Тест-драйв Suzuki Ignis: Серйозні можливості крихітного гібрида

Або, якщо точніше, — ультракомпактним, саме так в Suzuki називають Ignis — ультракомпактний кросовер. У сенсі, є просто компактний, є субкомпактний, а цей — ще менше. Що ж, усе логічно — довжина кузова у Suzuki Ignis усього 3700 мм (хоча база не така вже й маленька, 2435 мм), тож він зовсім трохи довший за Fiat 500 (3571 мм), майже такий, як Renault Twingo (3615 мм), і — увага! — на 20 сантиметрів коротший за Nissan Micra (3999 мм). Водночас 500 і Twingо - представники А-класу, а Micra — В, тож наш Ignis, виходить, або А+, або В-, як вам більш до вподоби. Але ось що цікаво — в А-класі поголовно, в В — дуже часто машинки схожі на дитячі іграшки, а от Suzuki Ignis не такий — він і не намагається виглядати дорослим, і не вдає плюшевого ведмедика.

Так, після того, як ви припаркували Ignis біля будинку, вам все ще кортітиме забрати його з собою в кишеню, як красивий брелок до ключів від машини, але водночас нема бажання придумувати йому зменшувально-пестливі імена, і взагалі, чоловікові за кермом цього автомобіля не має бути соромно (звичайно, якщо це прогресивний чоловік, якому нема потреби самостверджуватися завдяки розмірові автомобіля). Мені дизайн екстер'єру дуже подобається — вся його оця кубикоподібність, чорні накладки на дверях, зухвалий бампер і оригінальний верхній гриль. Ба більше, і оптика мені симпатична вся, а не тільки передня, як багатьом оглядачам. Так, ззаду він не аж такий органічний — широкий низ і вузький верх, але однак виглядає цілком симпатично.

На межі часів

Та й щодо інтер'єру теж все добре, якби не одне "але". І це "але" буде у вас завжди перед очима. Тут я просто не міг зрозуміти, що це - тонкий тролінг, ретро-відсилання або "ми знайшли це на складі". Звичайно ж, мова про мультимедійну систему, хоча "мульти-" цього разу означає тільки радіо + Bluetooth + CD. Так-так, СD! Не Android Auto, не Apple CarPlay, а "кружатся диски"! Подивіться, може у вас і справді ще десь залишилася колекція дисків, якраз є нагода її дістати з комори. Ну гаразд, СD — це, можливо, для меломанів, але екранчик родом із дев'яностих — це справді виглядає дивно.

Що цікаво, на інших ринках замість цього квадрата Малевича по центру торпедо дійсно може бути нормальний монітор, але у нас — ні, і тут доречно запідозрити певний намір - можливо, це розрахунок на нашу ностальгію за дев'яностими (особливо актуальну для тих, хто тоді ще не народився). До речі, функціонал мультимедійки і можливості налаштувань — до пари дизайнові. Тобто мінімальний.

Але, що цікаво, ця магнітола й інше оснащення Ignis - наче з різного часового простору. Тут і система-старт стоп, причому працює напрочуд адекватно; система стеження за дотриманням рядності; система попередження про зіткнення тощо — ми ще повернемося до їхньої роботи, просто зараз хочу зазначити, що Suzuki Ignis — автомобіль абсолютно сучасний і технологічний, значить, найімовірніше, — все-таки тролінг.

Між іншим, якби був нормальний монітор, і нижній блок управління кліматом виглядав би ще крутіше (хоча він і так дуже непоганий), стильно і оригінально. Як і приборка — в ній теж багато тестерів угледіли ретро-відсилання. Що ж, можливо, але щодо мене вгадали, я — цільова аудиторія. Величезний спідометр, тахометр, що добре читається, купа піктограм і зрозуміла система зміни показників бортового комп'ютера (хоч з керма, хоч із кнопки зліва від панелі приладів). Самі показники не в суперграфіці, зате все просто і, головне, — читабельно.

