Машина для вбивства чи "зайчик": Як українці уживаються з собаками, котрих уряд записав в особливо небезпечні

Такий перелік – явище не нове, і наразі його скоротили майже вдвічі: у попередньому варіанті порід було майже 90, наразі ж їх 51. При формуванні начебто врахували думки громадських і зоозахисних організацій, але критерії небезпечності досі лишаються незрозумілими. У законодавчому полі можна знайти визначення, що такі породи "володіють генетично детермінованими якостями агресії і сили". 

Загалом списки небезпечних порід створюють у багатьох країнах. От тільки, наприклад, в Іспанії у ньому лише вісім порід, а серед критеріїв називають біологічні особливості. Зокрема, це потужні м'язи, атлетична статура, вага понад 20 кіло, великі і сильні щелепи, міцні передні кінцівки і м'язисті задні, широка коротка і м'язиста шия тощо. Також часто визначають небезпечність через силу укусу, можливість утримувати його тривалий час та певний тип прикусу. 

В Україні ж неясність формулювань зумовила диспути. Власники собак, записаних у небезпечні, стверджують, що їхні улюбленці -  ввічливі, ласкаві і цілком адекватні. Навпаки, імідж "особливо небезпечної собаки" шкодить і їм, і їхнім власникам, і всім членам суспільства, бо породжує агресивне та істеричне ставлення до великих собак, яке може мати трагічні наслідки

 Журналісти Depo.ua поспілкувалися з власниками "небезпечних собак" та розпитали у кінологів, яких псів загалом можна вважати небезпечними. 

Доберман в оранжевих чобітках

Фото власниці добермана Жанни 

Доберман Ласса у середмісті Києва – справжній улюбленець дітей і дорослих. Його впізнають не лише за гордою статурою, а й за характерними атрибутами – повідку, чобіткам та яскравому нашийнику. І агресія Лассі не властива, як каже власниця. 

"Особливість добермана в тому, що агресія – це сплеск його емоцій. Для породи важливо, як з собакою поводилися в дитинстві. Я знаю одиничні випадки, де собаку били, погано до неї ставилися – і в результаті вона або боялася, або навпаки починала злитися. У таких випадках доберман справді може кинутись не лише на незнайомця, а й на власного господаря. Але тут питання у вихованні й, знову ж, дитинстві – і це стосується всіх собак. А реальний шанс, що ви будете йти повз добермана й він вас вкусить – надзвичайно малий. Вони дуже розумні собаки й мозок не дозволить йому зробити такий безглуздий вчинок.

Мій Ласса дуже любить, коли його гладять. Люди найчастіше в захваті від нього, але є такі, що бояться – і спеціально щоби пом'якшити їхню реакцію, я придбала Лассі яскравий намордник, різнобарвну амуніцію, жовтий нашийник і оранжеві чобітки – щоб показати, що доберман – це не страшно. Ми навіть спеціально для дітей вивчили команду "зайка", щоб показати, що собака може бути милою", – розповідає Жанна. 

Фото Жанни з особистих архівів

Жанна дозволяє незнайомцям погладити Лассу, а інколи й пригостити смаколиками. Це також працює на його репутацію зовсім не страшного собаки.

 "Коли йду на роботу – лишаю його в спеціальному боксі. І коли він дуже скучив – починає свистіти. Це особливість усіх доберманів – не скавчання, а свист. Це відчувається, ніби тобі чайною ложкою мозок виїдають. Але я його обожнюю", – зазначає Жанна.

Фото добермана з особистих архівів Жанни

Агресія доберманів до тварин – це також один із найбільших стереотипів. Сама Жанна знає лише один подібний випадок – і той трапився через те, що в дитинстві з собаки знущалися. На думку Жанни, жоден доберман не нападатиме першим – це зробити йому  завадить гордість і відчуття гідності. Дорослий доберман може навіть не звернути увагу на собаку, меншу за нього. Проте на гавкіт та агресію молодняк може відповісти тим самим.

"Насправді не потрібно боятися конкретно визначеної породи собак. Мене, наприклад, вкусив лабрадор – та сама наймиліша собака, яку беруть у сім’ю для дітей. І якраз лабрадори завжди намагаються вкусити мою собаку. Тому базувати страх лише на породі тварини – помилка", – стверджує дівчина. 

Зірка кримінального кінематографу

Фото Людмили Соколової

Людмила Соколова, власниця босерона Зевса, каже, що небезпечний він тільки на вигляд. Насправді ж вихована у турботі та піклуванні собака – "м’яка кішечка", а не інструмент для вбивства.

