Скандального догхантера Святогора виправдали у суді: Чому так сталося

 

 

У деталях скандальної справи розбирався Depo.ua.

Олексій Святогор – це скандально відомий догхантер, який довгий час активно пропагував насилля над безпритульними тваринами – зокрема, годування їх отрутою. Власну діяльність він висвітлює у соцмережах та медіа.

Чоловіка звинувачували за 2 та 3 частинами статті 300 Кримінального кодексу України (щодо ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості).

18 січня суд постановив виправдати Святогора "у зв’язку з недоведеністю, що в діях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень".

У суддівському рішенні було зазначено, що репліки догхантера, з пропагуванням культу насильства і жорстокості щодо тварин, є "усними творами". І за це у статтях, які йому інкримінували, покарання не передбачено.

Також у суді зазначили, що крім висловлювань у медіа, підсудний мав би здійснювати "додаткові дії, що сприяли б досягненню результату створення відеопродукції".

Але як це можливо? Невже українська правоохоронна система настільки дірява, що засудити людину, яка не особливо й приховує вбивства тварин – не можна? Із цим запитанням ми звернулися до Олександра Тодорчука, голови зоозахисної організації UA Animals.

"Дійсно, українська правоохоронна та судова система не готова до подібних питань. Наразі складається враження, що за гратами можна опинитися з різних причин, але не через явну провину. У даному випадку, із самого початку ця справа велася виключно через максимальну увагу громадськості та активістів. По суті, з моменту затримання все йшло до того, що його просто хочуть відпустити. Навіть коли було прийнято рішення про домашній арешт, люди зустрічали його на вулиці. Виявлялося, що слідчі просто дозволяли людині, яка знаходиться під домашнім арештом, десь гуляти", – каже Олександр. 

Він також додав, що рішення не на користь обвинуваченого у справах злочинів проти тварин бувають, хоча поки і нечисленні.

Читайте також - "Покровителі у мене є. Думаєте, Кличко виходить на вулицю і йому потрібні ті зграї собак?" - інтерв'ю з догхантером Святогором

Кримінальна хроніка

Зазвичай догхантери не особливо поширюються про свої кровожерливі схильності, тим паче – у медіа та соціальних мережах. Втім, пана Святогора це, вочевидь, не стосується.

Завдяки своїй активній діяльності як у соцмережах, так і у медіа він став відомим громадськості близько 10 років тому. З 2011 року проти нього порушували близько 5 кримінальних проваджень за статтею 299 КК України "Жорстоке поводження з тваринами". Засудити його за нею так і не вдалося. Олексій – практикуючий адвокат, а українське законодавство – надто далеке від ідеалу, аби не залишати у подібних випадках місця "викручуванням". 

Не засудили – бо не було прямих доказів (а саме фото- чи відеозйомки самого процесу, як догхантер дістає отруту та годує нею собак, а ті за якийсь час помирають).

Втім, перед камерами та у соціальних мережах він не уникав розповідей про вбивства ним собак. Саме на підставі записів у інтерв'ю та телепрограмах у 2016 році проти Святогора відкрили справу вже за іншою статтею – №300 КК України "Пропаганда і поширення творів, які містять культ насильства і жорстокості", за що законом передбачено до 5 років позбавлення волі. 

У 2018 за даною справою його затримали. Того ж року, навесні його заарештували. Планувалося - на 2 місяці, сталося - на 2 тижні у Лук'янівському СІЗО. Згодом через апеляційну скаргу адвокати догхантера навзамін домоглися для нього домашнього арешту, якого він, за даними очевидців, не дотримувався.

Хоча тоді, коли його побачили на вулиці та викликали поліцію, чоловіка все ж повернули патрулем додому – хоча і не затримали.

І наприкінці літа 2018 з прокуратури до Шевченківського районного суду направили обвинувальний акт на Олексія – і через 2 роки його не засудили "через недоведеність наявності в його діях складу кримінальних злочинів". 

Сам Олексій із визначенням "догхантер" щодо себе не сперечається. У ЗМІ стверджував, що не вважає навмисне отруєння тварин жорстоким поводженням. 

