Святкуй по-українськи: Святий Миколай – справжній український Дід Мороз

Depo.ua розпочинає цикл статей про те, як наші пращури відзначали свята, що зараз прийнято називати новорічними

Святкуй по-українськи: Святий Миколай –…

Першим в циклі новорічних свят стоїть Миколая – 19 грудня, день, коли кожна чемна дитина має отримати хоча б невеличкий подарунок. Ще 25 років тому багато українських дітей про цей день нічого не знали, а от комуняцьких часів Миколая було головним дитячим зимовим святом. Саме 19 грудня, а не 31го українська малеча отримувала подарунки.

У переддень свята діти писали Миколаю листи і вкидали їх в поштову скриньку, чи просто клали під подушку. Важливо, що в листі треба було написати не тільки про те, що ти хочеш отримати, а й про те, як ти поводився увесь рік, а ще бажано попросити собі і родині здоров'я. Прибріхувати нема сенсу – Святий Миколай все одно знає правду і зранку тільки хороші, чемні діти отримають подарунки. А погані – різку від чортика.

Святого Миколая вважають не тільки покровителем дітей, він опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем студентів, моряків, торговців та лучників. Взагалі – всіх добрих людей береже та любить милий Святий Миколай.

Олександр Довженко в "Зачарованій Десні" писав, що люди часто зверталися до святого Миколая як до Божого угодника: просили допомоги і благословення (до речі, його ім'я в перекладі з грецької означає "перемога народу").

Тож дорослі також не нудьгували, варили пиво, скликали гостей, гуляли і веселилися. Варити пиво на "Миколи" — звичай дуже старий. В одній колядці це пивоваріння представляється як один з тих сакральних звичаїв, якими "держиться світ":

"Чому так нема, як було давно,

Як було давно, а з первовіку:

Святним Миколам пива не варять..."

Далі в колядці говориться, що все лихо, яке є тепер поміж людьми, постало тому, що "Святим Миколам пива не варять..."

По обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!" На Харківщині вшановувати Миколая так любили, що святкували три дні кутею та узваром. В західних областях існувала й збереглася досі традиція випікання спеціального печива – миколайчиків.

Кожен господар цього дня вставав ще раніше ніж звичайно і давав худобі їсти. Прийшовши до хліва, вітав словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!". А після церкви треба було взяти миску із свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля і піти окропити будівлю, господу, худобу і все що вдома доброго є, примовляючи: "Святий Миколай, помилуй та збережи нас від усякого лиха!".

У давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. Існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Тож люди, які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.

Юнаки та юнки, яких за дорослих ще не вважали, а малечею вже не бачили, в цей день розважалися по своєму. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька. Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.

СУЧАСНІ ТРАДИЦІЇ

Багато сучасних українських батьків із задоволенням сприяють відродженням традицій і дарують своїм малим на Миколая солодощі, іграшки, одяг. Але пам'ятаючи, що 31 грудня діти чекатимуть на ще один подарунок.

За легендами, Святий Миколай сам у зовсім юному віці осиротів, тому став покровителем усіх сиріт. З часів Незалежності відродилась традиція вітати сиріт в дитячих будинках, а з початком АТО – дітей, батьки яких осиротіли, чи досі воюють на Донбасі.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день - на уроду хліба й городини.

З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".

Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).

"Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"

Засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною

ЯК ПРИЙШЛО ДО НАС СВЯТО

Вважається, що в якості дитячого свята Святого Миколая прийшло до нас з середньовічної Німеччини, спочатку її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в в нас звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.

Після революційних подій другої половини ХІХ сторіччя на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу.

Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди "Чудо з утопленим хлопцем" і п'єса "Суд святого Николая", в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

З початком радянської окупації Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей з багатодітних сімей. Через рік 19 грудня 1991 року стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться в Карпатах. У Національному природному парку "Гуцульщина" навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.

КИМ БУВ ТА ЯК ВИГЛЯДАВ МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ

Народився Миколай десь між 270 та 286 роками в Малій Азії. Ще в дитинстві він вирішив присвятити життя богослужінню і згодом став священиком. Батьки Миколая були дуже заможними і після смерті залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами святий роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти.

Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття під час гонінь християн він був ув'язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.

Дослідивши могилу Святого вчені дійшли висновку, що він був невисоким на зріст (близько 167 см). Професор Луїджі Мартіно, який проводив досліди над тілом святого, розповідає: "Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в'язниці, – його катували на дибі". Але ці зміни могли бути викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості - святий провів у темниці близько двадцяти років).

Ще антропологи припускають, що Микола мав чітко виражене підборіддя і вилиці, карі очі а шкіра в нього була оливкового відтінку. А згідно давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея. Вважається, що ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Перші згадки про Святого в Україні з'явилися разом із християнством. Давні церковні записи (1555 р.) засвідчують цей факт: "Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей"

Вшанування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам'ятник.

ЧОМУ МИКОЛАЙ МОКРИЙ?

На старих українських іконах можна побачити різні образи Святого Миколи, одним з яких э Мокрий Миколай.

Легенда оповідає "Чудо про немовля в Києві", яке сталося не пізніше 1091 року. Подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їхньої пам'яті, поверталося додому по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і впустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до Святого Миколая, "велику віру до нього маючи", з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою "…лежаще мокро перед образом св. Миколая" на хорах Софії Київської.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"