"Босерон – це порода вівчарки з високим інтелектом і навичками службової собаки. Взагалі в Україні ця порода не поширена – вона з’явилася усього 20 років тому і наш Зевс – з того ж першого українського виводку. І жодного разу ми не пошкодували, що взяли саме цю собаку – в нас троє дітей і коли ми брали Зевса цуценям, найстаршому було 11 років, а найменшій– 2 роки. Потім народилася третя дитина – і Зевс – найкраща нянька й помічник, якого взагалі можна знайти. Він пройшов навчання у кінолога як собака-компаньйон, але окрім цього знімається в кіно, зарубіжних кліпах", – розповідає Людмила.

Фото Людмили Соколової

Зевс знає близько пів сотні команд – він і танцює, і може працювати як службовий собака. Спеціально для зйомок його навчили мові жестів, щоби давати накази не голосом, а рукою. 

На сьогодні босеронів в Україні близько 50. З них, як розповідає Людмила, близько половини  – діти самого Зевса. Через те, що ця порода увійшла у список найнебезпечніших, вона обурена.

"Я не буду надягати намордник на мого пса. Зевс пройшов курс навчання і тестування на собаку-каністерапевта (собаки, що допомагають дітям розвиватися, забезпечують реабілітацію малечі і дорослим, – ред.). Для нього намордник – це насильство. Тому моя думка - нехай намордник надягають агресивні люди". 

Ротвейлер, який на все робить "зайку"

Фото Дани Грановської

Дара Грановська розповідає, що ротвейлер – ідеальна собака не лише для охорони будинку, а й прекрасний бодігард і компаньон.

"Ви йдете на кухню – ротвейлер бігтиме за вами, підете в туалет – чекатиме під дверима, бо йому постійно потрібен контакт із господарями. До того ж це чудова нянька – навіть якщо дитина народилася, коли в сім’ї вже був ротвейлер, собаку достатньо познайомити з новим членом родини. Але у цьому випадку потрібно приділяти увагу вихованню дитини - попри чудовий характер, ротвейлери не люблять, коли їм роблять неприємно – тикають пальцями в очі, скубуть шерсть чи намагаються тягнути за хвіст. Собака дуже мудрий – інколи впертий, звісно, але за умови правильного виховання буде найкращим і зробить для вас усе, що захочете. Якщо ж неправильно виховувати його – бити за непослух – він терпітиме до останнього, бо для ротвейлера господар – його бог. Коли вони нападають на господарів – однозначно собаку били кілька років поспіль", – коментує наша співрозмовниця. 

У Дари 8 ротвейлерів, а за характером найбільш помітна різниця у двох з них– один гіперактивний і готовий грати в м’ячик у будь-яку мить, а інший-спокійний і тихий – як каже Дара, "не йде, а пливе". 

 

Фото Дари Грановської

"З іншими власниками собак часто трапляються конфлікти – усі передивилися фільмів, де ротвейлери – машини для вбивства і, звісно, так тепер і думають. Бувало, на майданчику до нас підбігали маленькі собаки – наприклад, чихуахуа – і починали провокувати й кусати за лапи мого собаку. І мій, який поводиться спокійно, сидить на повідку, ще й винен – бо "це ж ротвейлер". А те цуценя не винне – бо воно геть мале й собака може наступити на нього і вже нашкодить. Колись виникла скандальна ситуація і з власником лабрадора – ми прийшли на майданчик, а нас почали з нього проганяти – бо це ж "небезпечна собака". А коли я почала заперечувати, чоловік дістав ніж із кишені й почав на мене кидатися з ним. З майданчика довелося піти – подалі від таких людей", – розповідає Дара. 

Нестандартна ситуація трапляється і з намордниками – Дара каже, що коли ротвейлери гуляють без них, всі перехожі кажуть, яка гарна собака. Проте варто надіти намордники і ротвейлерів Дари відразу починають обходити. Мабуть думають, що собака кусається, "не випадково ж надягли його".

Дарині ротвейлери обожнюють бути милими, аби їх пригостили смаколиками, або ж зайвий раз погладили.

Фото Дари Грановської

"Одна з моїх собак обожнює команду "зайка". Ми вивчали її майже півтора року. І коли дівчинка зрозуміла, що в неї виходить, почала на все робити "зайку": я даю команду сидіти – вона робить "зайку", кажу лежати – те саме. А коли приходили в гості, ця королева бігла і з порогу робила "зайку", щоб її пригощали. Так само, коли всі сідали за стіл, – ще й лапкою махала, – розповідає Дара. – Ще одна маніпуляція – коли приходили знайомі, собака до них підходила, клала лапу на коліно, заглядала в очі й гарчала. Люди лякаються відразу, а насправді вона просто вимагає, щоб їй зробили улюблений масаж голови й почухали за вушком".

Дара зізнається: часто на вулиці доводиться мати справу з людською нахабністю – коли матері кажуть дітям "йди погладь песика". А дитина не вміє спілкуватися з тваринами і можуть трапитися неприємні або конфліктні ситуації.