Інший вимір

Загалом щодо салону все дуже добротно, і якщо розглядати дизайн інтер'єру в цілому — жодних нарікань. Пластик виключно жорсткий, але це вже, напевно, навіть не економія, а фішка Suzuki — машина має виглядати максимально практичною. Що і вдалося. Сидіння з механічними регулюваннями, без натяку на спортивність, але вельми зручні і повнорозмірні. А тепер найголовніше — тут і справді просторо. Реально, повірте, і якщо хочете, перевірте — в салоні Suzuki Ignis багато місця. Не достатньо, не прийнятно, а багато — дивно з такими розмірами. Кермо Ignis не регулюється по вильоту, але це чи не перший автомобіль, де мене це абсолютно не збентежило, хоча у мене це завжди викликає проблеми. Тут вдалося влаштуватися за кермом відразу і зручно, водночас з пасажиром праворуч ми не штовхаємося плечима, і ззаду двоє людей сідають цілком комфортно. Не три, звичайно, але в Suzuki поки ще не знайшли вихід в інший вимір, тож і так все на межі фантастики.

Так, двері водночас незвично тонкі і легкі, але ви реально не будете відчувати себе незручно в салоні, маючи можливість припаркуватися на місце, що звільнилося після скутера. До речі, і багажник тут за розміром не як косметичка — 267 л (для порівняння, у набагато більшого Nissan Micra - 300 л).

Якщо ви, коли прийшли в салон і сіли в Suzuki Ignis, відразу подумаєте, а що це за дурниці він написав у своєму огляді, не поспішайте писати коментарі. У мене салон цього автомобіля теж відразу викликав інші емоції. Напевно, тому що він не зовсім звичайний, не схожий на те, що сьогодні пропонують у масовому сегменті, і ви відразу реагуєте: "Що? Як це тут все, навіщо?" Але повірте, варто провести в автомобілі декілька днів, і ви точно подивитеся на нього іншими очима і майже напевно заприязнитеся. І певні жарти Suzuki Ignis будете сприймати, як дружні приколи, а не навмисну спробу ввести в оману.

Все відносно

Ну ось, наприклад. Коли він потрапив до мене на тест, датчик палива показував половину бака. Я, природно, вирішив, що мені вистачить надовго, але... Але ввечері залишилося менше третини. Що таке? Начебто і витрата не велика, і поїздив трохи, але як? Знаєте, в чому річ? У Suzuki Ignis обсяг бака — 32 літри. Навіть менше, ніж у Fiat 500. Тобто ми з ним насправді за перший день спалили літрів п'ять бензину, ось і лишилось від половини бака всього третина. Тут, звичайно, любителі трансконтинентальних переїздів напружилися — куди ж бо їхати з відром бензину! Спокійно, вся річ у третій (після форм-фактора і дизайну) ключовій особливості цього автомобіля. На наш ринок поставляються тільки передньопривідні Suzuki Ignis з 1,2-літровим атмосферним мотором і системою SHVS. Тобто незалежно від того, яку версію ви виберете, з механікою або з варіатором, у вас все одно буде ультракомпактний кросовер із гібридною установкою. Тільки поїздити на чистій електротязі вам не вдасться, тому що це так званий м'який гібрид (Mild Hybrid). Під сидінням водія встановлений додатковий літій-іонний акумулятор ємністю 10 А/год., що живить електродвигун, який є ще і стартером, і генератором. Під час гальмування або руху накатом він заряджає в батарею, за необхідності прискоритися — допомагає ДВЗ. Цікаво, але якщо вірити схемі, яка б показала на екрані борткомп'ютера роботу силової установки, навіть під час рівного руху трасою електромотор періодично допомагає звичайному — тобто вся робота системи насамперед заточена на економію палива. Зрозуміло, що моторчик маленький і великої економії не дасть, як і не перетворить ваш Ignis на спорткар, та, проте, — Hybrid це не тільки модно, а й практично.

