"Постковідна деменція": Що буває з мисленням після хвороби і як це лікується

Те, що після Ковід-19 у багатьох пацієнтів спостерігаються когнітивні порушення – проблеми з пам'яттю, концентрацією уваги, здатністю обробляти нову інформацію, "туман у мозку" – давно не новина. Втім, за останні місяці з'явилося кілька досліджень, що показують: ці наслідки можуть бути вельми тривалою і серйозною проблемою, а прояви постковіду можуть нагадувати прояви деменції, зокрема, хвороби Альцгеймера. 

Зокрема, група науковців з Клівлендської клініки за допомогою штучного інтелекту визначила, що SARS-CoV-2 має схожі гени та протеїни з тими, які запускають механізм розвитку деменції. 

Так, за словами керівника дослідження Фейсіонга Ченга, "вірус може впливати на деякі гени або шляхи, задіяні у механізмах нейрозапалення та ушкодженні мікросудин мозку, що може призвести до когнітивних порушень, схожих на ті, що спостерігаються за хвороби Альцгеймера".  Наразі матеріал перебуває на стадії препринту. 

Інше дослідження науковців Оксфордського університету й Імперського коледжу Лондона показало, що внаслідок коронавірусу може зменшуватися кількість сірої речовини в ділянках, що відповідають за відчуття запахів та смаків, а також – пам'ять. Науковці припускають, що такі зміни у деяких випадках можуть призвести до деменції у довготривалій перспективі. Втім наголошують, що наразі питання потребує подальшого вивчення. 

Професорка неврології у Науковому центрі здоров'я Університету Техасу Габріель де Ераскін провела дослідження серед людей, старших 60 років, які перенесли коронавірус три – шість місяців тому. Низка тестів на рівень когнітивних здібностей виявила проблеми з пам'яттю у близько 60% учасників експерименту. Серед них у кожного третього були серйозні порушення, пише The Washington Post.  При цьому науковці дійшли висновку, що ризик виникнення таких симптомів не корелює з важкістю перебігу коронавірусу. Але корелює з втратою нюху – її вираженістю та тривалістю. 

Розмови про постковіду деменцію охопили і український сегмент Facebook. Так, клінічний психолог та психотерапевт,  директор Інституту пікової ефективності у США Марина Білик, яка займається нейропсихологічною діагностикою написала пост про пацієнтів з ранньою постковідною деменцією віком від 34 до 65 років. 

У коментарі Depo.ua пані Марина пояснила, що її клініка займається нейропсихологічною діагностикою, а для пацієнтів розроблена ціла батарея тестів, які перевіряють кожну функцію мозку. 

"До клініки зазвичай напавляють складних пацієнтів. Тут більшість закривають лікарі сімейної медицини – і антидепресанти, і стимулятори, а до нас здебільшого йдуть люди, які побували вже усюди і ніхто їм нічого путнього не сказав", – каже психотерапевтка. 

Спершу з людиною проводять клінічне інтерв'ю з урахуванням її історії хвороби. Далі, виходячи з наявних даних, формують тести, що допоможуть виявити наявні проблеми. Тестування займає годит п'ять роботи. 

"На основі тестів ми бачимо, як працює той чи інший відділ у мозку. Тести побудовані таким чином, щоб якщо я – біла праворука жінка 43 років із 18 роками освіти, то мене порівнюють із такими ж білими праворукими жінками 43 років із таким же обсягом освіти.  Ця вибірка іноді доходить до 10 000 людей. І людина потрапляє на шкалу – де вона знаходиться відповідно до конкретної функції мозку з конкретною вибіркою людей", – розповідає пані Марина. 

І от, якщо людина здала тест гірше, ніж умовно 84-85% інших респондентів із вибірки, це свідчить пр певні проблеми. Якщо ж гірше, ніж 91% – це свідчить про певний розлад. 

"До діагнозу деменція ми приходимо виключно тоді, коли тестування, показало, що у людини є всі симптоми захворювання. Звісно, до цього виключаємо інші можливі органічні причини. І звісно, такий діагноз отримує далеко не кожен пацієнт після ковіду, у якого є когнітивні труднощі", – стврджує психологиня. 

Додає, що у США все побудоване на страховій медицині, тому просто так діагнози ніхто не ставить – результати тестів відправляють у страхові компанії, де фіксують, що діагноз відповідає наявним критеріям. 

