Тільки в Україні. Чому різні "Саакашвілі" завжди перемагають

Прорив позбавленого українського громадянства екс-президента Грузії і екс-губернатора Одещини Міхеїла Саакашвілі був приречений на медійний успіх, оскільки влада в черговий раз виявилася заручницею розігнаної в соцмережах громадської думки. Все це було б не так сумно, якби разом з владою заручниками ситуації не стали і прості громадяни, які опинилися на свою біду неподалік від політичного дійства - чи то в пункті пропуску "Краковець", чи то в поїздах "Інтерсіті", пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Про те, що Саакашвілі при наявності серйозної медійної підтримки і не менш серйозної політичної від майже всіх опозиційних українських політиків буде намагатися демонстративно в'їхати на територію України, було відомо вже давно. І, якщо абстрагуватися від питань піару і політичної доцільності, а сконцентруватися виключно на букві закону, спроба в'їзду не обіцяла екс-президенту Грузії нічого хорошого.

В автомобільному пункті пропуску "Краковець", що має статус режимного об'єкта, у Міхеїла Ніколозовича під час проходження паспортного контролю просто відібрали б недійсний документ, і саме на цій підставі не пропустили б на територію України, відправивши назад в Польщу вже навіть без недійсного українського паспорта.

З точки зору права ніякого іншого варіанту розвитку подій бути не могло. Зрозуміло, це все могло супроводжуватися заворушеннями і скандалами як по один бік кордону, так і по інший, але дуже мало ймовірно, що все це допомогло б Саакашвілі проникнути на територію України.

Міхеїл Ніколозович, зрозуміло, цю ситуацію прекрасно розумів, а тому задумав хитрий план. У самий останній момент він і його прибічники з журналістів та опозиційних політиків на чолі з Юлією Тимошенко передумали їхати в "Краковець", і він вирішив, як пересічний громадянин, проїхатися потягом "Інтерсіті".

В даному випадку, з точки зору закону, його мав би чекати рівно такий же фінал, як і в Краковці - під час прикордонного контролю у Саакашвілі вилучили б недійсний документ, а самого екс-президента Грузії зсадили б з поїзда чекати поїзда в зворотному напрямку. Однак в українських умовах ця проста схема явно не працює, з однієї простої причини - знаходження у вагоні для охочого з недійсним паспортом потрапити в Україну має свої тактичні переваги.

По-перше, в одному поїзді разом з Саакашвілі, в якості живого щита, опинилися не тільки його дружина, 11-річний син і недоторканні депутати, але і сотні рядових пасажирів. По-друге, видовбати Саакашвілі силою з вагону, під зав'язку набитого журналістами та топ-політиками, в українських реаліях практично неможливо.

Припустімо, що поїзд з Саакашвілі таки добрався до митного контролю та український прикордонник попросив, як того і вимагає закон, громадянина незрозуміло якої країни зійти з поїзда і повернутися у Польщу. Питання законності позбавлення Саакашвілі громадянства винесемо за дужки. Як би там не було, це рішення вже прийнято. У разі такого розвитку подій прикордонникам, нарвавшимся на політиків, не позаздриш. Маючи недоторканний статус, тимчасові поплічники Саакашвілі тут же накинулися на них з погрозами і звинуваченнями, обіцяючи долю переховуваного від правосуддя судді Кірєєва. Власне, в реальності подібне сталося в Перемишлі, де жертвою морального тиску команди Саакашвілі став начальник поїзда.

Ну, а що стосується можливого силового видворення Саакашвілі з вагона, то тут правоохоронців чекало б теж саме, плюс реальність фізичного протистояння з недоторканими депутатами. Зрозуміло, українська влада зважитися на подібний сценарій просто не могла, тому Саакашвілі в останній момент і змінив свій план. Але влада не знайшла нічого кращого, аніж прийняти безпрецедентне волюнтаристське рішення взагалі не пустити поїзд в Україну. Те, що таке рішення незаконне - цілком очевидно, але політичні рішення замість правових для України вже давно звичні.

Примітна в цьому контексті і реакція міністра інфраструктури Володимира Омеляна. Він обізвав Укрзалізницю "некерованим майданчиком для політичних ігор", проте сам умив руки. Мовляв, Укрзалізницею я вже не керую, після того, як її передали під контроль Мінекономрозвитку. Тобто амбітний міністр і Саакашвілі підтримав, мовляв, є ще в уряді реформатори, а не "бариги", і з Банковою начебто не свариться.

Однак, повернемося до Саакашвілі. Коли стало зрозуміло, що ніякий поїзд з колишнім громадянином України на борту з Перемишля не виїде, команда екс-президента Грузії вирішила повернутися до плану "А". Нехай він і не такий хороший, як "потяговий" план, але бучу на кордоні все одно можна підняти. А всі телеканали вже давно на місці, і тільки й чекають гарячих сенсацій.

Але українська влада може і тут не вплутуватися в невигідну в медійному плані "бійку". Як виявилося, пункт пропуску "Краковець" не працює, тому Саакашвілі їде в сусідній пункт "Шегині", який, зовсім не факт, що несподівано не зачиниться. Чим вся ця історія закінчиться для нас - вже не надто важливо. Показово те, що влада просто не хоче зв'язуватися з крикливим, скандальним Саакашвілі і натовпом його високопоставлених поплічників, оскільки будь-який конфлікт тут не на її користь, і загрожує шквалом громадського обурення, і готова заради уникнення скандалу на будь-які, в тому числі й незаконні, рішення.

По суті, влада знаходиться в залежності від кожного, хто здатен організувати такий-сякий "майданчик" собі на підтримку і може супроводити його шумом в соцмережах і ЗМІ. Так було з вкладниками банку Михайлівський, так було з Блокадою Донбасу імені Семена Семенченко, так відбувається з горезвісними "євробляхерами", і ось тепер з Саакашвілі. Замість того, щоб керуватися законом, влада влаштовує якісь не завжди зрозумілі політичні ігри, вихляє то в одну, то в іншу сторону, а то й розвертається на 180 градусів, чим знову і знову провокує різного роду політичних авантюристів шантажувати себе.