Як і скільки

Відразу два головних запитання, що їх я, власне, чув протягом усього тесту: як тягне і скільки їсть. Відповідь на обидва — нормально. Suzuki Ignis часто перепадає за слабенький мотор, всього 83 "конячки", особливо під час прискорення на трасі. Я з цим абсолютно не згоден. Якщо хочете запальничку — беріть Ford Fiesta ST, тут трохи інше. Suzuki Ignis — насамперед міський автомобіль, його стихія — вузькі вулички і п'ятачки паркування, тут його ніхто не перевершить. І тяги в місті вистачає абсолютно завжди, навіть якщо ви звикли стартувати першим зі світлофора — теж вдасться, щоправда, про економію доведеться забути. Але, однозначно, пасти задніх ви точно не будете, з нуля до шістдесятити або й до вісімдесяти він розганяється дуже жваво. Після — так, здувається, але й на трасі мені не було страшно йти на обгін — ну, якщо не намагатися обігнати Porsche Panamera. Насправді ви не будете так їздити все одно, тому що набридне гарчання моторчика — все-таки варіатор тут класичний: педаль в підлогу — ревище у вуха. Хоча загалом звукоізоляція напрочуд непогана, що навіть несподівано. Перші дні я — слово честі! — виключно в дослідницьких цілях ганяв на ньому, як на заводній білці, і отримав витрату більше семи літрів на сотню. Потім трохи став розсудливішим, і витрата впала до шести. Заявлені 4,4 мені все одно видаються трохи перебільше... вибачте, зменшенням, але 5 — це цілком реально (мається на увазі в змішаному режимі). А тепер рахуємо — в такому разі бака 32 л вистачить вам на 600 км із хвостиком, а це нормально для сіті-кара. Крім звуку до варіатора жодних претензій немає — адекватний класичний агрегат. Хоча я особисто все одно взяв би на механіці. Там, між іншим, витрата ще менше — 4,1 л/на 100 км "за паспортом". Втім, і у варіатора є ручний режим перемикання, але краще б його не було, чесне слово! Тобто, нехай буде — підрульові пелюстки, хтозна, та й стануть в нагоді, знову ж на розгонах на трасі, річ потрібна, але хто придумав це "секвентальне" перемикання передач! Вам ні за що з першої спроби не потрапити в положення важеля Drive, тому що за ним йде Manual.

І цей слухняний автомобіль в "мануалці" передачі перемикає сам, але, зрозуміло, вже в найкритичнішій зоні, чекає на ваші дії. Скільки я розганявся під дике ревище на першій-другій! Так, через певний час ви звикаєте спершу перевести важіль до краю на себе, а потім переклацнути на розподіл вгору — ось він, "драйв". Але це ж зайве! Чому не можна було зробити ручний режим осторонь або взагалі на окремій кнопці?

Без обману

Підвіска — традиційна, спереду Макферсон, ззаду торсіонна балка. Ну, як традиційна, теж не цілком. Структура - так, звичайна. А ось налаштування — тут ще багатьом би повчитися. Часто на адресу маркетологів Suzuki лунають звинувачення, що вони, мовляв, схитрували. Та який Suzuki Ignis кросовер, коли найсправжнісінький хетч! По-перше, відкрию вам таємницю, тільки нікому не кажіть: у Suzuki Ignis є повнопривідна версія, просто вона не постачається на наш ринок. По-друге, дорожній просвіт навіть у "наших" Ignis — 180 мм, що дозволяє без проблем забратися на будь-який бордюр (перевірено). І по-третє — Suzuki Ignis дозволяє абсолютно спокійно ганяти нашими розбитими дорогами, а для цього треба справді народиться кросовером. Звичайно, найбільші ями варто об'їжджати, бо можна і по самісінький дах провалитися з такими розмірами, але всілякі нерівності, тріщини і вибоїни підвіска долає дуже добре.

