Маша Єфросиніна розповіла, як уникнути післяпологової депресії

«Про це жінки зазвичай не пишуть. А розповідають лише тоді, коли все позаду.

Хоча відомо, що багатьох доля ПОСТПОЛОГОВОЇ ДЕПРЕСІЇ минає (таким жінкам заздрять мовчки).

Мій сьогоднішній пост для тих, хто до цих щасливиць не відноситься, але дуже хоче депресії уникнути.

Навіть не знаю, що мене більше лякало перед другими пологами - самі пологи чи те, що знову почне відбуватися з моїм організмом після них. Для мене досі залишається загадкою, що це таке у нас вселяється після того, як «виселяється» маленький житель.

Я чітко пам'ятаю, як десять років тому стояла вдома перед дзеркалом і плакала. Хоча чого, питається? Дитина народилася здорова, схудла за вагітність на 15 кг, чоловік на руках носить, є чудова няня на допомогу змученій Машеньці...

А я ридаю, захлинаюся... Страшенно себе шкода, все болить, але я повинна одна це все терпіти заради людинки, яка, як маленький живодер, кожні три години залишає від моїх грудей реквізит для фільму про людожерів.

Та й, чорт забирай, чому для всіх чоловіків щастя мати дитину - це вранці поцілувати тебе з малюком і втекти на роботу? Життя їхнє практично не змінюється, а просто наповнюється новими щемливими емоціями. А у нас, жінок, воно, життя, просто перевертається з ніг на голову, і ми ще ось так, стоячи на голові, вигодовуючи грудьми, повинні не забувати, що «ощасливлені» нести горде звання «берегині вогнища» - вдома порядок, речі складені, як коханий звик, їжа свіжа, дитина бажано, щоб не плакала, коли тато вдома - клас.

Так-так-так, я все знаю і вивчила про гормональні зміни. Я, як ніхто, знаю, що таке фізичне виснаження після пологів - мені мої карапузи (Нана - 4,1 кг, Саньок - 4,7 кг) далися дуже непросто. Але це ж постійне здавлювання у грудях від смутку - просто знущання над і без того втомленою жіночою свідомістю і організмом.

Тому вдруге я пішла по одному з моїх перевірених шляхів - «попереджений, значить, озброєний».

По-перше, я розпрощалася з собою-жертвою, яка все повинна витерпіти сама. Мені й так більше всіх дістанеться, тому я більше не збираюся тихо ридати у ванній, жаліючи себе і тих, кого не хочу турбувати своїм станом. Цього разу я нагадала Тимуру той висушений сльозами «овоч», на який перетворилася після народження дочки і сказала, що більше так не хочу, і що він теж несе за це відповідальність.

Це зовсім не означає, що мені потрібно щоранку дарувати клумбу з квітами, ні, просто треба ситуацію ділити на двох, бо, за великим рахунком, вона такою і є - ВИ НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ЗІ ВСІМ ВПОРАТИСЯ САМІ. Навіть якщо вам погано, це не лише ваше «погано», але і його. Просто не дайте їм робити вигляд, що нічого не відбувається.

І без істерик. Навчіться формулювати свої бажання не як капризи і забаганки, а саме, бажання. Примусьте себе «звільнити» це героїчне «я все сама» і з вдячністю приймайте допомогу - і собі трохи часу зможете присвятити, і малюкові дасте поспілкуватися із законним батьком 

Друге, і не менш важливе - я зрозуміла, що головний ворог жінки у цьому вразливому стані - порожнеча. У всьому - неробство, відсутність планів, потреби змусити привести себе у порядок, кудись вийти і взагалі повертатися до звичного життя. Тут я відразу відповім тим, хто вважає, що «справжня мати» повинна сидіти біля дитяти 24 години - у мене інша позиція була і є. Я проти жертвоприношень - це раз.

Два - я знаю, що жінка не має втрачати себе, інакше вона перетвориться на нервову, недоглянуту і незадоволену особу, від якої її ж діти і будуть у підсумку страждати (підкреслюю - це моя позиція, сформована з мого ставлення до життя і відчуття себе. До жінок, що повністю присвятили своє життя вихованню дітей, яким при цьому вдалося зберегти у собі гармонію, я ставлюся з повагою).

Три - при правильному плануванні вам під силу можливості Супергероя - я встигаю годувати малюка, забирати Нану зі школи і займатися своїми поточними справами і справами нашої сім'ї. Няня? Так, у мене є няня - саме тому, що для мене вкрай важливо мати простір для своєї життєдіяльності.

Отже, щоб уникнути депресії, я повинна була придумати, що я буду робити, коли, народивши, відчую присмак добре знайомої мені енергії, «моєї» енергії - спраги жити, творити і створювати. Готувалася я до цього задовго до пологів. Ще на сьомому місяці я закінчувала знімати своє відео-посібник для вагітних, яке зараз вже майже готове і змонтоване.

Коли лікарі стали більш строго наполягати на збавленні активності і поклали мене на тритижневе збереження, я, помучившись від «безглуздо проведеного часу», виявила, що у пасиві теж є свої принади - у тебе включаються додаткові резерви мозку. Таким чином, у мене з'явилася ця сторінка. Тут мені завжди добре - я можу спілкуватися з вами, робити щось корисне, і не втрачати зв'язок із цікавим для мене світом.

За допомогою всього лише інтернету, телефону і моєї внутрішньої потреби мені вдалося почати нову серйозну і масштабну історію у моєму житті - активізувати соціальну та благодійну допомогу дітям (у цьому і ви вже допомагали, спасибі ще раз). Тема ця теж матиме своє ще більш ефективне продовження - ми зараз активно над цим працюємо.

Також, я нарешті знайшла розробників сайту, про який мріяла, і вже незабаром ви зможете читати все найкорисніше для жінок на прекрасному порталі (а я зможу нарешті писати там свої блоги і не бити себе по руках, що занадто довгий текст, як для ФБ). Також у мене багато ідей, які я поки обмірковую.

Але, найголовніше, я ні за що не збираюся кидати телепроекти... але про це вже наступного разу.

Резюмую: щоб не допустити депресії, постарайтеся зробити так, щоб у вас для неї просто не було часу. Займайте себе всім, що приносить вам задоволення, навіть якщо комусь це здасться нісенітницею - це ваші задоволення і потреби, ви маєте на них повне право.

До зустрічі,

ваша Маша.

P.S. І поплакати теж іноді треба, навіть корисно. Пам'ятаєте, наша сила в нашій слабкості?».

Раніше ДеПо повідомляв, що Маша Єфросиніна вдруге стала мамою.