Притулок святих і база нацистів: Що за острів купив син українського олігарха

Невеликий, схожий на черепаху та з цікавим минулим. Depo.ua пропонує переглянути, що відомо про Богуслаєва молодшого, та чим особлива місцина яку він придбав:

Скріншот Google maps

Що відомо про Олександра Богуслаєва

42-річний Олександр Богуслаєв  –  син В’ячеслава Богуслаєва, ексвласника "Мотор Січі". Є громадянинон України, та, за даними італійського видання  Corriere della Sera, Гренади – острівної держави у Карибському морі.

Навчався в Запорізькому національному технічному університеті, потім продовжив навчання в Харківському Авіаційному Інституті, спеціальність технологія будівництва авіадвигунів. Отримав кваліфікацію інженер-механік. Кандидат технічних наук, доцент. З грудня 2003 року працював у своїй омтанній альма-матер викладачем за сумісництвом.

У 2000-му почав працював  майстром на ВАТ "Мотор Січ", згодом став заступником голови наглядової ради на батьковому підприємстві.  

З 2002-го – помічник народного депутата Ярослава Сухого. У 2006-му став депутатом Запорізької міської ради за списками "Партії регіонів", був  членом постійної комісії з питань соціального і економічного розвитку, бюджету та фінансів.

У 2014 році намагався йти у політику повище – балотувався до Верховної Ради, як самовисуванець (по округу № 74), втім, на виборах не пройшов. Також був власником запорізького футбольного клубу "Металіст".

Довідка:

Акціонерне товариство "Мотор Січ" – один із найбільших світових виробників авіаційних двигунів та промислових газотурбінних установок. Продукція підприємства постачається у понад 100 країн світу.

У 2019 року президент АТ "Мотор Січ" В’ячеслав Богуслаєв продав велику частину акцій підприємства китайським компаніям, що у свою чергу, не сподобалося представникам США. Нині цю угоду розглядає Антимонопольний комітет України.

Крім того, як йшлося у розслідуванні журналістів проєкту Bihus.Info за 2019 рік, незважаючи на війну проти України, яку веде РФ, "Мотор Січ" постачає до Росії комплектуючі  двигунів – і в тому числі тамтешніх військових літаків та вертольотів. 

До речі, у "Мотор Січі" інформацію про купівлю острова Богуслаєвим-молодшим не коментували.  Як пише Радіо Свобода, Анатолій Малиш – директор зі зв’язків з громадськістю "Мотор Січі" повідомив їм, що Богуслаєв – ані їхній працівник, ані акціонер, тому коментувати це питання вони не можуть.  

Що відомо про острів

Острів Галлінара – єдиний справжній острів Лігурії: природний заповідник з багатою історією, що розташований за 1,5 км від материка, між містами Альбенда і Алассіо.  Зокрема, тут проживає найбільша колонія оселедцевих чайок у Лігурійському морі.

Сам острів зовсім невеликий, із шириною та довжиною менш ніж півкілометра(470х450 метрів). Але доволі високий: над рівнем він піднімається на висоту 87 метрів.  

До речі, форму острова порівнюють із черепахою – і справді,  з далекої відстан у його обрисах можна вгадати високий панцир та голову рептилії. Переконатися у цьому можна за допомогою відеозапису:

Цікаво, що у середні віки Галлінара був притулком для святих та пап – острів сторіччями належав церкві. Зокрема, йдеться про святого Мартіно ді Тур (четверте століття) і пап від Олександра III до Федеріко Барбаросси в 1162 році). 

Відтоді Галлінара перейшов під прямий захист Ватикану і став резиденцією дуже потужного бенедиктинського абатства, яке між VIII і XIV століттямимало вплив аж до Каталонії і Провансу.

Потім острів надали у використання сім'ям єпископів Альбенга, муніципальної території, якій він належить сьогодні. До середини 1800-х років територія була "приватизована", і в останні 150 років ним володіли різні заможні банкіри та промисловці.  

Під час Другої світової війни острів перетворився на базу нацистів: у глибині Галлінари вони вирили мережу тунелів для зберігання зброї і вибухових речовин. 

По закінченню війни, у 1947 році, саме біля берегів Галлінари сталася одна з награндіозніших трагедій італійського моря: в 100 метрах від острова  моторний човен Анна-Марія, у якому перевозили міланських дітей від 4 до 13 років, зіткнувся з перешкодою і швидко пішов на дно. Разом із човном потонули 44 людини. 

У  1960 році острів придбав генуезький промисловець Ріккардо Діана. Там нарешті з’явилися водопровід і електрика та пристань для яхт. Діана побудував на вершині острова віллу з басейном та видом на  море.

В кінці 1970-х років власність перейшла до рук групи лігурійських та п’ємонтських сімей, у яких острів і купив Олександр Богуслаєв.  Їх будинки на вершині острова Богуслаєв купив окремо. Сума, за даними джерел Corriere della Sera, вийшла у ще кілька мільйонів євро. Як пише видання, перемовини про купівлю острова розпочалися у травні цього року, завершилися – 17 липня.