Фото Дари Грановської

"Для собаки незрозуміло, чому маленька людина підходить і починає кричати або верещати. Чесно кажучи, тоді моя собака сама лякається. А навіщо їй такий стрес? Траплялося, що ми йшли вулицею, дитина проходить повз із мамою, а я йду з собакою, яка в наморднику й на повідку. І я лише чую: "Спіймала!". Повертаюсь – а дитина схопила хвіст собаки", – згадує наша співрозмовниця. 

Інколи трапляються й провокації -–одного разу, коли Дара увечері гуляла з псом, їх перестрів неадекватний чоловік:

"Ми гуляємо з собакою – і раптом посеред дороги зупиняється чоловік і наставляє на нас пістолет. Він так захотів "повоювати". Таких ми намагаємося уникати. І п’яних –вони також особливо активно хочуть погладити собаку і їх мало що може зупинити".

"Ласкава кішечка" кавказької породи

 

Фото харків'янки Марії

В Марії двоє собак - дівчинка кавказької вівчарки та хлопчик гамбурзької. Сьогодні обидві – у списку найнебезпечніших порід. І обидві - прекрасні няньки для її дітей.

"Ми займалися біатлоном, вона возила дітей на санках, навчилася танцювати – моя собака розвинута у всіх напрямках. Вона надзвичайно вихована, адекватно ставиться до людей, оцінює будь-яку ситуацію. Наприклад, якщо ми зустрінемося з вами на вулиці – вона дасть лапу, потреться, буде не проти, аби її погладили – ніби ласкава кішечка. Не порода визначає собаку, а її виховання – агресії можна навчити навіть чихуахуа", – каже Марія.

Попри те, що обидві собаки виховані для життя у місті, родині Марії довелося переїхати у передмістя – через те, що сусіди боялися тварин такого розміру. Неодноразово виникали справжні скандали, тому аби убезпечити собак довелося змінити місце проживання.

Фото Марії з особистого архіву

"До нас часто підходили люди, хоч ми й намагалися гуляти подалі. А колись виникла ситуація з жінкою, яка гуляла з маленьким песиком. Той тер’єр постійно підбігав до моєї собаки й гавкав просто в морду – ще й так, що аж пінився. Звісно, я намагаюся тримати свою собаку, щоб вона нічого не зробила цій малечі, а на мене господарка тер’єра кричить з іншого краю галявини: "тримайте свого собаку, він небезпечний!". А свого забрати не може – він її просто не слухає.

Це ж і з дітьми – буває, що дитина підбігає до собаки й починає її обіймати. Добре, що це моя собака і я в ній впевнена, що вона нормально на реагує. Дуже страшно, що люди себе поводять неадекватно. Особливо п’яні – вони бачать моїх собак і раптово хочуть їх погладити. І хоч я гуляю з собаками на короткому повідку і з намордниками, але вона може добре стукнути й головою", – наголошує Марія. 

Бульмастиф, що любить поспати

Фото з особистого архіву Вікторії

Вікторія розповідає, що Фелікс дружелюбний, грайливий, але шкоди не робить. І понад усе любить комфорт і сон – принаймні, доки спить сама Віка.

"Це не агресивна собака, але справжній компаньйон. Він обожнює бути поряд, але ненав’язливо. Жити з ним –  казка: він прокидається лише після господаря. Зате коли у нас ранній підйом, то його ще треба стягнути з ліжка і змусити гуляти. Він завжди обирає диван, а не вулицю", – каже господиня. 

Надворі бульмастиф – надійний компаньйон: він ніколи не агресує на тварин і людей, дозволяє собі гавкати лише на своїй території – коли незнайомець приходить у квартиру. Тоді він сідає й оцінює, як реагує Віка й інші члени родини на прибульця: якщо сприймають його добре, просто відсідає подалі й спостерігає за ситуацією, аби тримати її під контролем.

За дивовижним збігом, і в цього "небезпечного собаки" улюблена команда  "зайка". Він стає на задні лапки, передні підіймає і так чекає, доки його пригостять.

Тайці, які розцілують за смаколики

Фото з особистого архіву Лідії

Киянка Лідія розповідає, що тайський ріджбек –  сильний собака з характером, проте це не завадило п’ятьом псам вдало вжитися на одній території з чотирма дітьми. 

"Тайські ріджбеки – це сімейні собаки. Наш перший таєць з'явився у 2011-у, коли наймолодшому сину було 5 років. Ми почали розводити цю породу і усі вихованці зараз живуть у сім’ях із дітьми. Це не говорить, що вони для них няньки, але поводитися з маленькими людьми вміють і навіть товаришують з ними", – каже Лідія. 