Наша інша співрозмовниця, лікарка Олександра Щебет з терміном "постковідна деменція" радить поводитися обережно: стверджує, що наразі такого діагнозу не існує, а у дослідженнях немає одностайності. Крім того, чітко незрозумілий механізм, який призводить до розумових проблем, та й проявляються вони по-різному. У одних – одразу, а в інших, наприклад, через дев'ять місяців.

Однак у третини людей після коронавірусу і справді є когнітивні порушення – від неможливості сконентруватися і вирішити задачу вчасно до проблем із запам'ятовуванням.  Відповідно, це призводить до складнощів із повсякденними задачами, і люди звертаються до лікаря. Depo.ua розпитав пані Щебет про тактику ведення таких пацієнтів. 

– Пані Олександро, чи бувають аналогічні когнітивні розлади після будь-яких інших інфекційних захворювань? 

– Ясно, що астенія, мозковий туман не є специфічними симптомами – при багатьох захворюваннях ми маємо з ними справу. А от порушення пам'яті – це досить нетривіальна штука. Та є варіант, що на це раніше просто не звертали уваги. Дуже умовно: при важкому грипі люди поступово відновлювались, могла бути схожа симптоматика, але прицільно на неї фокус не переводили. Про коронавірус же збирають інформацію доволі прискіпливо. При цьому при постковіді здебільшого саме нейропсихіатричні симптоми є основними. 

– З чим до вас найчастіше приходять після Ковіду?

–Найчастіше це порушення сну, пам'яті, уваги, головні болі, підвищена втомлюваність, зниження фізичної витривалості, загальна астенія. Є пацієнти із відчуттям нестачі повітря, задишкою. У людей, які перехворіли формується підсвідомий або ж і свідомий (якщо перебіг був важким) страх задихнутися. Пацієнти відчули на собі,  що таке гіпоксія, як воно – коли низька сатурація. А потім формується поведінковий стереотип, що переростає у тривогу. Тобто органічного підґрунтя для задишки, стискання у грудях вже немає, а симптоми лишаються. У таких випадках ми робимо спірографію, КТ, інші обстеження за потреби, аби переконатися, що немає невиявлених патологій. Якщо все ок, лікуємо саме тривогу. 

– Яке лікування призначають при постковідних симптомах? Що допомагає, а що – ні?

Однозначної картинки немає, але я намагалася сформувати якусь власну статистику. У більшості, людям все ж допомагає взяти нормальну відпустку, збалансувати свій раціон, раціональні фізичні навантаження, нормалізація сну. І звісно, ми проводимо дослідження організму.

– Але нормальна відпустка – це ж не просто "не працювати"?

Ні, це поїхати в інше місце, тобто змінити обстановку. Вимкнути телефон чи інтернет – відгородити себе від соціальних мереж, не вмикати телевізор, не дивитися/не читати новин. Прибрати усю цю тривожну орієнтацію.

В інфополі на людину весь час тисне певний пул інформації, який генерує і підвищує тривогу чи симптоми депресії. При постковіді симптоматика часто психоемоційна. А одним із симптомів і проявів тривожного та депресивного розладів є зниження пам'яті. 

Тому щойно людина починає адекватно відпочивати і відмежовуватися від інформаційного шуму (а це часто дуже важко, бо працюють механізми залежності від соцмереж і загалом девайсів) і мозок проходить цю ломку та починає відпочивати, вивільняється  ресурс, який зазвичай йде на те, щоб подавляти тривогу. І поступово відновлюються механізми: і працездатність, і пам'ять, і все-все. Але це має бути досить довгостроково, і не всі можуть собі дозволити взяти 4-5 тижнів відпустки без шкоди для бюджету.

– Симптоми можуть бути пов'язані і з браком певних речовин?

– Так, ми перевіряємо, чи немає якихось дефіцитів, які можна відкоригувати вітамінами чи добавками. Наприклад, якщо ми виявляємо в людини анемію, дефіцит заліза, то перш за все ми будемо коригувати її стан препаратами заліза. Часта історія, що на фоні того, як піднімається рівень заліза у крові, покращуються інші функції. І цинк росте, і колір обличчя свіжішає, і пам'ять покращується. 

Може щитовидка почати барахлити після ковіду. Ми не можемо виключати побічну дію деяких ліків, якими часто дуже агресивно у нас лікують і заліковують. Далеко не всі притримуються протоколів і рекомендованих доз препаратів. А потім і гіпотериози виникають, і порушення функції наднирників і ще багато "сюрпризів".