"Не буде собак на вулиці - ніхто їх не чіпатиме", – розповідав він в інтерв’ю для РБК у 2017 році. 

Ось лише кілька "лайтових" його постів у соціальних мережах, датовані 2016-2017 роками, де прямо чи опосередковано йдеться про вбивство тварин.

Рішення суду з точки зору юристів

Щодо правомірності рішення суду, а також загалом судової практики у подібних випадках ми проконсультувалися із Ігорем Чудовським, керуючим партнером АО "Чудовський і партнери" та адвокатом і засновницею Spektor Law Firm Ольгою Спектор.

Ігор Чудовський:

На даний час в Україні замало судової практики за даною статтею Кримінального кодексу (ст. 300), а це зазвичай призводить до неоднозначних та непередбачуваних рішень в судах першої інстанції.

Якщо казати саме про цей конкретний випадок, на жаль текст виправдувального вироку ще не опублікований. Але можна припустити, що до такого результату могли привести 2 фактори: 

1. Орган досудового слідства, з різних причин, не зібрав достатньо вагомих доказів вини Святогора, у справі залишились "білі плями", які слідчі не змогли заповнити, а за Конституцією України та Кримінальним кодексом усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

2. Навіть за наявності достатньої кількості вагомих доказів вини Святогора, суд не взяв на себе відповідальність засудити його за даною статтею. Інколи у резонансних справах суд просто перекладає відповідальність на суд апеляційної інстанції, тому що у 99,9% випадків незадоволена сторона оскаржує прийняте рішення.

Ольга Спектор:

На жаль, з суто юридичної точки зору до суду у даній справі – жодних питань: інкримінована Святогору норма КК України передбачала "виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з метою збуту чи розповсюдження кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості". 

Чинне законодавство не містить чіткого визначення поняття "виготовлення кіно- та відеопродукції", але якщо проаналізувати суміжні поняття, що містяться у законодавстві щодо захисту авторського права, кінематографії, телебачення і радіомовлення, і максимально спрощено характеризувати процес створення (виготовлення) відеотвору, то останній передбачає дії з фіксації на матеріальному носії рухомих зображень із звуковим супроводом або без такого. 

Певні висловлювання, зафіксовані як відеоматеріал, дійсно не є діями, які можна вважати "виготовленням відеопродукції", на користь чого свідчить, наприклад, той самий Закон "Про авторське право та суміжні права", який розмежовує поняття виконавця твору – актора, особи, яка читає, декламує і виробника відеограми - особи, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень.

Якщо виходити з висновків експертів, наданих у даній справі, для дій Святогора більше підходить кваліфікація за ст. 299 КК України: "публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами", а саме, за ч. 3 цієї статті за ознакою повторності. 

Однак, така кваліфікація не могла бути надана у даній справі, оскільки до червня 2017 року редакція зазначеної норми не передбачала кримінальної відповідальності за "публічні заклики" і зводилась до відповідальності лише за безпосереднє знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, а останній епізод за участю Святогора, який містить ознаки "публічних закликів", датується жовтнем 2016 року.

Іншими словами, у даній справі інкримінування Святогору ст. 299 КК України було б можливим лише за умови наявності беззаперечних доказів його участі у знущанні над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів. Опосередковано про це йшлося у показаннях свідків, але, враховуючи те, що слідство проводилося по іншій статті КК України, цим фактам належна увага вочевидь не приділялась, ніхто не ставив за мету доводити вину Святогора саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 299 КК України.

На сьогодні, за нормами чинного КК України публічні (на телебаченні, радіо, в Інтернеті) заклики догхантерів знищувати безпритульних собак, або інших тварин, можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 299 КК України. Однак, не варто забувати, що наявність таких закликів також потрібно довести, і правоохоронні органи навряд навіть розпочнуть досудове розслідування без "вагомих" причин: одних слів про те, що особа є "догхантером" або позиціонує себе такою буде замало – непогано було б одразу надати правоохоронцям посилання на джерела, звідки лунали заклики про вчинення жорстокості щодо тварин, коментарі таких осіб у соціальних мережах тощо.