Сушко звільнили: Що не так в історії з українським Vogue і плагіатом

Нагадаємо, 28 жовтня широкому загалу стало відомо, що колонки редактору українського Vogue Ольги Сушко не завжди були авторськими. В них знайшли запозичення з текстів інших авторів, в тому числі – авторів інших ЗМІ. І що найобразливіше в цій ситуації – плагіатили переважно росіян. Наприклад, екс-головного редактора російської версії Harper's Bazaar Шахрі Амірханову.

Першим про це повідомив телеграм-канал "Киёв фэшн лавэз" (КФЛ)

Скандал тільки набирав обертів, коли на тому ж КФЛ знову з'явилося повідомлення про те, що плагіат є і в номері за листопад.

В номері за листопад 2018 виявили текст, взятий з блогу Олени Пащенко, який у 2014 році з'явився у ЖЖ. Спочатку була версія, що це також текст Амірханової, але вона своє авторство спростувала. Вірніше виявилося, що це ніби то її текст, але переписаний.

Після цього підписники КФЛ знайшли плагіат ще приблизно в десяти текстах Ольги Сушко - всі тексти наведено на каналі.

Сушко ж, нагадаємо, наголошує, що ці тексти доручала писати іншим людям. Враховуючи, що в головредом українського Vogue вона працює два роки, а за цей час вийшо 24 журнали, можна казати, що в половині авторські колонки були якщо не цілком сплагіачені, то частково. Тобто на службову недбалість, помилку секретаря, верстальника, втому не спихнеш - це була система.

Систематичне запозичення чужих текстів з метою видати їх за свої.

Vogue - дуже авторитетний журнал і обурення читачів можна було б зрозуміти. Але в цій історії про плагіат є щось штучне. Дозволимо собі припустити, це тому, що вона насправді дещо про інше.

Коли стали з'являтися перші повідомлення від КФЛ із репостами і коментарями на Фейсбуці, одні кинулися захищати Ольгу Сушко. Мовляв, ну, не вгледіла за фрілансером, ну запозичила навіть щось – з ким не буває. Редактор же в цілому хороший.

І не добивайте лежачого.

Сама Сушко спочатку опублікувала допис, в якому жалкує про те, що вважала слово редактора "дежурною сторінкою, а не спопобом прямої розмови з читачем". Щоправда через кілька днів, коли її вже звільнили, написала, мовляв, та кому потрібна ця колонка, ніхто її не читає.

Інші кинулися дорікати Сушко і написали кілька сотень обурених, матюкливих коментарів. Глянець, який багато хто навіть ніколи не читав, колонка редактора (яку зазвичай теж мало хто читає, в цьому, треба сказати, мала рацію пані Сушко) раптом стали дуже важливими суспільству.

Ніяк не виправдовуючи вже колишнього редактора українського Vogue - таке велике обурення щодо плагіату в країні, де більшість громадян так чи інакше систематично порушують авторське право, виглядає дещо лицемірно. Наші люди копіюють дотепні авторські дописи без посилання на першоджерело, використовують без дозволу авторські фото і колажі. Чи не в кожного українця на електронних носіях зберігаються гігабайти піратського відео, аудіо і текстового контенту. Ми досі радо використовуємо можливість використовувати щось безоплатно, а вимогу заплатити сприймаємо чи не як особисту образу.

Наприклад, платити за читання журналу в Інтернеті. Та ви що, що ті журналісти про себе думають!

Все це не дає зробити висновки, що в Україні всерйоз нарешті піднято питання авторського права і інтелектуальної власності. Таке враження, що ми, принаймні в соцмережах, досі залишаємося спільнотою, яке дуже дуже любить шмагати тих, кого заскочили на гарячому. Всередині душі палко радіючи, що самі не попалися.

І роблячи висновок, що "раз пішла така п'янка", треба обережніше цупити те, що плохо лежить.

В.о. головного редактора Vogue тимчасово призначено Олену Чернову. Куди тепер піде працювати Ольга Сушко поки широкому загалу не повідомляється.