Є в мене кілька пацієнтів, які вже 7-8 місяців намагаються боротися з погіршенням пам'яті. І там ми застосовували препарати з групи антидепресантів у тому числі. Бо людям потрібно активно працювати, соціальні ж функції ніхто нікуди не подів. І ми їх підтримуємо симптоматично, поки не з'ясовуємо чітку причину і не зрозуміємо, куди далі рухатися. 

– Антидепресанти впливають на пам'ять? 

Досить опосередковано, через стимуляцію рецепторів, дофамінову систему, які, в тому числі, задіяні у формування пам'яті. Прямої дії на функцію пам'яті у них немає. Але оскільки на даний момент у нас немає інших інструментів, працюємо з ними. 

Є ще група препаратів, які застосовуються, щоб уповільнити розвиток деменції. Ними ми теж симптоматично користуємось. Ефекти помітні, але на "тут і зараз". Мінус цих препаратів у тому, що поки ти їх п'єш, є ефект. Але по-перше, є люди, до них нечутливі. По-друге, щойно перестаєш пити – все повертається. Бо причина невідома. Якби ми могли подіяти на безпосередню причину, ми б могли її ліквідувати. А так ми працюємо виключно з наслідком...

– Я багато чула про різноманітні сумнівні призначення лікарів при постковіді. Наприклад, препарати із гінкго білобу чи ноотропи...

Є дані, що екстракт гінкго білоба дає мінімальні позитивні ефекти, але порівняно з ефектом плацебо великої різниці немає – тож я відношуся до неї скептично. При цьому не можна вважати, що "травичка, точно не зашкодить". Вона розріджує кров.  А особливоїї люблять призначати літнім пацієнтам. І якщо ці пацієнти потім п’ють аспірин, то там може бути високий ризик кровотечі. 

Про ноотропи взагалі можна писати окрему статтю. Немає поки що доведеного ноотропа, який би виконував всі ті функції, які їм приписують. Мовляв, це пігулка, яка прямо відновлює і працездатність, і пам'ять, і можна у космос з нею летіти. 

Всі ноотропи які у нас в україні і на пострадянському просторі загалом є, вони або з доведеною неефективністю або з недоведеною ефективністю. У більшості країн вони або заборонені, або доведено, що призначати їх немає сенсу, бо ефекту - 0, і користі - 0.  Деякі препарати з категорії ноотропів навіть віднесені до допінгу.

Коли до мене приходять пацієнти і просять прописати їм "ноотропчик" я їм раджу хороший ноотроп по психостимуляційних показниках– кофеїн. Тому, наприклад, якщо чашка гарячої натуральної кави, добре обсмаженої і в жодному разі не розчинної – ваша рутина, то маєте хороший ноотропний ефект. 

– Одні з найчастіших призначень – вітамін Д3 та МагнеВ6...

Про вітамін Д3 немає однозначних даних. Доказова медицина ламає щодо нього зараз палиці щодо того, чи треба, чи не треба, скільки треба і так далі. Були дані, що при ковіді хороші терапевтичні дози підібрані лікарем дають гарний ефект.

Безумовно, є випадки, коли він показаний –  якщо аналізи крові підтверджують дефіцит. Але пити його усім підряд і у досить великих кількостях точно не потрібно. Він має свою токсичну дію.

Препарате Магне В6 – ця назва комерційна. З магнієм не все так погано. По ньому є дані, що він, по перше, має легку протитривожну дію. Я так само не виключаю, що на цю таблетку працює ефект плацебо, але нехай.

Але я, як невролог, часом призначаю препарати магнію, тому що він є у протоколах лікування клінічного головного болю, є превентивним препаратом. Але там досить великі дози, і відповідно це інші ліки. 

– Які ви бачили найдивніші способи лікування постковіду ? 

Найстрашніше, що зараз роблять, мабуть – це починають вживати нелегальні психостимулятори, тобто наркотичні речовини для відновлення працездатності. Це призводить до плачевних наслідків. Найстрашніше, що я бачила – коли дівчина регулярним прийомом таких препаратів у 26 років спричинила собі вже незворотні порушення функції нирок і серця. 

Люди старшого віку люблять робити профілактику постковідного симптому іншими дивними методами: один з них – вживати гриби, настояні на спирті. А ще "бобровий струмінь".  Це такий супер-пупер-недоказовий метод.  

Часто пацієнти заливають у себе різні вітаміни-полівітаміни. Але якщо приймати такі комплекси неконтрольовано можна собі нашкодити. Наприклад, отримати медикаментозний гепатит. А ще люди часто приймають по 5-7-10 різних БАДів, навіть не уявляючи, як вони можуть взаємодіяти між собою, і до чого це може призвести.

Головне фото: depositphotos.com