Навчені відчаєм: Як волонтери знаходять гроші на четвертий рік АТО

Брак коштів для допомоги бійцям і необхідність на щось жити надихнули волонтерів започаткувати бізнес – вони роблять те, чому навчилися за часів війни, а зароблені кошти витрачають на АТО

Вже на другий рік війни чимало українців так від неї втомилися, що майже перестали допомагати бійцям. Щоб заробити гроші на потреби фронту і собі на життя, і щоб не з'їхати з глузду від відчаю, болю і смертей українські військові волонтери, стали пробувати себе в бізнесі. Вони виробляють і продають те, що навчилися робити за часи волонтерської діяльності.

"Не було б щастя, та нещастя допомогло", - це саме про них.

Волонтерки, з якими поспілкувався Depo.ua започаткували власні міні-бізнеси і тепер намагаються продавати свої вироби широкому загалу. Частину заробітку, чи геть усе зароблене вони витрачають на потреби АТО та віддають на благодійність.

ВАРЕНИКИ ВІД МАШІ БУРДУН

Марія Бурдун називає себе волонтером-рецидивістом. Волонтерить 33-річна Маша скільки себе пам'ятає. Після технікуму допомагала в акції "food no boms", де варили їсти та роздавали безхатченкам, праювала на "Євро-2012", а коли почався Майдан, з перших днів допомагала активістам.

Від початку війни відправляла на фронт медикаменти, одяг, харчі. Сушила борщі, робила вітамінні пакунки з сухофруктів та горіхів, пекла пиріжки сотнями. Відправляла посилки в АТО із запискою "повертайтеся живими! З мене вареники". Потім долучилася ще до благодійних фондів, працювала в ГО "СВАТ", відомому за акціями "нагодуй воїна" з "підвішеною їжею".

Військові волонтери вигорають по-різному – в одних психіка вже не витримує постійного напруження, пошуку, негативу. Інших валять з ніг хвороби, на які вони "забили" з початком Революції. Марію нічого не оминуло – спочатку почалися болі в спині та мігрені (стояння по 12-14 годин на зимовому Майдані далося в знаки), потім – напади зневіри і відчаю.

"Я б не сказала, що у мене прямо отак дах їхав... Швидше - це були періоди тяжких коротких депресій кожного разу, як приходили звістки про загиблих. Здавалося, що все що робиш - марно, бо війна триває і хлопці гинуть, - розповідає вона. На питання, чи не думала закинути волонтерство принаймні на якийсь час, обурюється. - Себе в дзеркалі не бачити - тотожно тому, щоб не бачити війну в країні. Там друзі дитинства, брати та сестри, побратими. Хіба можна не відчувати себе?"

До Майдану Марія працювала на радіо, в 2014 звільнилась, в тому числі через політичні погляди. До весни 2016 року підробляла на фрилансі, але більшість часу присвячувала волонтерству. Матеріально її з донькою підтримала родина, батько сказав "роби все що треба і скільки треба і за мене теж. А я тебе підтримаю"

А потім настав її час підтримувати батьків. Марія вирішила заробляти на життя тим, що вміє і любить - готувати смачну їжу. Тепер вона ліпить вареники, частину для бійців, а частину – на продаж. Вареники з вишнями, коштують 45 гривень за кілограм. З картоплею та капустою -47, з сиром -60, пельмені -125.

"Гадаю, це намагання психологічно реабілітуватися, - каже вона про потяг – свій, та інших волонтерів робити щось руками. - Коли займаєшся тим, що любиш - відпочиває мозок і душа. А душі у волонтерів вже давно хворіють, кровоточать з кожним фото загиблого чи пораненого".

КАРТИНИ ВІД СВІТЛАНИ АНДРЕЙЧУК

Світлана Андрейчук – польовий волонтер, кілька разів була під обстрілами, має контузію. Тиждень тому вкотре потрапила під обстріл, 122-мм снаряд пролетів над головою.

Волонтерством почала займатися з Майдану, потім допомагала вимушеним переселенцям, організовувала евакуацію пренатального центру з зони АТО, згодом переключилася на бійців. Вона – польовий волонтер, четвертий рік возить на передову медицину, генератори, гуму, запчастини – що бійці попросять.

До війни вона працювала адвокатом, але волонтерська діяльність забирала все більше часу, роботи ставало все менше.

"В 2015 році я допомагала зі своїх грошей, потроху витягла всі заощадження, потім продала гараж. Коли закінчилися гроші абсолютно всі, стала думати, де взяти ще. Просити в людей? Тоді я маю не тільки просити, а й щось давати людям за їхню допомогу", - розповідає вона. Згадує, як повернулася з чергової поїздки на нуль, вже з новим переліком того, що треба закупити і привезти, і напружено думала, як знайти гроші. А потім пішла в магазин, купила фарби і полотно і намалювала першу свою картину. Ніби нормально вийшло.

