став вбивцею в мирному місті і на рівному місці – це наслідки ПТСР, халатність в підборі кадрів, чи недостатньо пильна робота з особовим складом?

В будь-якому разі, претензії суспільства цілком і повністю – до ЗСУ.

ЧОМУ В ТОМУ, ЩО СТАЛОСЯ ВИННЕ ЗСУ?

Про ПТСР українська армія дізналася не 10 лютого 2018 року. Згадаємо події минулого вересня, коли головний психіатр Міноборони, начальник клініки психіатрії ГВКЛ полковник Олег Друзь на комітеті з питань охорони здоров'я заявив, що 93% учасників АТО є потенційною загрозою для суспільства і потребують лікування.

Залишимо зараз в стороні те, перебільшив він чи ні, і ставлення до його слів військових. Тут важливе інше: якщо в Генштабі бачать аж такою проблему з агресією учасників бойових дій, то де превентивні заходи? І чим займаються у військових частинах, що повернулися з АТО на постійне місце дислокації, щоб сприяти адаптації військовослужбовців? На полігони ганяють для бойового злагодження? СКРІН Тримають на нарадах до десятої вечора, щоб викликати на наступну о сьомій ранку?

Карають нерівноцінно жорстоко по відношенню до важкості провини?

Більш того, науці відомо, що учасники бойових дій схильні до вживання наркотиків і зловживання алкоголем.

"Військовослужбовці, які брали участь в бойових діях, часто страждають від наркологічних проблем, зокрема алкоголю", - коментує "Діловій столиці" психіатр, завідувач кафедри психології та суспільно-гуманітарних дисциплін в МАУП Сергій Вишниченко

Що в Генштабі і міністерстві роблять для адаптації атовців і зменшення проявів ПТСР, профілактики наркоманії та алкоголізму, крім безкінечних перемовин і нарад? Де повідомлення про це? ЗСУ же висвітлює свою роботу в напрямку їдалень, строїв, ремонтування техніки, тощо. А про адаптацію - інформація виключно для службового користування?

Новини про те, що йомвірний вбивця був під "наркотою", поки що офіційно не спростували і не підтвердили. От що пишуть в 72 омбр

Якщо інформацію про наркотики буде підтверджено, це додатково погіршить імідж МО і покращить – атовців. До кадрової служби і структури роботи з особовим складом виникають питання: ви наркомана на службу взяли, чи вже під час служби його захоплення препаратами прогледіли – чим ви там взагалі займаєтеся? З атовців це навпаки знімає огульні звинувачування в тому, що вони всі небезпечні. Бо вбивця в першу чергу – наркоман, а вже потім – учасник бойових дій, який, можливо, має ПТСР чи контузію.

Звісно, отці-командири не можуть тримати за руку кожного бійця, що збирається після служби завдати шкоду своєму здоров'ю. Але не треба думати, що командир підрозділу не знає, чим зловживають їхні підлеглі. Можливо, вони навіть доповідали про це наверх. А от там ніяк не відрегували. А ротний, чи взводний не може звільнити чергового аватара, щедро виданого йому відділом комплектування, просто за власним бажанням.

ЧОМУ В ТОМУ, ЩО СТАЛОСЯ, ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ВИННЕ НЕ ТІЛЬКИ ЗСУ

Якщо це ПТСР, то це проблема не тільки армії. Має бути державна програма адаптації учасників бойових дій, а держава, цитуючи військового прокурора України Матіоса, сліпа до наслідків війни.

Військовий психолог Андрій Козінчук зазначає, що є купа крутих ініціатив, які роблять шикарні речі для адаптації, але всі вони – не державні. І не дуже хотілося б звинувачувати в усьому державу, але, як то кажуть, коли винна – то винна.

З іншого боку, варто згадати нашумілу акцію "один з 93%". Учасники бойових дій дуже негативно сприймають навіть припущення в тому, що з їхньою психікою може бути не все гаразд. Як працювати з людиною, що має ПТСР, коли вона все заперечує і не дозволяє собі допомогти. Тим паче, що державний психолог (як і все державне), в Україні ще дуже часто є синонімом бюрократизму, ідіотизму і низької якості. При тому, що він може бути насправді блискучим професіоналом. І крім цього, на пострадянському просторі ще дуже сильне переконання, що ходити до психіатра і психолога – соромно. Тому не факт, що державна програма адаптації, в яку вбухають купу коштів, спрацює.

Гадаємо, тут варто розглянути, наскільки учасники бойових дій, що мають ПТСР, є небезпечними для суспільства. Для цього можна було б співвіднести кількість тих, хто взяв участь в АТО з кількістю важких злочинів, скоєних учасниками АТО, особливо з ПТСР, але такої статистики окремо не ведеться.

І багато хто резонно зазначає, що і не має вестися. Ніхто ж не виносить в окрему статистику кількість вбивств, скоєних продавцями, спортсменами чи офіс-менеджерами. То чому виносять окремо все, що зроблено атовцем? Нащо ця стигматизація?

Менш із тим, моніторинг ЗМІ допоміг виявити, що частіше за все атовці, якщо йдеться про серйозні злочини поза військовими частинами, беруть участь в організованих злочинних групах. Стосується це якось ПТСР? Маємо дуже великі сумніви.

Щодо закидів до ЗСУ в тому, що беруть на службу будь-кого, без розбору, не треба виключати той факт, що в значній кількості військових частин і мобілізація і набір за контрактом проводилися під слоганом "а мене не @бе, як ти це зробиш". З одного боку, потенційний контрактних стикається з величезною бюрократією, а з іншою – відділи комплектування мали звітувати про те, що вакансії закрито і кадрового голоду нема. Армії було наказано перейти з комплектування мобілізованими на службу за контрактом – армія перейшла. Якістю особового складу інколи доводилося жертвувати заради кількості.

Тож і тепер є побоювання, що командування зробить з того, що сталося, якісь свої, дуже… армійські висновки. Ще більш зарегулює кожного військового, накладе ще більше відповідальності на ротних, видасть наказ про ще три звіти по лінії заступників по роботі з особовим складом і профілактичні бесіди на підрозділах.

Щодо офіційних заяв – родині загиблого висловило співчуття 72 омбр. Коментарів на офіційних джерелах ЗСУ нема. Заяви від міністра оборони – жодної. Так, він не мусить відповідати за кожного "мамлея", але ж треба якось реагувати на суспільний резонанс. А не потім скаржитися, що імідж армії паплюжить кожен тиловий щур.

Генштаб натомість призначив на перший робочий день тижня брифінг про пожежну безпеку і живучість складів та арсеналів.

Читайте також: Хто вбиває бійців АТО в мирних містах