Водночас відчувається запас міцності, до відбою пробити підвіску мені не вдалося жодного разу. Але найдивніше, що при таких налаштуваннях він ще й дуже непогано управляється і "тримає" трасу — критичних кренів немає, повітрям з дороги не здуває. За налаштування підвіски — міцна п'ятірка, він придуманий для наших доріг і умов. Кермо б, звичайно, хотілося більш гостріше, та й на віражах під час швидкого проходження треба все-таки враховувати габарити і висоту, не в плані можливості перекидання, а тільки коригування зусилля на кермі — можна з незвички перекрутити.

Інтуїтивно

Щодо маневрування — тут узагалі окрема наука. Комплектація Suzuki Ignis, на перший погляд, парадоксальна. Наприклад, в нашій топовій для України версії є світлодіодні фари і ДХВ, відмикання дверей без ключа і запуск двигуна, система попередження зіткнень і навіть автоматичне гальмування (з двома оптичними камерами-датчиками під лобовим склом), але немає підігріву дзеркал, ну і, певна річ, сидінь і керма — хоча останній в шкірі і з купою кнопок. Як немає і парктроніка, і камери заднього виду. Так, погоджуюсь, ми всі розледачіли, і насправді камера мені тут не потрібна. Спершу під час паркування заднім ходом у тебе все одно за машиною залишається ще півтора метра вільного місця — складно звикнути, що твоя машина закінчується зовсім поруч з потилицею і так несподівано. Тут все просто — під час паркування заднім ходом просто простягніть руку назад, і коли будете відчувати, що пальцями ось-ось торкнетеся перешкоди, — все, можна зупинятися. Але не всі покупці Suzuki Ignis матимуть такий стаж водіння, тож все-таки парктронік можна було і додати.

Вони знали

А ще в нашій версії були рейлінги на даху, розширювачі колісних арок, тоновані шибки, круїз-контроль з управлінням на кермі, клімат-контроль, шкіряне оздоблення керма, протитуманні фари. І коштує все це багатство 539 тис. грн (машина 2021 року випуску). Це найдорожча версія на нашому ринкові, за базовий Suzuki Ignis із 5-ступінчастою механікою просять 443 тис. грн. І ось запитання — а кому він потрібен за такі гроші? Найкращу відповідь на це запитання знають ... у Suzuki. Тому що в портфелі бренду є передньопривідна Vitara зі шестиступінчастим автоматом в комплектації GL (між іншим, із підігрівом сидінь!) За 529 900 грн. Парадокс? Ні. Це ми звикли до такого формулювання запитання: "навіщо купувати автомобіль менше, якщо за ті ж гроші можна знайти більше". Suzuki Ignis — автомобіль абсолютно самодостатній, із просторим салоном, сучасними системами безпеки, достатнім двигуном і дуже приємною витратою палива, виробляється він винятково в Японії, і це не просто географія, а реально гарантія якості та надійності. А адресований він насамперед тому, хто вже готовий розглядати компактність як перевагу. Ба більше, можливість паркуватися в найвужчих місцях і виїхати із цілковито забитого машинами двору не обмежить вас у виборі дороги — великий кліренс і чудова підвіска дають можливість витворяти ті ж речі, що і на великих кроссоверах. Хоча все-таки шкода, що повний привід не завезли.

Технічні характеристики Suzuki Ignis Hybrid

Двигун
Робочий об'єм, см3	1 197
Максимальна потужність, к. с. при об/хв	83 при 6000
Максимальний крутний момент, Нм при об/хв	107 при 2800
Тип палива	Бензин + SHVS
Трансмісія
Тип	CVT
Привід	передній
Підвіска
Передня	Незалежна, Макферсон
Задня	Торсіонна балка
Габарити
Довжина/ширина/висота/колісна база, мм	3700/1690/1605/2435
Об'єм багажного відділення, л	271/505/1101
Кліренс, мм	180
Маса
Споряджена маса, кг	920
Експлуатаційні характеристики
Максимальна швидкість, км/год	155
Розгін до 100 км/год, с	12,4
Витрата палива, л, змішаний цикл	4,4
Ємність паливного бака	32