Не прослушкою єдиною: Як інтернет збирає дані про користувачів

Спершу таке явище сприймається як чудернацький збіг, втім, коли відповідну рекламу гаджет підбирає вп'яте чи то вдесяте, - це насторожує.  На цьому етапі більшість починає підозрювати власний смартфон у шпигунстві - скаржиться друзям і знайомим, рискає системою в пошуках зрадливого мікрофону та залазить у налаштування додатків, аби нарешті розібратися з адресною рекламою. 

Та чи в усіх випадках це спрацює? Що ми знаємо про "прослушку для реклами" і як мінімізувати її можливості? Та, врешті, як ще пошуковики та соцмережі збирають про нас дані?

Про це та більше розповідають журналісти Depo.ua.

Історій про таємничі " рекламні збіги" після раптових розмов біля телефону про певний продукт чи послугу – безліч. Це, у свою чергу, породило безліч теорій змов про масове прослуховування пристроїв для налаштування більш персоналізованої реклами.

Гіганти на кшталт Google та Facebook від таких шпигунських закидів, звісно ж, відхрещуються. Втім, є в такому запереченні вагоме підґрунтя: аудіодані "важать" досить багато, а безперервні потоки такої інформації з мільйонів і мільйонів гаджетів вкупі з іншими даними створювали б шалене навантаження на сервери.

Однак аудіозаписи можуть виявитися непотрібними. 

Як інтернет збирає про нас дані

Фото: depositphotos.com

Для того, щоб адресувати персоналізовану рекламу, маркетингові компанії мають дізнатися наш цифровий портрет, і чим детальніший – тим краще вони потраплять у "яблучко" наших уподобань та бажань. І більшість з нас спокійно зливають їм всю потрібну інформацію. Здебільшого її збирають наступним чином:

Дані про потік кліків. У спеціальній рекламі термін clickstream означає запис даних про відвідані користувачем веб-сторінки. Збираються вони за допомогою крихітних текстових файлів cookie. Це фрагменти тексту, які веб-сервер може зберігати на жорсткому диску користувача і мати до них доступ.  Так звані "власні cookie" дозволяють ресурсам запам'ятовувати деталі взаємодії з сайтом і аналізувати їх.

Можуть встановлюватися і "сторонні cookie" – наприклад, від маркетингової компанії, що є партнером сайту або додатку. Так потенційні рекламодавці сайту дізнаються портрет потенційних клієнтів, дізнатися, хто вони, чим цікавляться і що їм може знадобитися. Наприклад, людям, що сидять на форумі для майбутніх мам і тат, з великою ймовірністю почнуть показувати рекламу іграшок, памперсів та візочків. 

Дані пошуку. Пошуковики на кшталт Google аналізують запити, щоб розміщувати цільову рекламу поряд із звичайними результатами пошуку (а ще дозволяють компаніям купувати вищі позиції серед результатів за певними ключовими словами, через що шукаючи наприклад, спальний мішок, ви спершу можете потрапити на гігантський намет для походів, а вже потім на цільовий товар). 

Дані про покупку . Великі веб-магазини через cookie або дані, залишені при реєстрації, відстежують, що купують користувачі і що додають у свій кошик, аби потім рекомендувати схожі товари. 

Дані профілю. Чимало ресурсів пропонує опцію реєстрації через соцмережі. Це економить час, але забезпечує сайту і компаніям-партнерам доступ до персональних даних.  Інформацію зливають і додатки на смартфонах: використати в рекламних цілях можуть навіть щоденник місячних чи програму для вивчення іноземної. 

Соціальні мережі, зокрема Facebook та Instagram часто мають доступ до куди більш особистої та персоналізованої інформації, ніж масиви даних з веб-сайтів. Пошуковиками люди можуть користуватися для робочих цілей, а особистим інтересам їхні запити не відповідатимуть – і такі деталі Google може не розрізнити. А от вподобайки у соцмережах куди рідше ставлять з робочою метою, що дозволяє таргетувати на людину ще більш цільову рекламу.

Наприклад, користувач лайкає рецепт китайської страви, крамницю, де продаються інгредієнти для таких страв і ще кілька тематичних публікацій – і от, система генерує для нього відповідне рекламне оголошення. Якщо людина ним зацікавилася, потік реклами товарів та послуг з обраної сфери зростатиме.

Аналізуються особисті дані (стать, вік, геолокація, пристрої), сторінки чи групи, до яких проявив інтерес користувач, інформація від маркетингових партнерів, та навіть інформація зі сторінок друзів із соціальних мереж.

Як обмежити доступ?

Вимкнути файли cookie можна в будь-якому браузері. Цей параметр зазвичай знаходиться у налаштуваннях на вкладці "безпека" або "конфіденційність". 

Також можна вимкнути персоналізацію рекламних оголошень (у Google), керувати голосовими запитами та інформацією, яку вони можуть передавати, очищувати історію своїх пошуків (не лише у власному браузері) та в цілому досить гнучко налаштовувати параметри конфіденційності. Детальніше про все це можна прочитати на відповідній сторінці Google. Втім, за умови користування інтернетом, повністю захистити дані все одно не вийде. 

А як же прослушка?

Теоретично, слухати користувачів може будь-яка програма, якій надали доступ до мікрофона. Усе, що потрібно зробити – обмежити його використання для всіх додатків, в яких він не використовується. 

Втім, аби протестувати свій гаджет або певний додаток на " несанкціоновану прослушку" можна провести наступний експеримент:

Вимкніть мікрофон для абсолютно всіх додатків, або для всіх, крім обраного (наприклад, якщо вас непокоїть конкретно Facebook) і почніть наговорювати у телефон або в розмові біля нього про продукт, який ніяк не в’яжеться із вашим звичним портретом та зацікавленнями (це потрібно для чистоти експерименту). Умовно, ви не фанат павуків і вам і на думку не спадало шукати їх в інтернеті – ви можете почати активно говорити про бажання купити домашнього тарантула (при цьому не здійснюючи жодних пов’язаних із цим пошуків у мережі).

Якщо за кілька днів у вашій стрічці з’явиться реклама зоомагазину з таким "пухнастиком" ви, ймовірно, отримаєте підтвердження своїх підозр. 

Повторіть процедуру з усіма додатками, які викликають підозри. Якщо за відсутності супутніх пошуків ви не отримали пропозицій купити тарантула у мережі – вас не слухають, а цільова реклама – лише результат гарної роботи алгоритмів та ваших налаштувань конфіденційності.