Малювати ніде не вчилася.

"Я просто всілася, може, після чергового обстрілу, - сміється. – І почала. Спочатку невеличку картинку, потім котиків, собачок, природу, дітей, в різних стилях. Я принципово малюю тільки позитив, щось далеке від війни. Віддушиною це назвати не можу, в мене чоловік, дитина, дім, собаки, кішки. Це як у бійців так і у волонтерів атошний синдром, коли ти не можеш вже спокійно реагувати на події. Я знайшла собі справу, яка мене захопила.

Тепер вона малює картину, публікує на своїй сторінці і пише, на що підуть кошти від її продажу. Успіхи в Світлани краще, ніж у деяких професійних художників - за півтори роки вона продала більше сотні картин на 130 тисяч гривень. Всі виручені гроші вона витрачає на допомогу бійцям.

ПАСТИЛА ВІД ОЛЬГИ ІГНАТЕНКО

Восени 2014-го Ольга побачила сюжет про дівчат, які сушили борщі для бійців, зібрала подружок і запропонувала робити те ж саме. Спочатку працювали втрьох і передавали це на кілька підрозділів, Ольга позичила для цієї справи сушку в свекрухи. Потім долучилася до кулінарної сотні Київщини "Від серця до серця", де працювала до самого її закриття навесні цього року.

Пастилу також почала робити для бійців – отримала багато груш і не знала, що з них приготувати. Зрештою переробила на пастилу, всім сподобалося, і Оля почала час від часу варити пастилу для бійців і для своєї родини.

"А потім, так як я не захотіла виходити на роботу, з якої йшла в декрет (я працювала бухгалтером), поціновувачі моєї пастили подали ідею робити її на продаж", - розповідає вона.

В листопаді 2016 Ольга почала продавати свої смаколики через соцмережі. Пастила у вигляді цукерок коштує 15 гривень за одну штучку, на вагу - 50 гривень за 100 грамів. В основі яблучне пюре, до якого додаються фрукти і ягоди, майже вся вона без цукру.

Бізнес поки що маленький, тривалий час він був швидше як хобі, але зараз в Ольги вже є постійні замовники і навіть один реалізатор.

"Не було щастя, то нещастя допомогло – то якраз мій варіант, - погоджується. - В мене почалися проблеми в родині і це стало поштовхом для початку власної справи"

Атовцям Ольга наразі допомагає фінансово чи готує якісь страви. Частину зароблених грошей вона передає на лікування дітям. Наразі збирає гроші на обладнання для сольової кімнати для дітей-інвалідів.

НАМИСТА – ТРАДИЦІЙНІ І СУЧАСНІ. ЯК УКРАЇНА

Наталія Тарасова до війни мала разом з чоловіком невеликий магазинчик. Після того як син і чоловік взимку 2015 року пішли в АТО добровольцями, вона почала робити намиста.

"До того ніколи в житті таким не займалася. А тут мені немов канал відкрився, не знаю як це інакше назвати... Душевний потяг. Це моє внутрішнє бачення подій в Україні, своєї причетності до нації. Тому й намиста такі осучаснені, я не роблю коралів", - каже вона.

Коштують її вироби від 300 до 700 гривень, але на замовлення бувають і дорожчі, близько двох тисяч.

Перше намисто в зелено-червоних кольорах Наталія зробила для мами, решту - на продаж. Почала викладати фото у Фейсбуці, одразу ж пішли замовлення. В місяць продавалося до 10 намист. Це було для того, щоб підтримати себе фінансово, поки весь вільний час уходить на волонтерство - з серпня 2015 року Світлана займається кришечками і зараз це її основна діяльність. Заснувала благодійну організацію Lelecare і збирає кришки від пластикових пляшок, здає на переробку а гроші передає на лікування поранених бійців АТО.

"Ми знайшли київського переробника, який працює абсолютно прозоро, відійшли від тези про протезування (раніше іншою організацією повідомлялося, що з пластику, з якого роблять кришечки, виготовляють протези, - ред) і гроші ідуть на лікування поранених в АТО. Коли нам приносять кришечки, все обов'язково зважується, нашу електронну звітність може подивитись кожен бажаючий".

Здаванням в переробку кришечок Наталія виручила вже близько 95 тисяч гривень, з них вже надано допомоги п'ятьом бійцям на суму 46 500 гривень.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна