Правнук Коцюбинського після року служби на війні повернувся до мирного життя

Після демобілізації чернігівець Ігор Коцюбинський, як директор музею імені свого родича-класика, уже приймає екскурсії. Екс-боєїць визнає, що адаптуватися до мирних справ йому не просто. Але наголошує, що відродження музеїв в Україні - це теж війна, яка триває, пише tsn.ua.

Рік на блокпостах по всій Україні, найважчі звісно були два місяці на Луганщині в зоні АТО. Удари російських "Смерчів", які знищили табір його танкового батальйону, директор музею імені свого відомого прадіда, тепер не сплутає ні з чим. "Ніч старшна була, коли нашу базу розгромили "Смерчами". "Смерч" летить на відстань до 90 кілометрів. Багато побратимів загинуло", - згадує Ігор Коцюбинський.

У 49 років він, нащадок автора "Тіней забутих предків", отримав повістку. Захищати йшов насамперед свою рідну Чернігівщину, зізнається боєць.

Боєць і директор музею в одному, каже, після року служби і досі до мирного життя не звикне.

"Не так просто сконцентруватися на іншій роботі. Особливо тим хлопцям, що в аеропорту були. Я не знаю, як вони до мирного життя звикають", - говорить Ігор Коцюбинський. Він залюбки розповідає про прадіда. Про те, як захищав країну сам, більше скромно мовчить. Ігор упевнений, що його відомий родич зробив би так само.
"Він був людиною європейською. І разом з тим - українцем", - зазначає чоловік.

Історія славетного роду Коцюбинських триває. Прадід Михайло Коцюбинський захищав українську літературу понад 100 років тому. Нині його правнук змушений був зі зброєю захищати Україну. Нині, в день памяті класика, на Болдиній горі біля могили прадіда в Ігоря вже нова мирна мрія - зробити садибу Коцюбинського найвідвідуванішим музеєм.