Фото з особистого архіву Лідії

Усім п’ятьом тайцям вдалося ужитися попри різний характер: найстарший - 12-річний Джет, лишився поважним і незалежним псом. Його товариський максимум – лизнути руку на знак того, що він прийняв людину. Натомість молодших – Стела і його доньку Дішу – краще не годувати смачненьким і не гладити. Лідія каже, що це небезпечно – собаки вилізуть на голову і зацілують.

"Це компанійські собаки, аж ніяк не бійцівські чи агресивні. Для них більш характерно виляти хвостом, аніж гарчати на когось. Якщо ріджбеку не подобається людина, він не дасть себе гладити. Може відсунутися чи відійде. За 10 років я не чула жодного випадку, коли таєць напав на людину. Тим паче від породи мало що залежить – дуже агресивними можуть бути будь-які собаки", – акцентує Лідія. 

"Небезпечним можна зробити і той-тер’єра": Коментар кінологів

Фото Лори Кущак

Кінолог Валерій Корнішенко розповідає, що фактично порода може впливати, наприклад, на забарвлення собаки, статуру, властиві їй хронічні захворювання. Проте характер можна сформувати абсолютно різний – а от скоригувати його потім нелегко. 

"У собаки немає генетичної пам’яті. Якщо умовно прабабця брала участь у боях, її долю повторила бабуся чи дід і разом з ними мама щеняти, то шанси виростити спокійного керованого собаку – до 90%. Головне – вчитися бути господарем, контролювати собаку", – каже кінолог.

Найчастіше саме господарі собак стають причиною їхньої агресивної поведінки. Зокрема, вони можуть лупцювати чи лякати тварину. Шкоду може завдати і, наприклад, тривале перебування на ціпку. Проте якщо змалечку приділяти достатньо уваги собаці й пояснити, що у ваших взаємостосунках ви головні, проблем не виникне.

Фото кінологічного центру "Zorro"

Кінолог центру Zorro Руслан Могилев розповідає, що агресорами можуть бути представники абсолютно будь-якої породи. Проте багато проявів люди не помічають, аж поки не починаються рик та укуси. 

"Дрібні породи часто агресивні певною мірою. На це є кілька причин: їх не хочуть виховувати власники, і їхня агресія найчастіше не несе таких масштабних збитків, як у більших собак. До того ж, чим слабша істота, тим більше вона буде схильна не лише до боягузтва, а й до агресії.

При цьому деякі маленькі собаки здатні завдати великої шкоди – наприклад, ягдтер'єри, парсон і джек-рассел-тер'єри. За природою вони не агресивні до людини, але якщо раптом нападають, їхні укуси - це серйозна річ", – каже Могилев. 

Він акцентує: бійцівських порід собак не існує, а до агресії може призвести спеціальне виховання або відсутність виховання взагалі.

"Якщо ви боїтеся собаки, яка проявляє до вас інтерес або агресію, не привертайте її увагу. Не треба починати репетувати "заберіть", тікати чи навпаки намагатися собаку прогнати. Кращим рішенням буде провернутися боком, стати у природну позу, а не солдатиком і чекати, поки собака піде", – радить Руслан.

Нові зобов’язання власників "небезпечних собак"

 

Фото Дари Грановської

Наразі собак зі список найнебезпечніших порід потрібно вигулювати виключно на повідку та у наморднику, а ще – страхувати. Страхування покриває збитки, які тварина може завдати іншим у випадку агресії. Страхова сума встановлюється за такими умовами: 

• Спадкоємцям особи, яка померла внаслідок страхового випадку (нападу собаки чи вчинення шкоди), виплатять 11 тисяч гривень;

• У випадку, якщо потерпіла отримала через напад собаки І, II або III групу інвалідності,  їй виплатять відповідно 8250 грн, 5500 та 2750 гривень;

• За кожен день непрацездатності потерпілої або розладу здоров’я у дитини мають виплачувати 20 гривень. Проте сума таких виплат не може перевищити 2,5 тисячі гривень.

Натомість за пошкодження майна доведеться виплатити його вартість. Проте й у цьому розділі максимальна сума компенсації - 30 тисяч гривень. Якщо ж власник ушкоджених речей запевняє, що їхня вартість перевищує страхову суму, справу доведеться направляти в суд або виплачувати з власної кишені.

Однак власникам потрібно знати: страхова компанія може відмовитися відшкодовувати кошти. Зокрема, якщо власник собаки вчинив злочин, який призвів до страхових наслідків, собака пошкодила антикваріат чи вироби з дорогоцінного каміння (або старовинні речі, картини) або ж коли пес зміг нашкодити, бо був не на повідку й без намордника. Також не повернуть гроші у випадку, якщо пса погриз інший собака під час участі в собачих боях.

Які породи собак уряд вніс до особливо небезпечних: перелік

Читайте також: Карта жорстокості: Як українці знущаються з тварин і чим зарадить новий закон